П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/384/21
Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10.07.2018 року та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10.07.2018 року; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
В обґрунтування позову зазначалось, що у період проходження позивачем військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не у повному обсязі, а саме, у 2016 - 2018 роках не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Позивач звернувся до командира військової частини з заявою щодо проведення розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення, однак йому було повідомлено, що індексація не виплачується у зв'язку з відсутністю механізму її нарахування та виплати за попередні періоди. Крім того, вказав, що при звільненні позивача з військової служби, відповідачем не було виплачено грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки. Позивач вважає, що відповідачем були грубо порушенні його права та інтереси.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Миколаєві позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Зобов'язано Військову частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10.07.2018 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10.07.2018 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що підставою для відмовив задоволенні позову щодо зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік суд зазначив, що позивач статус учасника бойових дій згідно посвідчення набув лише у 2017 р., проте апелянт зазначає, що йому було надано статус учасника бойових дій у 2015 р. про що було видано посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 15.067.2015 року, проте в подальшому позивач уклав шлюб з громадянкою ОСОБА_3 та змінив прізвище на ОСОБА_4 , а також змінив та отримав дублікат посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 20.12.2017 р., про що надав відповідні копії. Тому апелянт просить врахувати ці обставини та задовольнити позов в частині визнання протиправним та відмови в зобов'язанні нарахувати і виплатити грошові компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік. Апелянтом до апеляційної скарги надано відповідні докази.
У відзиві на апеляційну скаргу зазначається, що відповідно до п. 4 ст.296 КАС України якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані. Також, відповідач зазначає, що надані докази є неналежними та не достовірними, оскільки при засвідченні копії оригіналу документу повинен бути напис проїї засвідчення «Згідно з оригіналом». Також, відповідач звертає увагу, що на виконання рішення суду ним було зараховано на картковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 18843, 21 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та перебував на грошовому забезпеченні відповідача.
06.07.2018 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №123-РС, ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за п.2 підпунктом «к» ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
10.07.2018 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №151 ОСОБА_1 виключено зі списків військової частини та остаточно звільнено з військової служби.
На думку позивача у період проходження військової служби, нарахування грошового забезпечення позивачу відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року неправильно нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.
Крім того, за час служби позивача додаткова відпустка в 2015-2018 роках як учаснику бойових дій, - не надавалась, грошова компенсація за невикористані дні вказаної відпуски, - не виплачувалась.
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому грошову компенсацію за невикористані дні соціальної відпуски протягом вказаного періоду та вважаючи, що він має право на виплату сум індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Також, суд зазначив, що в силу вимог чинного законодавства, яким врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що, в свою чергу, не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористання дні такої відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, при звільненні зі служби. Проте, суд встановив що статус учасника бойових дій позивач отримав у 2017 році, а тому позовні вимги в цій частині задовольнив частково.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (Порядок № 413).
Згідно з п. 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Пунктом 2-1 Порядку № 413 передбачено, що статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
Відповідно до п. 6 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Судом встановлено, що звертаючись до суду з позовною заявою позивач зазначив, що при звільненні його з військової служби, відповідачем не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки.
Розглядаючи справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) суд встановив, що позивач у 2015 та 2016 роках не мав статусу учасника бойових дій, оскільки відповідне посвідчення йому видано в грудні 2017 року.
Разом з тим, звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 зазначив та надав суду докази про те, що за наслідком розгляду комісії ОСОБА_2 було видано відповідне посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 15.067.2015 року.
Судом встановлено, що згідно листа Військового комісару Полтавського об'єднаного міського ТЦК та СП полковника ОСОБА_5 надано копію витягу з протоколу №3 від 03.07.2015 р. засідання комісії Військово-Морських Сил Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій за порядковим номером 31.
Згідно витягу з протоколу №3 від 03.07.2015 р. засідання комісії Військово-Морських Сил Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій під номером 31 Військова частина НОМЕР_1 (м.Миколаїв) старший матрос ОСОБА_2 , водій-електрик радіостанції відділення командно-штабних машин радіоцентру польового вузла зв'язку за результатом голосування (за - 7, прто - 0, утримались - 0) ухвалили військовослужбовцям зокрема ОСОБА_2 надати статус учасника бойових дій.
Також, апелянт надав до суду ксерокопію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 15.07.2015 р.
Судом встановлено, що 07.07.2017 р. громадянин ОСОБА_2 та громадянка ОСОБА_3 уклали шлюб, прізвище після державної реєстрації, зокрема, чоловіка - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 .
Згідно витягу з наказу командира війської частини НОМЕР_1 від 05.10.2017 р. молодшого сержанта ОСОБА_2 іменувати ОСОБА_1 , підстава свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 .
20.12.2017 р. ОСОБА_1 отримав дублікат посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .
У відповідності до ст..308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції справу було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
Слід зазначити, що обмеження щодо можливості розгляду справи в порядку спрощеного провадження наведені в положеннях ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України. При цьому розгляд справи в порядку спрощеного провадження допускає як з розгляд за участі, так і без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства як офіційне з'ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звертаючись до суду з позовом зазначив про порушення свого права з 2015 року та надав суду дублікат посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .
Апелянт зазначає, що посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 15.07.2015 р. додати до позову не мав можливості, оскільки воно було вилучено внаслідок зміни прізвища.
Таким чином, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що позивач у 2015-2016 роках не набув статус учасника бойових дій, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи, що судом першої інстанції вірно задоволено позовні вимоги в цій частині щодо 2017 та 2018 років, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10.07.2018 року та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10.07.2018 року.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо не погодження з рішенням суду першої інстанції в іншій частині, тому у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в іншій частині залишити без змін.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги та відзиву апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року - в частині відмови у визнання протиправним та відмови в зобов'язанні нарахувати і виплатити грошові компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік скасувати.
Ухвалити у цій частині нове рішенням, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10.07.2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10.07.2018 року
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року залишити без змін.
Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець