Справа № 714/126/21
Провадження № 2/714/92/21
"26" травня 2021 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді Козловська Л.Д.
при секретарі Гуменюк Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Герца Чернівецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» (надалі по тексту - Банк) Кіріченко В.М. звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою в обґрунтування якої посилається на наступне. 25.09.2014 року ОСОБА_1 підписав Заяву б/н, згідно якої, надав свою згоду на те, що ця заява разом з «Тарифами», «Умовами і Правилами надання банківських послуг», які надані були йому на ознайомлення у письмовій формі, складають Договір про надання банківських послуг у відповідності до ч.1 ст.634 ЦК України (далі по тексту - Договір). Вказує, що на підставі вказаного Договору банком, відкрито на ім'я відповідача кредитний ліміт та картрахунок, надано йому у користування кредитну картку та яка в подальшому перевипускалась, а отже позивач виконав свої зобов'язанням за договором.
Зазначає, що відповідач зобов'язався повернути витрачений кредитний ліміт згідно умов Договору щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу, який встановлений Договором, а також оплачувати комісійні на умовах передбачених договором. Останній користувався кредитним лімітом та знімав кредитні кошти, з карткового рахунку.
Внаслідок невиконаних відповідачем зобов'язань станом на 14.12.2020 року Банком нараховано заборгованість за Договором у розмірі 20864,26 грн., яка складається з 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 16304,46 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 - заборгованість за нарахованими відсотками; 4559,80 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 - нарахована пеня; 0,00 - нараховано комісії; 0,00 - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Просить стягнути з відповідача на користь Банку вказану суму заборгованості, а також судові витрати понесені при сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Банк свого представника в судове засідання не направляв, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Однак, разом з позовною заявою до суду надійшла заява від представника позивача, в якій просив суд розглянути справу у відсутності позивача. Також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі і у випадку повторної неявки відповідача, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.
Відповідач на призначені судові засідання не з'явився, проте надав суду письмові пояснення згідно яких просить суд розглянути справу у його відсутності та у задоволенні позову відмовити виходячи з наступного. Вказує, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до умов і правили надання банківських послуг у Приват Банку від 25.09.2014 року не містять жодних умов договору та свідчать про намір стати клієнтом Банку. Умови та правила надання банківських послуг а також тарифи банку, на які посилається позивач не є складовою частиною договору, так як не містять підпису відповідача та з такими його не було ознайомлено під час підписання заяви позичальника, посилаючись на правову позицію ВПВС викладена у Постанові №342/180/17 від 03.07.2019 року.
Зазначає, що за відсутністю у вказаних Заяві узгоджених умов кредитування, позивачем незаконно було нараховані відсотки за користування кредитом та інших складових частин кредитної заборгованості, а отже відсутні підстави для їх стягнення. Водночас відповідач не заперечує що користувався кредитною карткою та що знімав кошти, періодично погашав, а отже мав зобов'язання перед Банком щодо повернення фактично використаних коштів з кредитного ліміту за проведеними ним операціями. Зазначає, що розрахунок заборгованості позивача не є належним доказом наявності заборгованості за тілом кредиту у сумі 10532,65, так як такий складений на підставі Виписки про рух коштів, з якої вбачається, що банком в односторонньому порядку списувалися складові частини кредиту (відсотки, пеня, штрафи, комісії та інші платежі) за рахунок кредитно ліміту чим фактично збільшувалась сума фактично використаних кредитних коштів (тіло кредиту) а також банком на вказані складові автоматично нараховувалось відсотки, пеню та штрафні санкції, чим незаконно збільшувався обсяг відповідальності відповідача що не було передбачено умовами договору.
Вказує, що з Виписки про рух коштів станом на 16.12.2020 року наданої Банком до позовної заяви, вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами позивача (зняття готівки, переказу коштів, поповнення мобільного телефону, оплати послуг у тому числі покупок та інших платежів) які в сумі за проведеними операціями складають 47778,27 грн. що фактично є загальним тілом кредиту, а щодо погашення суми боргу відповідачем проведені операції на загальну суму 58051,73 грн., а отже сума використаних відповідачем кредитних коштів ним погашена у повному обсязі, та фактично має зайво сплачені грошові кошти у сумі 10273,47 грн., що свідчить про відсутність боргу і наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
У відповідності до ч.1 ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України справу було розглянуто у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів без фіксації судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.
Суд, всебічно та повноцінно дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.
Відповідно до підписаної сторонами Анкети-заяви б/н про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приват Банку від 25.09.2014 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Позивач в обґрунтування обставин, про те, що Заява позичальника, «Умови та Правила наданих банківських послуг» а також «Тарифів банку» розміщених на офіційному сайті Приват Банку, у відповідності до ч.1 ст.634 ЦПК України складають Договір про надання банківських послуг, а також про те, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами і тарифами кредитування, як доказ посилається на підписання відповідачем вищенаведеної Анкети-заяви про приєднання, яка містить відповідні норми і погодження відповідача.
З довідок представника АТ КБ «Приват Банк», без номерів і дати видачі, судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 за Договором б/н від 25.09.2014 були надані кредитні картки: № НОМЕР_1 від 25.12.2014 року з терміном дії до жовтня 2017 року; № НОМЕР_2 від 29.10.2017 року з терміном дії до вересня 2021 року; № НОМЕР_2 з терміном дії до листопада 2021 року; а також № НОМЕР_3 від 05.02.2019 року з терміном дії до листопада 2022 року. З письмових пояснень відповідача, останній не заперечував факту видачі йому Банком кредитних карток. Старт картрахунку розпочався 25.12.2014 року, першочерговий кредитний ліміт позивачем був встановлений нульовий, згодом був збільшений і неодноразово змінений та останній раз 03.05.2019 року позивачем зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн.
Враховуючи наведене беручи до уваги визнання відповідачем обставин користування кредитним лімітом, суд дійшов висновку про доведеність факту видачі відповідачу кредитних карток з подальшим їх перевиданням з новим терміном дії за основним кредитним договором б/н від 25.09.2014 року та користування саме відповідачем кредитним лімітом шляхом здійснення банківських операцій по картрахунку зі зняттям коштів, оплати за покупки, поповнення мобільного телефону та інших операцій, що також підтверджується Випискою про рух за вищенаведеними картрахунками наданої позивачем станом з дати відкриття картрахунку по 16.12.2020 року.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту у розмірі 16304,46 грн., стягнути складову його вартості, зокрема заборгованість за нарахованими простроченими відсотками у розмірі 4559,80 грн.
Здійснюючи розрахунок заборгованості позивачем визначено відсутність заборгованості по інших складових таких як заборгованість за поточним тілом кредиту, нарахованими відсотками, пені, комісії та відсотків за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України внаслідок періодично погашення відповідачем заборгованості за кредитом і розподіл Банком відповідних коштів на вказану суму боргу.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги заборгованості, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором складеного станом на 14.12.2020 року, посилався на витяг з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ як невід'ємні частини спірного договору та саме із зазначеними тарифами та умовами договору був ознайомлений відповідач під час підписання Анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приват Банку від 25.09.2014р.
Даючи законну та правову оцінку доказами по справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приват Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Банк, здійснюючи розрахунок відсотків за користування кредитом, за прострочений кредит, нарахування пені, штрафів, комісій, та інших складових частин суми боргу, пред'являючи вимоги про їх погашення, в тому числі їх розміру та порядку нарахування, окрім розрахунку кредитної заборгованості, виписки про рух коштів, надано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку, як невід'ємна частина кредитного договору, посилаючись у позові, що нарахування складових частин здійснювалось саме на підставі вказаних Умов і правил а також Тарифів, які розміщенні на офіційному сайті Банку.
Разом з тим, позивачем не надано доказів та, що саме ці Умови розумів відповідач, та ознайомився й погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приват Банку, а також те, що вказані документи на момент укладення договору взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, пені комісії та штрафних санкцій за користування кредитними коштами і інших платежів, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі й порядку нарахування.
Роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приват Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані банком Умови та правила банківських послуг та що саме ці умови розумів відповідач під час підписання Анкети-заяви про приєднання, відсутності у вказаних заявах домовленості сторін про нарахування відсотків, пені, комісій та штрафних санкцій за користування кредитними коштами, надана банком копія Витягу з Умов та Правил а також Витягу з Тарифів банку не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Окрім цього зазначені документи не містять підпису відповідача, а тому у розмінні ч.1 ст.634 ЦК України не можуть вважатися частиною кредитного договору. Відсутні й підстави вважати, що було обумовлено у письмовому вигляді відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка встановлена у формі сплати пені, комісій, штрафних санкцій і інших платежів за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором та стягнення інших платежів.
Анкета-заява про приєднання, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.
Крім цього, анкета заява не містять інформації, яку саме кредитну картку отримав відповідач.
За таких обставин розрахунок позивача складений на підставі вищенаведених умов та правил надання банківських послуг є неналежним доказом наявності заборгованості за відсотками, відсутності заборгованості за пенею, комісій та штрафних санкцій за кредитним договором, а вимоги позивача про їх нарахування і стягнення є безпідставними через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у Анкеті-заяві про приєднання.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»(далі -Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-ХІІ споживач- фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 та постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 365/159/19.
Даючи належну оцінку розрахунку заборгованості сторін, здійснюючи власний розрахунок боргу, судом враховано наступне.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку
Таким чином, Виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, якій суд повинен надати належну оцінку.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції висвітленій у Постанові КЦС Верховного суду від 16.09.2020 року за результатами розгляду справи № 200/5647/18.
Як вбачається з правового висновку Верховного Суду згідно постанови по справі №755/7704/15-ц (провадження № 61-283св18) від 23 січня 2018 року, визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд, на думку ВС, зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Перш за все, даючи оцінку законності розрахунку заборгованості, суд має врахувати, що вказаний Розрахунок здійснений на підставі первинно-облікового документа -Виписки про рух коштів з картрахунку, яка містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції).
Відповідачем у письмових поясненнях визначено загальну суму кредитних коштів за проведеними ним операціями по картрахунках у відповідності до Виписки про рух коштів, яка складає 47778,27 грн., а загальна сума погашення бору за усіма операціями складає 58051,73 грн., що свідчить про погашення боргу у повному обсязі та здійснення переплати власних коштів на суму 10273,47 грн. Перевіривши доводи викладені відповідачем у письмових поясненнях відносно розрахунку заборгованості, суд погоджується за такими частково виходячи з наступного.
З виписки про рух коштів щодо проведених операцій про рух коштів з картрахунків за період часу з 25.12.2014 року по 01.11.2020 року, наданої Банком до позовної заяви за Договором б/н укладеного між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 вбачається наступне.
Банком неодноразово нараховані грошові кошти за операціями, які не є складовою частиною кредитного договору (неіснуюча заборгованість), а саме щодо: списання відсотків за користування кредитним лімітом, списання відсотків за прострочений кредит, комісії за обслуговування (членський внесок), страховий платіж за договором «Страхування кредитного ліміту», пеня за прострочу за користування кредитом, а отже дані нарахування судом не враховуються так як Банком здійснені в односторонньому порядку по-за встановленими умовами Договору.
За проведеними операціями із використанням карткового рахунку відповідачем фактично використані грошові кошти позивача на загальну суму 47778,27 грн. Водночас до вказаної суми позивачем нараховано розмір комісії за проведення відповідачем операцій зі зняття грошових коштів на загальну суму 1258,85 грн. Так як умов із нарахування комісій не передбачено умовами укладеного між сторонами Договору, загальна сума використаних відповідачем коштів Банку за проведеними операціями по картрахунку складає 46519,42 грн. (47778,27-1258,85=46519,42), і саме на цю суму у відповідача виник обов'язок щодо повернення позивачу.
За операціями щодо поповненню картрахунків за вищевказаний період часу, відповідачем проведені операції на загальну суму 58051,73 грн. Водночас, позивачем частина суми що яка мала іти на погашення основної суми боргу, було перерозподілено на погашення вищевказаної неіснуючої заборгованості, що призвело до збільшення тіла кредиту та обсягу відповідальності відповідача.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем погашено заборгованість за кредитом у повному обсязі та здійснено переплату грошових коштів на суму 11532,31 грн. (58051,73 -46519,42=11532,31 грн.). Зустрічних позовних вимог щодо повернення зайво сплачених грошових коштів відповідачем не подавалось.
Так як станом на день звернення повивача до суду відповідач не має перед Банком заборгованості за Договором б/н від 25.09.2014 року, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого позову через відсутність предмету спору, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягає сплачені судові витати покладаються на позивача.
На підставі ст.ст.526-527, 530, 549, 610, 612, 615, 625-626, 328-629, 633-634, 638, 1050, 1054, 1055 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 81-89, 141, 229, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду через Герцаївський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: