26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 460/6541/20
адміністративне провадження № К/9901/14993/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року в справі №460/6541/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області (далі - ТУ ДСА в Рівненській області), у якому просила:
- визнати протиправними дії щодо нарахування і виплати суддівської винагороди за період із 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік";
- зобов'язати здійснити перерахунок і виплату суддівської винагороди за період із 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виплатити недоотриману частину.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року, позов задоволено:
- визнано протиправними дії ТУ ДСА в Рівненській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період із 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік";
- зобов'язано ТУ ДСА в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату суддівської винагороди за період із 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виплатити недоотриману частину.
22 квітня 2021 року до Суду надіслано касаційну скаргу ТУ ДСА в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року в справі №460/6541/20.
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2021 року касаційну скаргу ТУ ДСА в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду 30 листопада 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року в справі №460/6541/20 залишено без руху; надано скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, зазначеного у мотивувальній частині ухвали, шляхом: доплати судового збору та надіслання відповідних доказів на підтвердження його сплати.
На виконання вимог Суду про залишення касаційної скарги без руху від скаржника надіслано копію платіжного доручення №424 від 17 травня 2021 року про сплату судового збору.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправними дій щодо нарахування і виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування; зобов'язання провести нарахування суддівської винагороди; стягнення недоплаченої суддівської винагороди.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймає посаду судді Костопільського районного суду Рівненської області.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Підставами перегляду оскаржуваних судових рішень ТУ ДСА в Рівненській області зазначає: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; вони оскаржуються з підстави, передбаченої частиною другою статті 353 цього Кодексу, оскільки суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Водночас скаржником не наведено щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України (суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження) як на підставу касаційного оскарження, Суд зазначає таке.
За змістом частин третьої, четвертої статті 12 КАС України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ та, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав обставин, які свідчили б про необхідність розгляду її за правилами загального позовного провадження.
Доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не обґрунтовано передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року в справі №460/6541/20 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко