21 травня 2021 року, місто Новоград-Волинський Житомирської області
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,
за участю секретаря судового засідання Горбатюк І.О.
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника позивачів ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
(Справа № 285/2517/20, провадження у справі № 2/0285/79/21)
розглянув у судовому засіданні у загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Новоград-Волинського районного нотаріального округу Люлевич Анатолій Іванович про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права на спадкове майно
В липні 2020 року до суду звернулись позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_6 , де просили визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.09.2015 року №2089 та №2090 (спадкова справа №116/2015) видані приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Люлевичем Анатолієм Івановичем на ім'я ОСОБА_6 на земельні ділянки площею 2,8286 га та 0,4190 га та визнати за ними право на ці земельні ділянки у рівних частинах.
Ухвалою суду від 01.03.2021 року було залучено ОСОБА_3 в якості правонаступника відповідачки ОСОБА_6 , в зв'язку зі смертю останньої.
Позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилась спадщина. Після смерті матері він разом з братом ОСОБА_8 приймали активну участь в похованні матері та встановленні надгробних пам'ятників. Також протягом шести місяців після смерті матері взяв на зберігання деяке майно та речі, які їй належали. В кінці 2019 року йому стало відомо, що свідоцтво про право на спадщину після смерті матері на дві земельні ділянки оформила його рідна сестра ОСОБА_6 ..
Позивач ОСОБА_1 посилаючись на те, що оскільки він фактично прийняв спадщину після смерті матері, а відповідачка ОСОБА_6 незаконно оформила право на спадщину за законом на все спадкове майно, просить позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 свої позовні вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилась спадщина та яку прийняв його батько ОСОБА_8 , оскільки на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем, прийняв у своє користування будинок, в якому проживав разом зі своєю сім'єю. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер і на момент його смерті він був малолітньою особою, а тому вважається таким, що прийняв спадщину як спадкоємець першої черги, в зв'язку з чим до нього перейшло право на прийняття спадщини.
Позивач ОСОБА_2 посилаючись на те, що оскільки його батько ОСОБА_8 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7 , але у встановленому законом порядку її не оформив і помер, в зв'язку з чим до нього перейшло право на прийняття спадщини, а також те, що відповідачка ОСОБА_6 отримала спадщину без врахування прав іншого спадкоємця, просить суд позовні вимоги задовольнити.
У поданому відзиві представник відповідачки позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в зв'язку з відсутністю доказів про фактичне прийняття спадщини позивачами.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 та її представник позовні вимоги позивача ОСОБА_2 визнали та просили їх задовольнити, а в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 просили відмовити.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також їх представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.
Третя особа приватний нотаріус Новоград-Волинського районного нотаріального округу Люлевич Анатолій Іванович в судове засідання не з'явився про причини неявки не повідомив.
Вислухавши усні пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали в справі та давши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_1 . (а.с.7)
Після її смерті відкрилась спадщина на земельні ділянки площею 2,8286 га та 0,4190 га, право на які, згідно свідоцтв про право на спадщину за законом №2089 та №2090, набула ОСОБА_6 , яка є донькою померлої. (а.с.22,23)
Також встановлено, що крім ОСОБА_6 , спадкоємцями першої черги також є позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , чого сторонами в судовому засіданні не оспорювалось.
Встановлено, що згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадкоємцем якого є позивач ОСОБА_2 , якій на час відкриття спадщини був малолітнім. (а.с.12, 14)
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки спадкодавець ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відтак спірні правовідносини, що пов'язані із питаннями саме відкриття та прийняття спадщини після смерті такої особи на той час були врегульовані нормами ЦК УРСР у редакції 1963 року.
Відповідно до частини першої статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини (стаття 561 ЦК УРСР).
Відповідно до пункту 112 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція), свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною третьою статті 549, частиною другою статті 551 ЦК Української РСР, - не раніше зазначених строків. Свідоцтво про право на спадщину при спадкоємстві як за законом, так і за заповітом, може бути видане і раніше встановлених законом строків, якщо в державній нотаріальній конторі є відомості про те, що, крім осіб, які заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
Пунктом 113 цієї Інструкції передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Згідно відповіді приватного нотаріуса від 06.02.2020 року, фактом прийняття ОСОБА_6 спадщини було наявність у неї на руках Державних актів на право власності на земельні ділянки та довідка Великогорбашівської сільської ради Новоград-Волинського району, згідно якої остання доглядала за будинком померлої матері, проводила поточний ремонт будинку, прийняла на зберігання речі померлої, обробляла город. (а.с.21)
З довідки Великогорбашівської сільської ради Новоград-Волинського району №989 від 28.11.2019 року вбачається, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_7 разом з нею та протягом шести місяців після її смерті був зареєстрований та проживав її син ОСОБА_8 (а.с.19)
Щодо позивача ОСОБА_1 , то суд вважає його таким, що не прийняв спадщину, оскільки ним не надано суду доказів про вступ ним в управління або володіння спадковим майном в розумінні статті 549 ЦК УРСР. Позивачу було відомо про існуюче право на спадкове майно з часу відкриття спадщини (понад 25 років), проте він не надав доказів вчинення ним дії з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплаті відповідних платежі, а тому його позовні вимоги суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Отже, з встановлених обставин вбачається, що у фактичне володінням спадковим майном після смерті матері ОСОБА_7 вступили тільки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , а тому вони набули право на спадщину за законом.
Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. (постанова ВС від 11 грудня 2019 року №414/811/17)
Таким чином, оскільки право на спадщину за законом після смерті спадкодавця набули ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , а свідоцтва видані останній на все майно, без врахування прав іншого спадкоємця ОСОБА_8 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 , якій є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_8 , в частині скасування свідоцтв про право на спадщину за законом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання права на земельні ділянки, то вона задоволенню не підлягає, оскільки питання щодо набуття права на земельні ділянки, після визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсним, повинно бути вирішено нотаріусом при видачі нових свідоцтв в порядку визначеному Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією.
Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 , проживаючого АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_6 , правонаступником якої є ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_3 , проживаюча АДРЕСА_2 ), третя особа приватний нотаріус Новоград-Волинського районного нотаріального округу Люлевич Анатолій Іванович про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права на спадкове майно- задовольнити частково.
Визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.09.2015 року №2089 та №2090 (спадкова справа №116/2015) видані приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Люлевичем Анатолієм Івановичем на ім'я ОСОБА_6 на земельні ділянки площею 2,8286 га та 0,4190 га.
В задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_2 права на земельні ділянки - відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_4 , проживаючого АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_6 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Новоград-Волинського районного нотаріального округу Люлевич Анатолій Іванович про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права на спадкове майно - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК (від 03.10.2017 року) апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.
Повний текст рішення виготовлено 25 травня 2021 року.
Головуючий