П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 766/10860/20
Головуючий в 1 інстанції: Кузьміна О.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, про визнання протиправним закриття виконавчого провадження, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов'язання вчинити певні дії, -
17.07.2020 року позивач, - ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив суд:
- визнати протиправним закриття 02.06.2020 року виконавчого провадження №61732096;
- визнати неналежним розгляд скарги від 15.07.2020 року на дії державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження №61732096;
- визнати незаконною та скасувати постанову про закриття виконавчого провадження від 02.06.2020 року;
- зобов'язати відповідача винести постанову про відновлення виконавчого провадження;
- зобов'язати відповідача забезпечити належний розгляд скарги від 15.07.2020 року; забезпечити контроль за рішеннями та діями державного виконавця під час примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні №61732096; забезпечити можливість для позивача ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження №61732096, здійснити з них виписки та зняти копії.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що головним державним виконавцем Іванченко М.В. 02.06.2020 року протиправно винесена постанова у виконавчому провадженні № 61732096, якою закінчене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 18.12.2017 року Херсонським міським судом Херсонської області за постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 766/10342/17.
При цьому позивач зазнав, що боржник безпідставно збільшив розмір, раніше виплачених щомісячних пенсійних виплат, у своїх розрахунках щодо виплати коштів позивачу, а саме на 11714 грн. 89 коп., внаслідок чого відповідним чином зменшилася належна до виплати частина перерахованого розміру пенсії.
Зважаючи на викладене, позивач звернувся зі скаргою до начальника відділу, в якій просив скасувати вищевказану постанову, проте жодних заходів на відновлення порушеного права позивача на виконання рішення суду в повному обсязі, вжито не було.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 січня 2021 року, ухваленим у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 , визнана незаконною та скасована постанову, винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонського області Південного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Одеса) Іванченко Мариною Вадимівною від 02.06.2020 року про закінчення виконавчого провадження №61732096 за виконавчим листом №766/10342/17, виданого 07.11.2017р. Херсонським міським судом Херсонської області. В решті вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для правильного вирішення справи просить скасувати оскаржуване рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена 02.06.2020 року у зв'язку із фактичним виконання виконавчого листа №766/10342/17, виданого 07.11.2017р. Херсонським міським судом Херсонської області, оскільки боржник надав заяву про виконання судового рішення в повному обсязі: проведення перерахунку пенсії позивача, проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати пенсії, відрахування після цього податків і зборів, заборгованості по аліментах, та виплату заборгованості та компенсації. На підтвердження доводів апеляційної скарги апелянт надав копію виконавчого провадження №61732096 з примусового виконання виконавчого листа №766/10342/17, виданого 07.11.2017р. Херсонським міським судом Херсонської області.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач послався на те, що між нарахованою пенсією та компенсацією на виконання рішення суду та фактично виплаченими сумами є різниця в 11728,44 грн., у зв'язку із чим вважає доводи апеляційної скарги такими, що не підтверджують правомірність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження.
Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області також надало відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримало вимоги апеляційної скарги, пославшись при цьому на те, що судове рішення виконане в повному обсязі, оскільки позивачу була перерахована пенсія, нарахована компенсація втрати частини доходу, а виплата цих сум відбулась після відрахування податків та обов'язкових платежів і заборгованості по аліментах, внаслідок чого і виникла різниця між нарахованими та фактично виплаченими сумами.
Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, справа розглянута апеляційним судом у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 року у справі №766/10342/17 (ЄДРСР № 70245789), яке набрало законної сили 07.11.2017 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2015 року з урахуванням даних довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 від 17.05.2017 року № 2028, яка містить дані, що включені Херсонським обласним військовим комісаріатом до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 згідно постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 26 липня 2016 року у справі №766/1266/16-а, що набрала законної сили, та здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованого розміру пенсії з урахуванням компенсації втрати доходи та з урахуванням раніше виплачених сум.
09.12.2019 року Головне управління пенсійного фонду України в Херсонській області листом за вих. №156/Т-99-1 повідомило ОСОБА_1 про виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 року у справі №766/10342/17, проведення перерахунку пенсії, нарахування компенсації (а.с. 6-7) та виплату у листопаді 2017 року цих сум у загальному розмірі 91821,96 грн. (перерахованої пенсії) та 12196,99 грн. (компенсації втрати частини доходу) (а.с. 6-7).
Виплата зазначених коштів підтверджена виписками по картковому рахунку позивача (а.с. 10 - зворот).
18.12.2017 року Херсонським міським судом Херсонської області був виданий виконавчий лист №766/10342/17 (а.с. 4), який 04.01.2020 року засобами поштового зв'язку був позивачем поданий на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 5).
02.06.2020 року головним Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонського області Південного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м.Одеса) Іванченко М.В. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №61732096 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 закону України «Про виконавче провадження».
Приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження, головний державний виконавець встановив, що рішення суду фактично виконане. Згідно заяви ГУ ПФУ в Херсонській області за вих. №2100-0801-7/14425 від 22.04.2020 року зроблений перерахунок та виплата пенсії (платіжний документ №4406 від 28.11.2017 року) (а.с. 3).
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав до суду доказів фактичного виконання судового рішення, які були надані йому боржником, про те, як з долучених до матеріалів справи виписок по картковому рахунку позивача вбачається, що суми пенсії, які виплачені Головним управлінням ПФУ в Херсонській області, на рахунок позивача до 28.11.2017 року, відрізняються від зазначених сум у листі Головного управління ПФУ в Херсонській області від 09.12.2019 року №156/Т-99-1, та є меншими на 11714 грн. 89 коп.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (тут і надалі Закон №1404-VIII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Апеляційний суд зазначає, що на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, матеріали справи не містили належних та допустимих доказів наявності правових підстав для закінчення виконавчого провадження, а саме доказів наданих апелянту боржником про фактичне виконання судового рішення на які головний державний виконавець посилається в постанові про закінчення виконавчого провадження від 02.06.2020 року.
Проте, на підтвердження обґрунтувань вимог апеляційної скарги Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) додав до апеляційної скарги додаткові докази, які не були надані суду першої інстанції, а саме копію виконавчого провадження №61732096.
Вирішуючи питання прийняття доказів, які не були надані до суду першої інстанції, апеляційний суд, враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові цього суду від 19.11.2019 року у справі №826/12675/15, в частині можливості дослідження судом апеляційної інстанції нових додаткових доказів, лише після встановлення поважності причин не надання таких доказів до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно із ч. 1 та ч. 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно із ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Порядок подання доказів встановлений статтею 79 КАС України.
Так, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.
Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Відповідно до ч.8 та ч. 9 ст. 80 КАС України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави дійти висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами, що об'єктивно не залежали від особи, яка надала такі додаткові докази (поважність причин повинен довести той учасник справи, який їх надав, зокрема в цій справі - апелянт).
Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.
Ухвалою від 26.11.2020 року, суд першої інстанції, відкривши провадження по в адміністративній справі, встановив відповідачу строк п'ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, протягом якого відповідач має право подати відзив на позовну заяву, попередивши при цьому позивача, що у разі не надання у встановлений судом строк відзиву без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (а.с. 67). Також цією ухвалою справа була призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.12.2020 року.
Копія ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 26.11.2020 року отримана відповідачем 06.12.2020 року, про що було зазначено у клопотанні відповідача від 07.12.2020 року про перенесення розгляду справи з метою надання часу для підготовки відзиву на позов (а.с. 70).
Відповідно до Журналу судового засіданні від 07.12.2020 року, судовий розгляд справи був відкладений на 12.01.2021 року (а.с. 78-79).
Повістка про виклик до суду на 12.01.2021 року отримана відповідачем 14.12.2020 року (а.с. 84-зворот).
Апеляційна скарга не містить посилань на наявність поважних причин не надання доказів (копії виконавчого провадження) до суду першої інстанції, що об'єктивно не залежали від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
Приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції в ухвалі від 26.11.2020 р. встановив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Таким чином, отримавши 06.12.2020 р. копію ухвали суду першої інстанції від 26.11.2020 року, відповідач - суб'єкт владних повноважень, з метою захисту своїх прав, та на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, був зобов'язаний довести правомірність прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, зокрема шляхом надання всіх наявних доказів - копії виконавчого провадження.
Додатково апеляційний суд зазначає, що перше судове засідання було призначене на 07.12.2020 року, відповідач був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи.
В подальшому судове засідання, яке було призначене на 12.01.2021 року, але відповідно до матеріалів справи представник відповідача не з'явився у жодне судове засідання (а.с. 78-79, 85-86).
Також, матеріали справи не містять відзиву відповідача на позов.
Не містять матеріали справи і повідомлень відповідача щодо наявності обставин, за яких відповідач, з незалежних від нього причин, в період з 07.12.2020 року по 12.01.2021 року, був позбавлений можливості надати відзив та докази, які надані відповідачем до суду апеляційної інстанції.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи доказів щодо наявності поважних причин, які об'єктивно не залежали від відповідача, та які обумовили неможливість надання до суду першої інстанції доказів, що додані до апеляційної скарги.
Апеляційний суд зазначає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, яке оскаржується.
Оскільки апеляційна скарга взагалі не містить посилання на причини, що об'єктивно не залежали від відповідача, за яких відповідач не надав до суду першої інстанції докази, що надані до суду апеляційної інстанції, апеляційний суд не приймає надані апелянтом додаткові докази.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що норми КАС України не наділяють апеляційний суд повноваженнями самостійно відшуковувати причини, що об'єктивно не залежали від відповідача - суб'єкта владних повноважень, за яких відповідач не надав до суду першої інстанції докази, що додані до апеляційної скарги. Вчинення апеляційним судом зазначених дій було б порушенням принципів адміністративного судочинства (рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність. неприпустимість зловживання процесуальними правами та ін.).
Враховуючи викладене та відсутність правових підстав для прийняття додаткових доказів, що не були надані до суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, (відсутність доказів правомірності прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження та наявність доказів щодо розбіжності між нарахованими сумами пенсії та компенсації та виплаченими сумами), та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (на підставі наявних матеріалів справи), внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-80, 229, 242, 257, 268-272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 січня 2021 року у справі №766/10860/20 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 25.05.2021 року.
Головуючий суддя Домусчі С.Д.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.