П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/511/21
Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, прийняте у складі суду судді Андрухіва В.В. в місті Одеса по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Одеській області щодо перерахунку пенсії на підставі п.п. «в» пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 713) з 01 березня 2018 року по даний час, тобто 2018, 2019, 2020 р.р. У подальшому проводити перерахунок і виплату пенсії згідно з вищезазначеними законами з 01 березня кожного наступного року;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Одеській області здійснювати перерахунок і виплату пенсії згідно з р. ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року без обмеження максимального розміру за останні три роки - 2018, 2019, 2020 р.р.;
- у подальші роки керуватися вищезазначеними законами, перераховуючи пенсію на 01 березня поточного року без обмежень максимального розміру;
- сплатити заборгованість в пенсії за три роки - 2018, 2019, 2020 р.р. керуючись п.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій не погоджується із рішенням суду першої інстанції, тому просить переглянути оскаржуване рішення суду та задовольнити заявлені позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що пенсія позивача розрахована відповідно до Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418, та була призначена у 2008 році, до набрання чинності Законом №3668-VI від 08.07.2011 року, однак відповідач протиправно обмежив розмір його пенсії згідно з загальним обмеженням пенсії до десяти розмірів прожиткового мінімуму. Апелянт вважає, що пенсійним органом не виконується рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/7560/19, яким пенсійний орган було зобов'язано здійснити з 01 березня 2017 року перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст.53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713, без обмеження її максимальним розміром.
Відповідач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з вересня 2008 року призначена пенсія за вислугу років, умови призначення: льотний екіпаж, зарахований стаж 75 років 0 місяців 27 днів, що підтверджується розпорядженням №127670 від 24.12.2008 року (а.с. 43).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 року по справі №420/7560/19 задоволено повністю позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі підпункту в пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 713) з 01 березня 2017 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01 березня 2017 року здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 пенсію згідно з підпункту в пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року №713) з урахуванням виплачених сум та проводити виплати без обмеження її максимальним розміром.
На виконання зазначеного рішення суду пенсію позивачу перераховано та її розмір з 01.03.2017 року встановлено на рівні 19052,25 грн., що підтверджується перерахунком пенсії від 14.05.2020 року (а.с. 67).
При цьому, з наданої позивачем довідки про доходи №3773477084889710 вбачається, що з у січні-лютому 2018 року позивач отримував пенсію у розмірі 13022,96 грн., у березні-червні 2018 року - 13730 грн., у липні-листопаді 2018 року - 14350 грн., у грудні 2018 - червні 2019 року - 14970 грн., у липні-листопаді 2019 року - 15640 грн., у грудні 2019 року - 16380 грн. (а.с. 10).
11.11.2020 року позивач отримав пенсію у розмірі 19052,25 грн. (а.с. 8).
Листом від 30.11.2020 року №11351-11257/П-02/8-1500/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивачу, що він отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно із ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", розраховану на підставі наданих документів, розмір якої з 1 березня кожного року перераховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713 «Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», розмір якої з 01.03.2020 становить 26242,05 грн., але відповідно до ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, з 01.03.2020 розмір пенсійної виплати становив 16380,00 грн. і рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 по справі №420/7560/19 зобов'язано здійснити з 01 березня 2017 року перерахунок пенсії відповідно до ст.53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713, без обмеження її максимальним розміром. На виконання зазначеного судового рішення пенсію перераховано та її розмір з 01.03.2017 встановлено нарівні 19052,25 грн. Оскільки зазначеним судовим рішенням не зобов'язано проводити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром в подальшому, для проведення виплати пенсії в розмірі 26242,05 грн. підстав немає. У зв'язку з вищезазначеним пенсію позивачу встановлено в розмірі 19052,25 грн. Сума доплати за період з 01.03.2017 по 04.05.2020 становить 195803,88 грн. та включена до реєстру судових рішень. У листі вказано, що покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати буде здійснена після виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (а.с. 9).
Вважаючи дії відповідача щодо перерахунку пенсії з 01 березня 2018 року з обмеженням максимального розміру пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. За висновками суду, відмова відповідача у перерахунку і виплаті пенсії позивачу з 01 березня 2018, 2019 та 2020 років без обмеження граничного розміру пенсії є законною і обґрунтованою та не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, яку він отримує згідно перерахунку з 01 березня 2017 року.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-VI "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-VI), Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України №1788-ХІІ).
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418.
У відповідності до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабміну України від 29.11.2015 № 529) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Згідно з пунктом "в" пункту 7 Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, законодавством передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня. Проте, відповідачем було відмовлено позивачу у здійсненні такого перерахунку із посиланням на існування законодавчого обмеження розміру призначеної йому пенсії.
Судом першої інстанції встановлено, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI.
За правилами статті 2 Закону України № 3668-VI (набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (в редакції Закону № 3668-VI) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону України №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Водночас за приписами абзацу 2 цього пункту пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про неможливість застосування позиції Верховного Суду, яка викладена в рішенні від 12.11.2019 року по справі № 360/1428/17, оскільки судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19 дійшла висновку про необхідність відступу від неї.
У постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначив, що застереження, зазначені у пункті 2 Прикінцевих положень Закону України № 911-VIII з обмеження виплати максимального розміру пенсії з 1 січня 2016 року, означає, що пенсії, які призначені до 1 січня 2016 року та перевищують встановлений максимум, не можуть бути зменшені. Проте, їх перерахунок має відбуватися у відповідності до правил, передбачених абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону України № 3668-VI.
Отже згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положення" Закону України № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Водночас абзацом другим пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону України № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Суд зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону України № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 3668-VI, а саме: усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Отже, пункт 2 розділу ІІ Закону України № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Оскільки на момент набрання чинності Законом України №3668-VI пенсія позивача не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, суд зазначає, що на позивача не поширювались норми пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 3668-VI на момент введення його в дію.
Отже зміст пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 зазначила наступне.
Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом України № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Відокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 № 5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України № 3668-VI).
Норми статті 2 Закону України № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону України № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону України № 3668-VI та частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
За такого правового регулювання та встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова відповідача у перерахунку і виплаті пенсії позивачу з 01 березня 2018, 2019 та 2020 років без обмеження граничного розміру пенсії є законною і обґрунтованою та не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, яку він отримує згідно перерахунку з 01 березня 2017 року. У даному випадку така відмова за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Посилання апелянта на ту обставину, що відповідачем не враховано те, що пункт 2 розділ 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI чітко передбачає, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ним чинності, суд відхиляє з огляду на наступне.
З часу набрання чинності вказаним Законом, він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність дій Головного управління ПФУ в Одеській області щодо неперерахунку пенсії позивачу на підставі п.п. «в» пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року №713) з 01 березня 2018 року по даний час за три останні роки, тобто 2018, 2019, 2020 р.р.
Щодо доводів апелянта, що пенсійним органом не виконується рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/7560/19, яким пенсійний орган було зобов'язано здійснити з 01 березня 2017 року перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст.53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713, без обмеження її максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне.
Дослідивши доводи позивача, викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі у цій частині, колегія суддів зазначає, що вказані доводи щодо недопустимості обмеження максимальним розміром його пенсії з 01 березня 2018 року фактично зводяться до незгоди позивача із діями відповідача щодо виконання судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 по справі №420/7560/19, оскільки позивач вважає, що відсутність обмеження максимального розміру пенсії повинно розповсюджуватись не до 01 березня 2018 року, а і в подальшому.
Колегія суддів вважає, що предмет розгляду даної справи №420/511/21 безпосередньо не пов'язаний із виконанням судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 по справі №420/7560/19, оскільки мова йдеться про різні періоди, в які було обмежено максимальний розмір пенсії позивача.
Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що у разі, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: О. О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва