П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/15271/20
Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області № 137 від 13.08.2020 року про утримання надмірно виплаченої пенсії та зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області повернути безпідставно стягнути під час виконання рішення № 137 від 13.08.2020 року грошові кошти.
В обґрунтування позову зазначалось, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області безпідставно прийнято рішення № 137 від 13.08.2020 року про утримання з 01.09.2020 р. надміру виплачених коштів в розмірі 20% призначеного розміру пенсії відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з боку позивача відсутні будь-які зловживання чи подання недостовірних даних.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одесі позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що пенсія позивачу обчислена на підставі недостовірної довідки про заробітну плату, тому у відповідності до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем правомірно прийнято рішення про утримання надміру виплачених коштів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначається, що позивачем ніяких підроблених або фіктивних документів до Пенсійного фонду не надавались, позивач звертає увагу, що апелянтом не зазначається, які документи були надані позивачем недостовірні та на підставі чого було з позивача утримується надмірно виплачена пенсія.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.01.2004 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
ОСОБА_1 отримав лист від відповідача, зі змісту якого дізнався, що в період з 01.01.2004 р. по 31.05.2020 р. утворилась переплата пенсії на підставі, начебто, фіктивних документів які він подав та обчислена переплата пенсійних виплат складає, 137404 грн. 56 коп.
13.08.2020 року прийнято рішення №137 про утримання надмірно виплаченої пенсії.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваному рішенні відповідач не навів обґрунтованих обставин щодо зловживання з боку пенсіонера при зверненні його із заявою про призначення пенсії та допустимими доказами не підтверджено обізнаність позивача щодо невідповідності даних довідки про заробітну плату, на підставі якої призначено пенсію, тому суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області № 137 від 13.08.2020 року про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону № 1788-ХІІ за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Отже, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону № 1058-IV та статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).
Крім того, механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.03 № 6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.14 року № 25-3) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.05.03 за №374/7695 (далі - Порядок № 6-4).
Пунктами 3 та 4 Порядку № 6-4 встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1).
У разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.
Таким чином, законодавець встановив наступні підстави для відрахування виплаченої надміру суми пенсії на підставі рішення пенсійного органу:
- зловживання з боку пенсіонера;
- подання страхувальником недостовірних даних.
Відповідно до ч. 3 ст. 107 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду: юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк з дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення: одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 12 (відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Аналіз зазначених норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування» та Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, дає підстави вважати, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
Зловживанням з боку пенсіонера є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники -внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року (справа № 686/26486/14-а та постанові Верховного Суду у постанові від 25.09.2018 (справа №340/644/15-а).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 13.08.2020 року прийнято рішення № 137 про утримання надмірно виплаченої пенсії, оскільки в період з 01.01.2004 року по 31.05.2020 року утворилась переплата пенсії на підставі, начебто, фіктивних документів які позивач подав та обчислена переплата пенсійних виплат складає 137404,56 грн.
Підставою для винесення спірного рішення та утримання грошових коштів стало не наявність зловживань з боку пенсіонера при призначенні пенсії, а те що відповідач провів перевірку та встановив, що пенсія призначена на підставі недостовірної довідки про заробітну плату від 28.06.1999 року №24.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
При цьому, апелянтом не надано суду будь-яких доказів наявності вини чи зловживань позивача при отриманні пенсії.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суд виходить з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі № 173/424/17.
З огляду на викладене апелянтом не доведено суду своїх доводів та не надано доказів на підтвердження наявності таких фактів, що позивач навмисно надав пенсійному органу недостовірну довідку про заробітну плату.
Колегія суддів зазнача, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, шо уповноважений призначати пенсії, мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, шо враховуються при її обчисленні та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, шо суперечить вимогам Закону.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області № 137 від 13.08.2020 року про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець