П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2576/20
Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №2375 від 25 червня 2020 року, прийняте 121 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 12 грудня 2019 року;
- зобов'язати Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 12 грудня 2019 року;
- зобов'язати Щасливцевську сільську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
- постановити окрему ухвалу щодо ініціювання притягнення до відповідальності, передбаченої законом, посадових осіб Щасливцевської сільської ради, які повторно грубо порушили земельне законодавство при повторній відмові у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою з не передбачених законом підстав та за неврахування правових висновків рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року по справі №540/685/20;
- стягнути з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради судові витрати в сумі 840 грн. 80 коп.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року задоволено адміністративний позов.
Крім того, даним рішенням стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 грн. та частково задоволені вимоги позивача про стягнення суми витрат на правничу допомогу у розмірі 2100,00 грн. (із заявлених 4500 грн.).
Надалі, 25 листопада 2020 року до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача про винесення додаткового судового рішення в адміністративній справі, відповідно до якої останній просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат в частині стягнення з Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради витрат, передбачених п.9 Розділу "Гонорар" договору про надання правничої допомоги від 03 березня 2020 №03/02/2020, з урахуванням додаткової угоди від 11 вересня 2020 року, стягнувши їх на користь ОСОБА_1 в сумі 1000,00 грн..
Додатковим рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року було відмовлено представнику позивача у стягненні з Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради вказаних судових витрат.
Не погоджуючись з даним додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що додаткове рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Так, відмовляючи в стягненні судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи не було встановлено, що такі витрати як «гонорар успіху» були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим у даній справі.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1, 3 ст.131 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
12 жовтня 2020 року адвокатом позивача було подано до суду першої інстанції відповідну заяву.
Крім того, положеннями ч.5 - 7 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Так, відповідно до п.2 додаткової угоди від 11 вересня 2020 року до договору від 03 лютого 2020 року №03/02/20, у разі, якщо буде досягнуто мету представництва по будь-якій справі в Херсонському окружному адміністративному суді, клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 3000 гривень.
Як було зазначено, судом першої інстанції прийнято судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування протиправного рішення Щасливцевської сільської ради №2375 від 25 червня 2020 року, прийнятого відносно ОСОБА_1 щодо земельної ділянки розміром 0,10 га за його клопотанням від 12 грудня 2019 року.
ОСОБА_1 було підтверджено факт виконаних робіт за додатковою угодою від 11 вересня 2020 року, що підтверджується відповідним актом від 23 листопада 2020 року.
Згідно касового ордеру №20-67 від 23 листопада 2020 року, ОСОБА_1 було сплачено 1000 грн. за досягнення мети представництва по справі №540/2576/20 у якості «гонорару успіху», що підтверджується поштовими квитанціями.
Слід зазначити, що за положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону №5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Колегія суддів зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат.
Так, дійсно для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Колегія суддів зазначає, що у даній справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є: зазначення в договорі на правову допомогу сплати «гонорару успіху», рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 та фактична сплата позивачем адвокату 1000,00 грн. в якості «гонорару успіху», в зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про належність до скасування спірного додаткового судового рішення про відмову в стягненні 1000,00 грн. та прийняття в цій частині нового рішення про відшкодування позивачу цих витрат.
Враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність фактичного отримання позивачем правничої допомоги (в тому числі в контексті сплаченого «гонорару успіху»), її необхідності, обґрунтованості (з урахуванням, зокрема, складності справи) та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають відшкодуванню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 317 КАС України, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового додаткового судового рішення по даній справі про стягнення витрат у розмірі 1000,00 грн. на правничу допомогу адвоката.
Окремо колегія суддів приходить до висновку про допущення судом першої інстанції порушення процесуального законодавства, оскільки відповідно до ч.4 ст.252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу, водночас суд фактично відмовляючи в стягненні витрат прийняв додаткову постанову, що не передбачено нормами КАС України та є підставою для скасування спірного рішення.
Керуючись ст.131, 134, 252, 311, 321, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року - скасувати.
Заяву представника ОСОБА_1 - Буженка Юрія Сергійовича про винесення додаткового судового рішення - задовольнити.
Винести додаткове судове рішення, яким:
Стягнути з Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради (ЄДРПОУ 04400647, Україна, 75580, Херсонська обл., Генічеський р-н, село Щасливцеве, ВУЛИЦЯ МИРУ, будинок 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму понесених ним судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп..
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.