Запорізької області
10.09.07 Справа № 11/533/07
Суддя Гончаренко С.А.
при секретарі судового засідання -Радченко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Південно-українська лізингова компанія» (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 122)
до відповідача: Відкрите акціонерне товариство Банк “Біг Енергія» в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банку “Біг Енергія» (69035 м.Запоріжжя, вул.Сталеварів 19)
у присутності представників:
позивача: Хохлов А.С. -дов.№1/08/07юр, Вишневецька Ю.В. -дов.№11/юр від 01.08.07
відповідача: Панченко О.О. -дов.№3 від 07.01.07
про: стягнення 79 221,72грн.,-
До господарського суду надійшла позовна заява ТОВ “Південно-українська лізингова компанія» про стягнення з ВАТ Банк “Біг Енергія» в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банку “Біг Енергія» 79 221,72грн., як вказано в позові, суми основного боргу за договором факторингу.
17.07.07 порушено провадження у справі і справа призначена до розгляду на
27.08.2007р. В засіданні оголошувалась перерва до 10.09.2007р.
Позивач зменшив позовні вимоги. Просить стягнути з відповідача 39296,74грн. відповідно до листа банку №1008 від 25.05.2006р. Зменшені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.
Відповідач проти позову заперечує. Вважає, що оскільки коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, після задоволення вимог Банку не залишилося, підстави для повернення позивачу будь-яких сум відсутні.
Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:
Згідно з укладеним між позивачем (Лізингодавець) та ТОВ “Слав'янське» (Лізингоодержувач) договором фінансового лізингу № Л0014 від 13.03.2006р. позивач відповідно до Специфікації ( додаток №1 до договору) надав Лізингоодержувачу в фінансовий лізинг наступне майно: Трактор CASE STX 425, зав. № JEE 0108786, сівалка Flexi-Coil 820-1 од., сівалка пневматична 12-рядна MF 555-2од на суму 2721136,60грн., в т.ч. ПДВ-453443,60грн., що підтверджується відповідними актами приймання- передачі.
На підставі договору факторингу валютних цінностей №05/FLT -047-04-06 від 06.04.2006р. ( далі -Договір факторингу), укладеного між відповідачем (Фактор) та позивачем (Клієнт) фактор за плату передав в розпорядження Клієнта грошові кошти, а Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги зі сплати лізингових платежів, (направивши Боржнику повідомлення про відступлення права вимоги), що виникло згідно з договором фінансового лізингу № Л0014 від 13.03.2006р., укладеного між Клієнтом і Лізингоодержувачем (Боржник за Договором факторингу).
Відповідно до п.2.1 Договору факторингу сума переданих в розпорядження Клієнта грошових коштів склала 2190514,96грн.
Водночас, між сторонами у справі 06.04.2006р. укладений договір застави №05/FLT-047-04-06 ( далі -Договір Застави), предметом якого є - Трактор CASE STX 425, зав. № JEE 0108786, сівалка Flexi-Coil 820-1 од., сівалка пневматична 12-рядна MF 555-2од. на суму 2721136,60грн., в т.ч. ПДВ-453443,60грн.
Відповідно до п. 2.1.4 Договору застави Заставодержатель ( відповідач) має право звернути стягнення на предмет застави у разі несплати Боржником належних лізингових платежів.
На підставі п. 4.10 Договору факторингу відповідач звернувся до позивача з проханням перерахувати суму простроченої винагороди за користування предметом лізингу в сумі 39296,74грн. (лист №1008 від 25.05.2006р. ).
Позивач посилається на перерахування зазначених коштів відповідачу та вимагає їх повернення після вчинення відповідачем продажу предмета застави, посилаючись на пп. 3.2-3.8 Договору застави.
Виводи позивача неправомірні з наступних підстав.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з пунктом 4.1. Договору фінансового лізингу та ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг» лізингові платежі складаються з трьох частин:
1) суми платежів, які компенсують вартість предмет лізингу,
2) суми платежів як винагороди лізингодавця за наданий у користування предмета лізингу
3) компенсації послуг з моніторингу предмету лізингу та страхування.
Лізингова компанія виступила перед Банком майновим поручителем за Боржника і відповідно до ст.ст. 572, 574, 576, 583 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 3 Закону України “Про заставу» передала предмет лізингу у заставу Банку, про що укладено Договір застави та здійснено реєстрацію обтяження майна заставою у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що свідчить витяг № 8347061 від 18.07.2006 (стор.4) .
Відповідно до п. 4.10. Договору факторингу за взаємною згодою сторін Клієнт (тобто Лізингова компанія) має право перерахувати Фактору (Банку) за Боржника належні тому до сплати суми винагороди. В разі подальшої сплати Боржником (або його довіреними особами) своєї заборгованості, Фактор зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів повернути Клієнту суму сплаченої ним за Боржника винагороди. У разі ненадходження від Боржника належних платежів Клієнт відшкодовує свої платежі за рахунок коштів, що надходять від реалізації вилученого у Боржника лізингового майна.
Платежі від Боржника не надійшли.
У зв'язку з невиконанням Боржником вимог договору фінансового лізингу та несплатою ним лізингових платежів Банк звернув стягнення на предмет застави, про що свідчить витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 9417978 від 05.10.2006р. Предмет застави (сільськогосподарська техніка) реалізований третій особі - Фермерському господарству “Чевенгур» Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Костянтинівка.
Реалізація заставного майна здійснена відповідачем у позасудовому порядку, відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Отримані від реалізації кошти у сумі 2 550 467,25 грн. Банком направлено на погашення заборгованості Боржника за договором факторингу.
Згідно з підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. договору застави Банк як заставодержатель зобов'язаний у випадку звернення стягнення на предмет застави і його реалізації у десятиденний термін повернути заставодавцю (Лізинговій компанії) кошти, що залишилися після повного задоволення своїх вимог та витрат, пов'язаних зі зверненням стягнення на предмет застави та його реалізації.
Аналогічна норма міститься у ст. 25 Закону України “Про заставу», відповідно до якої, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.
Проте, отриманих від реалізації предмета застави коштів вистачило Банку на погашення основної заборгованості: лізингових платежів (платежів як компенсації вартості техніки та винагороди за користування предметом лізингу). Пеня та витрати, пов'язані з реалізацією майна, які також забезпечувалися заставою відповідно до п. 1.5 Договору застави залишилися не погашеними.
Про розподіл коштів, отриманих від реалізації предмета застави, свідчать виписки за рахунками:
№ 20304005000594, на якому обліковувалася заборгованість зі сплати лізингових платежів, як компенсації вартості предмета лізингу,
№ 20382005000594, на якому обліковувалася заборгованість лізингових платежів як винагороди за наданий у користування (оренду) предмет лізингу та
№ 37390002000594, з якого здійснювався перерозподіл коштів отриманих від реалізації предмета застави.
Оскільки коштів, отриманих від реалізації заставного майна, після задоволення вимог Банку не залишилося, підстави для повернення Лізинговій компанії будь-яких сум відсутні.
Дії відповідача законні та правомірні.
Суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати віднести на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.46, 47-1, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,-
В позові відмовити.
Суддя Гончаренко С.А.
За згодою сторін в засіданні 10.09.07 оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено 17.09.07.