м. Вінниця
26 травня 2021 р. Справа № 120/871/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришена Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідком проведеної фактичної перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог законів України, які є обов'язковими при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, магазину, який належить позивачу, відповідачем протиправно прийнято податкове повідомлення - рішення № 0043720705 від 29.12.2020, яким до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 1020,00 грн, за порушення п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.
Позивач з такими висновками контролюючого органу не погоджується, оскільки вона здійснювала ведення книги обліку доходів і витрат. Крім того, за аргументами позивача, службовим особам ДПС надавались необхідні документи, в тому числі книга обліку доходів та витрат. Такі твердження позивача, підтверджуються відповідними поясненнями громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перебували в приміщені магазину, коли проводилась перевірка, та бачили що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надала службовим особам журнали для перевірки.
Відтак, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 10.02.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 262 КАС України) без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Даною ухвалою установлено також строк для подання заяв по суті.
05.03.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення щодо позовних вимог, які полягають у наступному.
07.12.2020 на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 02.12.2020 №4258 та направлень на проведення перевірки від 02.12.2020 №3074, №3073 працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку магазину ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 не було надано книгу обліку доходів та витрат, чим порушено пп. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №4073/02/32/07/05/ НОМЕР_1 від 07.12.2020. Згідно із актом фактичної перевірки та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, ст. 117 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн за відсутність книги обліку доходів і витрат.
При цьому, як вказує відповідач, ознайомившись з висновками, викладеними в акті фактичної перевірки, ОСОБА_1 відмовилась від підписання акта перевірки.
Одночасно із відзивом подано клопотання про заміну відповідача правонаступником, з огляду на те, що повноваження Головного управління ДПС у Вінницькій області передані Головному управлінню ДПС у Вінницькій області, як територіальному органу утвореному на правах відокремленого підрозділу ДПС.
24.03.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача в якій остання виклала свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Позивач вказала, що нею здійснювалось ведення книги обліку доходів і витрат у відповідності до норм ст. 44 Податкового кодексу України.
Крім цього, відповідно до пояснень громадянки ОСОБА_2 , яка перебувала в приміщені магазину, коли проводилась перевірка, та бачила, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 надала службовим особам органу ДПС журнали для перевірки.
Згідно із пояснень ОСОБА_3 , яка здійснювала торгівлю в магазині, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у відділі бакалії, та бачила, що на прохання працівників ДПС фізична особа підприємець надала всі необхідні документи, у тому числі книгу обліку доходів і витрат.
Зокрема, при здійсненні перевірки службові особи органу ДПС не взяли до уваги наявність цієї книги та необґрунтовано зазначили її ненадання та не ведення обліку доходів і витрат, що спростовується копією вказаної книги та поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Так, на думку позивача, у контролюючого органу були відсутні підстави для притягнення її до фінансової відповідальності у зв'язку із тим, що фактично, ОСОБА_1 , здійснювала ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність.
Ухвалою суду від 26.05.2021 клопотання представника Головного управління ДПС у Вінницькій області про заміну відповідача правонаступником задоволено. Замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150).
Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
В період з 11.05.2021 по 21.05.2021 суддя Дмитришена Р.М. перебувала у щорічній відпустці, у зв'язку з цим розгляд справи здійснюється після виходу її з відпустки.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, суд встановив наступне.
Посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області, на підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 02.12.2020 № 4258к та направлень від 02.12.2020 №№ 3073, 3074 проведено фактичну перевірку магазину, що належить ФОП ОСОБА_1 та розташований за адресою провадження діяльності: АДРЕСА_1 , з питань додержання суб'єктом господарювання вимог законів України, які є обов'язковими при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
За результатами перевірки було складено акт від 07.12.2020 № 4073/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення:
- п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
- п. 221.3 ст. 221, ст. 14, ст. 106, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України;
- ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Згідно із змістом акта, в ході перевірки встановлено порушення, зокрема: не надано до перевірки книгу обліку доходів та витрат.
Ознайомившись з фактами, викладеними в акті фактичної перевірки, ФОП ОСОБА_1 зауважень до акта не надала, від його підписання відмовилась. У відповідності до вимог пункту 86.5 статті 86 посадовими особами контролюючого органу складено акт, що засвідчує факт такої відмови від 07.12.2020 року №691.
На підставі акта перевірки, 29.12.2020 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0043720705 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн, за порушення вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із підпунктами 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Як передбачено підпунктами 20.1.10, 20.1.46 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; під час проведення перевірки та розгляду результатів перевірки отримувати письмові пояснення від посадових (службових) осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження, у тому числі щодо здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.
Так, пунктами 80.1, 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України);
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Як передбачає пункт 80.5 статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
За приписами статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як встановлено судом, в основу проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 податковим органом покладено підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2, пункту 80.2 статті 80 ПК України.
При цьому матеріалами справи підтверджено, що рішення про проведення фактичної перевірки ОСОБА_1 оформлене відповідним наказом, який вручений позивачу 07.12.2020, про що свідчить її підпис. Позивач також була ознайомлена з направленнями на перевірку та допустила посадових осіб контролюючого органу до її проведення, про що свідчать її власноручні підписи на направленнях №3073 та №3074 від 02.12.2020. Отже, відповідачем дотримані вимоги податкового законодавства в частині призначення та проведення фактичної перевірки.
Як слідує з акта фактичної перевірки №4073/02/32/07/05/ НОМЕР_1 від 07.12.2020, контролюючим органом, серед іншого, встановлено порушення, яке полягає у ненаданні позивачем для перевірки книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичних осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (пункт 8 розділу 2.2.20 описової частини акта). При цьому у акті перевірки вказано щодо відсутності зауважень до змісту даного акта перевірки та безпосередньо до перевіряючих, що відображено у п. 4 Прикінцевих положень.
Оцінюючи доводи позивача, що книга обліку доходів і витрат була надана перевіряючим, суд відхиляє з огляду на те, що під час перевірки позивач була присутня особисто, втім після ознайомлення із змістом акта фактичної перевірки у п. 4.1 розділу 4 "Зауваження до акта перевірки" наявна відмітка - "відсутні".
Позивач, в свою чергу, відмовилась від підпису акта фактичної перевірки, тому у відповідності до вимог пункту 86.5. статті 86 посадовими особами контролюючого органу складено акт, що засвідчує факт такої відмови від 07.12.2020 року №691.
При цьому, позивач сама не заперечує її присутність в ході перевірки, оскільки вказує, що вона, коли проводилась перевірка, надавала документи, що відображено в змісті позову.
Оцінюючи письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що в разі наявності зауважень, як до акта перевірки, так і до дій перевіряючих під час проведення такої перевірки позивач могла їх спростувати, шляхом зазначення зауважень у п. 4.1 розділу 4 акта перевірки, та вказати про наявність книги обліку доходів та витрат, яку перевіряючі не взяли до уваги.
Втім, ознайомившись із змістом акта фактичної перевірки, позивач не вказувала про наявність книги обліку доходів та витрат, її надання службовим особам, непогодження із висновками акта та наявність певних заперечень. Натомість ознайомившись із висновками контролюючого органу, лише відмовилась від підпису такого акта.
З приводу тверджень позивача щодо наявності пояснень свідків, які можуть підтвердити надання працівникам ДПС всіх необхідних документів, в тому числі книги обліку доходів і витрат, суд зазначає наступне.
По-перше в акті фактичної перевірки не зазначено, що така здійснювалась в присутності вказаних осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
По-друге доказами перевірки контролюючого органу є матеріали такої перевірки, а не докази надані поза її межами, а саме поясненнями свідків від 08.01.2021, тоді як перевірка проведена 07.12.2020, тобто через місяць.
По-третє, пояснення вищезазначених осіб не є належними та допустимими доказами, оскільки написані невстановленими судом особами, хоча адресовані Вінницькому окружному адміністративному суду. При цьому про попередження про кримінальну відповідальність не приводились, присягу перед судом не приймали.
Твердження позивача щодо пояснень свідків суд відхиляє з огляду на те, що особа в адміністративному процесі набуває статусу свідка за ухвалою суду, в якій суд попереджає її про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.
В силу положень ст. 92 КАС України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. Проте така заява на адресу суду не надходила, а суд не вбачає підстав для їх виклику, оскільки матеріалами перевірки доводиться факт того, що книга обліку доходів і витрат в ході перевірки не надана.
Такий висновок суд робить з Акту перевірки у якому у п. 2.1.10 зазначено, книга обліку доходів і витрат - не надано. В описовій частині Акту також вказано аналогічне порушення, а позивачем в свою чергу, такі висновки не заперечувались, оскільки в ч.4.1 Акту зауважень щодо не прийняття перевіряючими Книги не вказано. Натомість, ознайомившись із Актом, від підпису позивач відмовилась.
Відповідно до ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, висновки контролюючого органу про те, що під час здійснення фактичної перевірки позивач не пред'явила книгу обліку доходів і витрат є підтвердженими та не спростованими позивачем.
Відповідно до п. п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктами 1, 2 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.
При цьому за правилами пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Таким чином, ведення фізичними особами-підприємцями книги обліку доходів і витрат, зважаючи на приписи п. 44.1 ст. 44 ПК України, є різновидом ведення бухгалтерського обліку. При цьому ведення такого обліку є обов'язком для підприємця і невід'ємною складовою його господарської діяльності.
Водночас пункт 121.1 статті 121 ПК України передбачає, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Отже, ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат тягне за собою накладення штрафу в силу вимог п. 121.1 ст. 121 ПК України.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд зазначає, що позивач, не надавши посадовим особам контролюючого органу під час проведення перевірки книгу обліку доходів і витрат, порушила вимоги п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України, а тому штрафна санкція за вказане порушення у розмірі 1020,00 грн застосована правомірно.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами та іншими нормативними актами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ); Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна