П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11375/20
Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНБІЗНЕСГРУП" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНБІЗНЕСГРУП" до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,
У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №209791 від 10.08.2020 р., винесену Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області.
В обґрунтування позову зазначалось, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є безпідставною, незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підставі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження у м. Одесі у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНБІЗНЕСГРУП" надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що власником транспортного засобу і автомобільним перевізником не завжди є одна й та сама особа. Позивач вказав, що між ТОВ Фінбезнесгруп та ПП Південьдортех був укладений Договір оренди транспортних засобів №02/41-0/01 від 01.06.2020 року. На підставі вказаного договору транспортний засіб, який фігурував у вказаному Акті перевірки, винесеному відповідачем, був наданий в оренду ПП Південьдортех. Отже, на момент перевірки транспортного засобу перевізником було ПП "Південьдортех", що підтверджує Договір оренди транспортних засобів.
Апелянт зазначає, що суттєвою обставиною також є властивості вантажу, що перевозився. Так автомобіль перевозив щебеневу суміш, судом першої інстанції не було враховано, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагомих параметрів при перевезені подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Також, апелянт вважає, що надана відповідачем ТТН є неналежним, недостовірними та недостатнім доказом, оскільки остання не містить всі відомості які обов'язково повинні бути зазначені відповідно до вимог п.11.1 Правил.
Також, апелянт звертає увагу, що автомобіль перевозив щебеневу суміш, яка відповідно до ДСТУ Б В.2.7- 17-95 Будівельні матеріали. ГРАВІЙ, ЩЕБІНЬ І ПІСОК ШТУЧНІ ПОРИСТІ. Технічні умови є сипучим вантажем, що постійно перемішується по всім осям транспортного засобу під час руху. А тому проведення зважування у русі, шляхом простого заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого вантажу, на переконання позивача, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу та причепа, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача та причепа при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.
У відзиві на апеляційну скаргу зазначається про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а надані позивачем договори оренди на транспортні засоби, що йому належать на праві власності в короткотривалу оренду іншій особі є способом спрямованим на ухилинення від сплати штрафних санкцій позивачем.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, 04.07.2020 року інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на ділянці 474 км а/д Н-08 було здійснено перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz д/н НОМЕР_1 , що належить ТОВ ФІНБІЗНЕСГРУП. За результатами контролю складено акт №221323 від 04.07.2020 року (а.с. 137).
Під час перевірки виявлено порушення: наказу №363 від 14.10.1997 року - невідповідним чином заповнено товарно-транспортну накладну, у т.ч. порушення, відповідальність за які передбачена абз.16 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Перевищення склало 85%.
За результатами перевірки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.07.2020 року №038612, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.07.2020 року №031612 та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.07.2020 року (а.с. 137-139).
Згідно вказаних документів навантаження на здвоєну вісь становило 29,60 тонн при нормативно допустимому 16 тонн, загальна маса транспортного засобу становила 44,05 тонни при нормативно допустимій 40 тонн.
З пункту 6 Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.07.2020 року вбачається, що перевозився вантаж - асфальтобетон.
На підставі акта №221323 від 04.07.2020 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області було винесено постанову №209791 від 10 серпня 2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно якої до позивача на підставі абз.16 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн. (а.с. 16 зворотній бік).
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №209791 від 10.08.2020 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНБІЗНЕСГРУП, прийнята з урахуванням та дослідженням всіх обставин справи та є правомірною.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Статтею 3 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі Порядок №1567).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з пунктом 3 Порядку №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Пунктом 4 Порядку №1567 регламентовано, що контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно п.25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно п.27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Згідно п.22.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджений постановою КМУ Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі Порядок №879).
Відповідно до п.3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно п.23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Відповідно до п.24 Порядку №879 після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно ч.4 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до абз. 16 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки виявлено порушення: наказу №363 від 14.10.1997 року - невідповідним чином заповнено товарно-транспортну накладну, у т.ч. порушення, відповідальність за які передбачена абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Перевищення склало 85%.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що на момент перевірки транспортного засобу перевізником було не ТОВ Фінбізнесгруп, а ПП "Південьдортех".
Разом з тим, колегія суддів такі доводи апелянта не приймає, оскільки з матеріалів справи вбачається, що товарно-транспортна накладна від 04.07.2020 року (а.с. 141), яка була надана водієм під час перевірки транспортного засобу марки Mercedes-Benz д/н НОМЕР_1 відповідачу 04.07.2020 року, відрізняється від товарно-транспортної накладної №86 від 04.07.2020 року, яка була додана позивачем до відповіді на відзив від 09.02.2021 року (а.с. 120-121).
Крім того, судом встановлено, що 01.062020 року між ТОВ «Фінбізнесгруп» та ПП «ПІВДЕНЬДОРТЕХ» укладено договір оренди транспортних засобів №02/41-О/01 (далі - Договір) (а.с.23-24).
Відповідно до п.1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві у платне користування транспортні засоби, зокрема, вантажний сідловий тягач, марки Mercedes-Benz, державний номер - НОМЕР_1 .
Управління транспортними засобами здійснюється співробітниками Орендаря або Орендодавця, за домовленістю сторін.
Згідно п.4.1. Договору за оренду транспортних засобів Орендар сплачує орендну плату, згідно рахунку наданих Орендодавцем.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього Договору та закінчується 01.08.2020 року.
Відповідно до акту приймання-передачі транспортних засобів від 01.06.2020 року, в порядку та на умовах, визначених Договором оренди транспортних засобів №02/41-О/01 від 01.06.2020 року, Орендодавець передає Орендареві, а Орендар прийняв у платне користування наступні транспортні засоби та механізми: зокрема, вантажний сідловий тягач, марки Mercedes-Benz, державний номер - НОМЕР_1 (а.с.24-25).
Таким чином, відповідно до вищевказаного договору оренди транспортних засобів апелянт вважає, що відповідачем постанову складено відносно неналежного суб'єкта господарювання, проте апелянтом не надано доказів реальності виконання вказаного договору.
Разом з тим з матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Фінбізнесгруп» є власником транспортних засобів, які передавались в оренду ПП «ПІВДЕНЬДОРТЕХ».
Згідно матеріалів справи судом встановлено, що позивачем ні під час перевірки, ні під час розгляду справи договір оренди Управлінню Укртрансбезпеки в Одеській області не надавався, та останій не володів інформацією щодо імовірності існування іншого перевізника.
Крім того, судом встановлено, що водій розписався у всіх документах без зауважень, та повідомив що власником транспортного засобу є ТОВ «Фінбізнесгруп».
Також, судом встановлено, що позивачем не було оформлено в органах поліції на орендований автомобіль державний тимчасовий реєстраційний документ (талон), що спростовує доводи апелянта про те що автомобіль знаходився в оренді.
Слід зазначити, що у цій справі питання щодо нікчемності договору оренди транспортних засобів не є предметом розгляду, проте суд в силу положень ч.2 ст.2 КАС України перевіряє, чи прийнято оскаржувану постанову обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Щодо доводів апелянта про порушення п.26 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, через не повідомлення про розгляд справи, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що 29.07.2020 року на адресу ТОВ «Фінбізнесгруп» направлено запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 27.07.2020 року, що підтверджується списком №2656 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, згідно якого за адресою: вул..Висоцького, 23/162. м.Одеса, Одеська область, 65132 направлено лист за трек-номером 6501408407959 (а.с.135).
Таким чином, відповідачем розгляд справи здійснено без порушення порядку такого розгляду.
Колегія суддів не приймає також доводи апелянта та надані ТТН №86 від 04.07.2020 року (а.с. 120-121), лист ПП "Південьдортех" вих. № 24/12 від 24.12.2020 року на запит позивача від 03.12.2020 року (а.с. 118-119) щодо здійснення перевезення вантажу автомобілем марки Mercedes-Benz д/н НОМЕР_1 04.07.2020 року саме ПП "Південьдортех", оскільки вказані матеріали суперечать змісту товарно-транспортної накладної, наданої водієм під час перевірки.
Також з матеріалів справи вбачається, що маса транспортного засобу (маса брутто) складала 44,05 тонн, при нормативно допустимій 40 тонн, а навантаження на здвоєну вісь складало 29,60 тонн, при нормативно допустимому 16 тонн, що підтверджується актом №031612 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 138).
При цьому, безпідставними є доводи апелянта з посиланням на відсутність методики зважування рідких та сипучих вантажів, оскільки вантаж, що перевозився (асфальтобетон) не є ані рідким вантажем, ані сипучим вантажем, що постійно переміщується під час руху транспортного засобу, тому доводи аелянта про переміщення вантажу під час зважування суд вважає безпідставними та необґрунтованими. Тим більше дані доводи не впливають на загальну масу транспортного засобу, яка складала 44,05 тонни при допустимій 40 тонн.
Доводи позивача з приводу того, що відповідачем не наданно свідоцтво про перевірку ваг чи свідоцтво про їх державну метрологічну атестацію судом не приймаються, оскільки на підтвердженням того, що ваги автомобільні підкладні моделі AS у складі вимірювального приладу « 09-224 вантажоприймальні платформи №09-460 та №09-488, виробник ESІТ ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT, Туреччина, відповідають вимогам закону, є наявне в матеріалах справи Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 12.07.2019 року №34-00/2529 (чинне до 12.07.2020 року) (а.с. 142)..
Слід зазначити, що водій, під час проведення зважування транспортного засобу, не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.
Вірним є висновок суду першої інстанції, що за наявності перевищення автомобілем вагових параметрів відповідач повинен був заборонити рух транспортного засобу, однак цього не зробив, оскільки Порядком №879 не передбачено право відповідача забороняти рух транспортного засобу і, крім того, вказана обставина не впливає на сам факт порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт та притягнення його до відповідальності.
Відповідно до абзацу 16 частини 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, постанова Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №209791 від 10.08.2020 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП», прийнята з урахуванням та дослідженням всіх обставин справи та є правомірною.
З огляду на викладені обставини судова колегія вважає, що відповідачем за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача проведеного посадовими особами Управління Укртрансбезпеки вірно встановлено перевищення габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНБІЗНЕСГРУП" - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець