П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/10044/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Федусика А.Г.
суддів: Бойка А.В. , Шевчук О.А.
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року. по справі № 420/10044/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАМІРА ТОРГ" до Державна податкова служба України , Головне управління ДПС в Одеській області про скасування рішення,
Судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 р. позов задоволено.
На зазначене рішення суду Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
- на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2020 року апелянтом було отримано копію спірного рішення суду першої інстанції.
13 січня 2021 року представником відповідача вперше було подано апеляційну скаргу, яка ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року була повернута апелянту з огляду на не виконання вимог ухвали про без руху (не сплата судового збору).
Пізніше, 17 травня 2021 року податковим органом було подано вдруге апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, копію якого було отримано 17 грудня 2020 року, однак, вже з пропуском місячного строку, передбаченого КАС України на апеляційне оскарження.
В обґрунтування поважності пропуску строку було зазначено про відсутність бюджетних асигнувань на оплату судового збору.
Разом з тим, на підтвердження вказаних посилань апелянтом не було надано жодних належних та достатніх доказів, що унеможливлює надання правової оцінки вказаним доводам апелянта.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 15 травня 2020 року по справі №820/1212/17, оскільки по вказаній справі апелянтом на підтвердження поважності пропуску строку було надано докази того, що стан бюджетного фінансування витрат відповідного призначення впродовж грудня 2018 року - серпня 2019 року, примусове виконання судових рішень про стягнення грошових коштів на користь інших осіб не давали можливості сплатити судовий збір. На підтвердження цих доводів відповідач надав копії листів від 16.04.2019 №2494/8/28-10-10-10-02 та від 07.06.2019 №3680/8/28-10-10-02 та копію доповідної записки від 22.01.2019 №4355/28-10-50-05-15, зміст яких свідчить про звернення відповідача до вищого органу про виділення коштів для сплати судового збору.
Крім того, грунтовною відмінністю є розмір належного до сплати судового збору, оскільки від такого розміру напряму залежить спроможність реалізувати обов'язок по його сплаті. Так, по вказаній справі Верховного Суду №820/1212/17 судовий збір складав 3 200 807,54 грн., водночас по даній справі розмір судового збору складає 3153,00 грн., тобто спроможнсть апелянтів по вказаних справах щодо сплати судового збору є кардинально відмінною.
Додатково колегія суддів зазначає, що усталеною є судова практика, в тому числі і Верховного Суду, щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Сама ж по собі сплата суб'єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
Так, позивачем при зверненні до суду з позовом, судовий збір було сплачено у повному обсязі та без повернення позову в зв'язку з його не сплатою, а тому надання відповідачу можливості сплатити судовий збір при надходженні фінансування незважаючи на сплив процесуального строку апеляційного оскарження судового рішення може бути розцінено, як надання йому певних процесуальних переваг перед іншим учасником судового процесу - юридичною особою, яка сплатила відповідний збір саме при подачі позову, що на практиці означатиме звуження його права на звернення до суду.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Колегія суддів зауважує, що поновлення строку на апеляційне оскарження (тим більше при поданні скарги вдруге) рішення суду першої інстанції, яке було прийнято 11 грудня 2020 року буде суперечити принципу правової визначеності у публічно-правових відносинах, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема при адмініструванні податків та зборів, що справляються в Україні, визначенні компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків.
Тому, з урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що апеляційна скарга має бути залишена без руху, з наданням строку для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження посилань щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.296, 298 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без руху.
Надати апелянту час для усунення недоліків поданої апеляційної скарги строком 10 (десять) днів з дня вручення копії даної ухвали, шляхом надання до суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження посилань щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження.
Ухвала у касаційному порядку не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.