Провадження номер № 2/0186/81/21
Справа № 186/1659/20
26 травня 2021 року м.Першотравенськ.
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області
в складі: головуючого - судді Янжули С. А.,
при секретарі - Лиман Н.П.,
з участю:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представника третьої особи - Каніболоцької Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про визначення місця проживання дитини,
16 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про визначення місця проживання дитини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що від шлюбу з відповідачем має сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами офіційно не був зареєстрований. Після припинення фактичних шлюбних відносин, син залишився проживати з відповідачем, але проживав періодично то з ним, то з матір'ю, місце проживання могло змінюватися по декілька разів на місяць, залежно від настрою та матеріального стану відповідача. З травня 2017 року він проживає з ОСОБА_6 , з якою 27 липня 2019 року зареєстрував шлюб. Його дружина має сина від попереднього шлюбу - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з ними. ОСОБА_7 та ОСОБА_5 потоваришували, відносяться один до одного як брати. З 2017 року син все частіше залишався жити з батьком. Його дружина влаштувала обох дітей до одного дитячого садка, проводили спільно багато часу, займалися вихованням обох хлопців. В січні 2019 року відповідач поїхала на заробітку в Польщу, не повідомивши його про це, сина залишила проживати з бабусею, коли син прийшов до нього, то виявилося, що його вихованням ніхто не займається, він запропонував сину перебратися жити до нього, на що той погодився, повідомив про це бабусю і став проживати з ним. Відповідач, повернувшись з-за кордону, не заперечувала таку зміну місця проживання сина, він не перешкоджав дитині спілкуватися з матір'ю. З 01 вересня 2019 року дитина, разом з ОСОБА_7 , пішли до спільної школи, навчаються в одному класі, проводять спільно час, вважають себе братами, він та його нова дружина займаються їх вихованням та утриманням, дбають про дітей. В серпні 2020 року відповідач вперше заговорила про зміну місця проживання сина з нею. Дитина перестала з нею спілкуватися, почав віддалятися від матері, не бажає ходити до неї в гості, відповідач же наполягає, погрожує, щоб син жив з нею, навіть забрала докуме6нти зі школи для переведення до іншого навчального закладу, але вони повернули документи, щоб дитина навчалася там, де звикла. За рішенням суду з нього стягуються аліменти на користь відповідача на утримання сина в розмірі 25%, ще з лютого 2019 року, за спільною домовленістю з відповідачем, вона передала банківську картку, на яку стягуються аліменти, для того, щоб ці кошти витрачалися саме на дитину, що вони і робили, але в серпні 2020 року відповідач заблокувала картку, посилаючись на те, що робить це в інтересах дитини. Він з дружиною, сином дружини ОСОБА_7 та своїм сином ОСОБА_5 проживають у двокімнатній власній квартирі, для дітей є окрема кімната, дитина забезпечена всім необхідним для проживання та розвитку. Він працює на шахті, отримує високу заробітну плату, його дружина також має місце роботи та заробіток, мають задовільний стан здоров'я, спиртними напоями не зловживає, характеризується позитивно, добре відноситься до сина, піклується про нього. Відповідач проживає у двокімнатній квартирі, яка належить на праві приватної власності її бабусі, разом з нею там проживають її бабуся, її мати, її чоловік, її двоюрідний брат, тобто пять осіб, окремої кімнати для проживання сина не має. Матеріальне становище відповідача під сумнівом, до вересня 2020 року відповідач ніде не працювала, відповідач не слідкує за станом здоров'я сина, його розвитком, вихованням, навчанням, не піклується про нього. За висновком психоемоційного стану дитини, виявлено ознаки психологічного благополуччя та емоційного контакту у відносинах з батьком, його дружиною та її сином ОСОБА_7 , саме з ними син відчуває себе позитивно, а до відповідача у дитини переважно негативні емоції та конфліктне ставлення, наявні проблеми у стосунках, виявляє небажання зустрічатися з нею.
Просить суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовільнити, доповнив, що з відповідачем проживали в незареєстрованому шлюбі, потім розійшлися, бо вона не виховувала дитину належним чином. Поки жили разом, дитина не відходила від нього, коли зійшовся з другою жінкою, син жив з ними, мати дитини їздила в Польщу. Хлопчик жив у них, навчився в 5 років в туалет ходити. Тепер мама згадала, що у неї є син, з сином домовилася, син встав раніше, зібрав речі, пішов у школу, втік до неї, тепер не хоче до них приходити, останній раз говорив, що якщо до них перейде жити, то маму бабуся вижене з квартири. Хоче сина повернути в сім'ю, щоб жив у них. З другою дружиною зареєстрував шлюб 27 липня 2019 року, живуть вчотирьох: він, дружина, її син ОСОБА_7 та його син ОСОБА_5 , в квартирі дружини, яку їй бабуся залишила у спадок, квартира двокімнатна, облаштована дитяча кімната, дружина працює медичною сестрою в лікарні, відноситься добре до його сина, як до рідного.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, подала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що після припинення шлюбних відносин з позивачем у 2014 році, їх сину ОСОБА_5 виповнився всього рік і дитина фізично не могла проживати з позивачем, який проживав з батьками в с.Дмитрівка та працював на шахті. Позивач після народження дитини не надавав добровільно матеріальну допомогу на сина і коли дитині виповнилося два роки, вона була вимушена звернутися до суду за стягненням аліментів на дитину. Крім того, у період спільного проживання - у грудні 2012 року нею було взято кредит в АТ КБ "ПриватБанк" в інтересах їх сім'ї. В зв'язку з неможливістю сплачувати кредитні кошти, бо позивач не приймав участі у матеріальному забезпеченні сім'ї, у неї виникла заборгованість і в 2017 році банк звернувся з позовом до неї про стягнення боргу в сумі 12 165,29 гривень, які було стягнуто. Для погашення кредитного зобов'язання, вона змушена була в 2019 році поїхати до Польщі на заробітки, на три місяці, залишивши сина з своєю мамою. Дізнавшись про це, позивач силоміць забрав сина від її матері, коли вона повернулася з Польщі, він забороняв їй спілкуватися з сином, а працівники служби у справах дітей примусили її віддати позивачу картку, на яку він сплачував аліменти для дитини. Після отримання банківської картки, позивач дозволив їй спілкуватися з сином, влітку дитина проживала з нею, але кошти позивач на дитину не витрачав, коли син проживає з позивачем, то вдягнений у старі пошарпані речі, незважаючи на те, що вона завжди купує йому новий одяг. Згідно виписки по рахунку, куди надходять аліменти, видно, що позивач витрачав аліменти не за цільовим призначенням, заправляв пальним автомобіль, здійснював інші витрати на власний розсуд, але не в інтересах сина. Навіть психолог звернула увагу, що син нової дружини позивача - ОСОБА_7 , вдягнутий краще ніж син сторін - ОСОБА_5 . В зв'язку з чим, в серпні 2020 року вона заблокувала картку для аліментних виплат, що і стало, зі слів позивача, основним приводом для звернення з цим позовом до суду. Основна причина позову матеріальна, а не піклування про дитину. Вона працює прибиральницею службових приміщень у ДПТНЗ "Першотравенський гірничий ліцей", має постійний заробіток, позитивну характеристику, до того, їздила на заробітки, стояла на обліку в центрі зайнятості. В квартирі, де вона проживає з своїм чоловіком, бабусею та двоюрідним братом, мама наразі проживає в Польщі, створені всі умови для проживання дитини, натомість позивач не має власного житла. Висновок про психоемоційний стан дитини є незаконним, оскільки дослідження проводилося із малолітньою дитиною без згоди обох батьків та фахівцем, який не мав права проводити таке дослідження. Висновок було складено після того, як вона заблокувала картку з аліментами. Вона хвилюється за безпеку сина. 12 грудня 2020 року забрала сина від батька і помітила в дитини синці по всьому тілу, дитина перелякано мовчала і не казала звідки синці. Вона зробила фото. 14 грудня 2020 року забрала сина зі школи, звернулися до служби у справах дітей для захисту дитини. Під час розмови з психологом, син підтвердив, що батько постійно б'є його і свого пасинка. Служба у справах дітей нічим їй не допомогла, вона зверталася із заявою по даному факту до органів поліції, триває перевірка. В судовому засіданні доповнила, що син з народження проживав з нею, доки позивач не зійшовся з другою жінкою. До цього проживали то в її батьків у м.Першотравенську, то в його батьків - в с.Дмитрівка. Вона йому подзвонила, попросила грошей, щоб дитину до дитячого садку вдягнути, він її "матом" послав. Позивач ніякої участі у вихованні дитини не брав, матеріально не допомагав, життям та здоров'ям дитини не цікавився, вона подала позов про стягнення аліментів, іноді його батьки просили сина, вона його возила до них у Дмитрівку. Позивач подав на комісію, щоб визначити місце проживання дитини, бо її другий чоловік його не влаштовував, жили у її чоловіка, тоді комісія позивачу відмовила, залишила сина з нею. В 2019 році вона зі своїм батьком поїхала в Польщу, сина залишила з мамою, була там 3 місяці. ОСОБА_1 про це дізнався, прийшов і забрав сина до себе, перевів у інший дитячий садок, вимагав гроші в дитячому садку за випускний, які вона здавала, їй вихователь про це розповіла. Вона приїхала, син жив з нею, все було нормально, бабуся жила на дачі, мати поїхала в Польщу, вона з батьком та сином жили. Батько почав пити, вона домовилася з позивачем, щоб син пожив у нього, бо вона до мами в Польщу поїхала, в грудні 2019 року повернулася, на Новий рік син був з нею, забрала його в порваних речах, позивач забирав його періодично та повертав. Зверталася в службу, повідомила, що працює в Польщі, тільки повернулася, стала в центр зайнятості, вона сказала, що Закон на її боці. ОСОБА_1 забрав сина, коли вона заблокувала аліментну картку, прийшов з поліцейським, забрав сина, не давав їй його, потім почав давати бачитися. Зверталася в Службу та поліцію з приводу синців у сина, сказали, що доказів того, що позивач його б'є - не має. ОСОБА_1 сказав, що це ОСОБА_7 . Це було неодноразово, син казав, що тато хотів його вдарити по попі, а вдарив по нирці, весь час син побитий, батько за дітьми не слідкує, сам б'є його, ставить по кутках. Після вихідних дитина побита, не хоче йти туди, залякана, казав, що тато його раніше закривав в туалеті. Навчається в 2 класі, вчитель говорить, що йому подобається, що син з нею, а коли з батьком жив, то поводився агресивно, міг вдарити дітей. На секцію не записалися, бо батько сина вчасно не привіз. Вона займається дитиною, вчиться він добре, вона з ним гуляє, уроки вчать, а батько дитині завжди підзатильники дає. Син сказав, що хоче в село до дідуся, бабусі, сестрички. а до батька - ні, з ОСОБА_7 погуляв би, а до батька та ОСОБА_6 не хоче, бо вони весь час кричать, б'ють по губах. Дитина проживає з нею, бабуся та дідусь беруть його до себе в гості в с.Дмитрівка. Дитина зареєстрована з нею, а позивач зареєстрований в с.Дмитрівка, власного житла не має., живе в квартирі дружини, якщо та його вигоне - що він робити буде, де жити. Його дружина - депутат міської ради, все робиться по-знайомству. Наразі у сина зникла агресія, яка була, коли він з батьком жив. Чому дали висновок такий орган опіки, вона не розуміє. Вона була в Польщі, не було вибору, потрібно було працювати.
Просить відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області пояснила, що з даною сім'єю працюють з 2018 року, був наданий висновок органу опіки та піклування щодо проживання дитини з матір'ю, але вона до суду не звернулася, їздила в Польщу на заробітки, дитина не знає де його домівка. Комісія зараз надала висновок, що у мами та тата створені умови для проживання дитини, але, щоб дитина знала, де його домівка, вирішили доцільним встановити місце проживання з батьком. Хотілося, щоб батьки порозумілися, але доки не відбулося. Батько проживає по АДРЕСА_1 , квартира належить його дружині, у нього у власності житла не має. У його дружини є ще син - ОСОБА_7 , 2013 року народження, квартира двокімнатна, в одній живе позивач з дружиною, в іншій - діти. Щодо посилань відповідача, що вони не реагують на її повідомлення про побиття дитини, то звернення в поліцію було безпідставне, бо вони розібралися, хлопчик сказав, що тато його не б'є, що вони гралися з ОСОБА_7 , синці в обох дітей. Зазначила, що залишає визначення питання про місце проживання дитини на розсуд суду, просила ухвалити рішення з урахуванням інтересів дитини.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, встановленими наступні факти та обставини.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 01 лютого 2019 року.
27 липня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , прізвище дружини змінене на ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 27 липня 2019 року.
Дружина позивача - ОСОБА_6 має сина від попереднього шлюбу - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
08 червня 2019 року відповідач ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_17 , прізвище дружини змінене на ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 від 08 червня 2019 року.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області №186/268/15-ц від 10 березня 2015 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 добровільно не надавав відповідачу ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання сина ОСОБА_5 , тому з нього стягнуто аліменти на її користь на утримання сина, в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до повноліття дитини.
Сторонами не заперечувалось, що після припинення шлюбних відносин, з 2014 року, вони проживають окремо.
Довідкою №356 від 2020 року, ОСОБА_1 працює у ВСП «ШУ Дніпровське» на посаді гірника підземного, загальна сума нарахованого доходу позивача за період з серпня 2019 року по липень 2020 року включно становить 181784,35 гривень, з них сплачено аліментів - 34 736,38 гривень.
Позивач ОСОБА_1 та його дружина - ОСОБА_6 мають задовільний стан здоров'я, що підтверджується відповідними довідками медичних закладів, що містяться в матеріалах справи.
Актом №523 від 20 серпня 2020 року підтверджується, що ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 проживають по АДРЕСА_2 з січня 2018 року.
Актом обстеження умов проживання від 27 серпня 2020 року підтверджується, що по АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 створені належні умови для проживання дитини, в сім'ї теплі взаємовідносини, взаємоповага.
Характеристиками дитини - ОСОБА_5 від 20 серпня 2020 року підтверджується, що він відвідував КДНЗ "Калинка" з 27 червня по 14 липня 2017 року та з лютого по травень 2019 року, за цей час його приводила та забирала співмешканка тата - ОСОБА_6 , з якою дитина на той час і проживала. Мати дитини за цей час з'явилася лише один раз. З 01 вересня 2019 року дитина навчається в Першотравенській ЗОШ №1, сім'я дитини - ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_6 підтримує звязок з класним керівником, цікавиться успіхами дитини. Біологічна мама дитини - ОСОБА_2 відвідала батьківські збори у вересні 2019 року, протягом року до школи не приходила, шкільним життям дитини не цікавилася, батьківських прав не позбавлена, зі слів ОСОБА_6 , ОСОБА_5 протягом року більшість часу проживав з батьком та з нею.
Висновком щодо психоемоційного стану ОСОБА_5 , 2013 року народження, підтверджується, що за результатами дослідження виявлено, що дитина розвинена відповідно віку, присутні ознаки тривожності та наявність захисних реакцій, присутні ознаки психологічного благополуччя та емоційного контакту у відносинах між сином та батьком, хлопчик сприймає себе частиною гри "батько - брат ОСОБА_7 - ОСОБА_6 ". ідентифікує себе з батьком, відчуває по відношенню до нього позитивні емоції, по відношенню до матері у дитини переважають негативні емоції та конфліктне ставлення, присутні емоційні проблеми в стосунках, виражене небажання зустрічатися з нею, відсутня ідентифікація. Висновок зроблено 23 серпня 2020 року.
Довідкою про доходи підтверджується, що ОСОБА_2 працює у ДПТНЗ "Першотравенський гірничий ліцей" прибиральником службових приміщень за період з 01 жовтня по 31 грудня 2020 року отримала заробітну плату в розмірі 15 844,95 гривень.
Характеристикою з місця роботи від 12 січня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_2 характеризується з позитивного боку, шкідливих звичок не має.
Талоном-повідомленням єдиного обліку №57 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 06 січня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_2 зверталася до Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з заяваою, в якій просила вжити заходи до колишнього чоловіка - ОСОБА_1 , який вчиняє домашнє насильство відносно їх спільного сина ОСОБА_5 , 2013 року народження, при цьому, служба у справах дітей сприяє діям своєю бездіяльністю.
Виписку про рух коштів, на яку, як на доказ нецільового використання аліментів на дитину позивачем ОСОБА_1 , надала відповідач ОСОБА_2 , суд не може взяти до уваги, як належний та допустимий доказ по справі, оскільки вона не містить даних про номер карткового рахунку та того, що саме це рахунок відкрито для надходжень на нього аліментів та саме аліменти витрачаються позивачем.
Довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджується, що житлові приміщення, в яких зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 не належать їм на праві приватної власності. Квартира АДРЕСА_2 , де було проведено перевірку умов проживання дитини, також не належить сторонам по справі. Даних про те, що сторони мають у власності житлове приміщення, суду не надано.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області №71/0/2-21 від 17 березня 2021 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , 2013 року народження, разом із батьком - ОСОБА_1 .
Відповідач у судовому засіданні не погоджувалась з вказаним висновком органу опіки та піклування, посилаючись на його необґрунтованість.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та перераховує, що може бути способами захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечать інтересам дитини.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області прийшов до висновку, про доцільне визначити місце проживання ОСОБА_5 , 2013 року народження, разом з батьком - ОСОБА_1 .
При цьому, зазначений орган виходив з того, що дитина зареєстрована по АДРЕСА_4 , з 12 грудня 2020 року проживає з матірю за вказаною адресою, навчається в Першотравенській ЗОШ №1, забезпечений всім необхідним, у лютому 2021 року дитина хворіла, обстеженняи і лікуванням дитини займалася ОСОБА_6 , мати дитини придбала всі необхідні медикаменти, у період хвороби дитина проживала з батьком. За місцем проживання створені всі необхідні умови, під час обстеження житла матері дитини було встановлено, що там брудно, рекомендовано створити належні умови для дитини. Умови для проживання створені у обох батьків.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що обидва з батьків: працюють та мають стабільний заробіток, який у батька значно більший ніж у матері; проживають в квартирах, у яких створені всі умови для проживання та розвитку дитини, обоє з батьків на захворювання, які б перешкоджали виконанню ними батьківських обов'язків не страждають, за місцем роботи характеризуються добре, шкідливих звичок не мають. дитина на даний час проживає разом з матір'ю, спілкується з батьком, дідусем та бабусею з сторони батька.
При таких обставинах, виходячи з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому її сталі соціальні зв'язки, вік, місце навчання, психологічний стан, зокрема більшу прихильність до матері та бажання дитини проживати з нею, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах, суд дійшов висновку про доцільність подальшого проживання малолітнього ОСОБА_5 , 2013 року народження, разом із матір'ю, що сприятиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При цьому, позивачем не було надано суду достатніх доказів на підтвердження неналежного виконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків щодо виховання та утримання сина.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що висновок органу опіки та піклування не вмотивований належним чином, суперечить дійсним обставинам справи та не відповідає інтересам дитини, тому не може бути врахований при ухваленні рішення в цій справі.
У контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, з урахуванням ставлення матері ОСОБА_2 до дитини, яка належним чином виконує свої батьківські обов'язки, наявність облаштованого житлового приміщення, позитивну характеристику матері, її участь у вихованні і навчанні дитини, наявність заробітку та аліментів, які сплачує батько на утримання сина, що дозволяє забезпечувати дитину, а також звичний уклад життя дитини, який проживає з матір'ю та для збереження розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у визначенні місця проживання малолітнього ОСОБА_5 із батьком.
Зазначені вище висновки суду, не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).
При цьому суд зауважує, що ОСОБА_1 не обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування із сином, вирішивши питання про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини.
Розуміючи, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не дійшли спільного рішення, суд надає першочергове значення саме найкращим інтересам дитини та проживання дитини з матір'ю не впливатиме на взаємовідносини батька із сином, оскільки таке проживання дитини, не позбавляє батька батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків.
Суд не визначає місце проживання дитини з матір'ю, так як останньою така вимога в рамках даної справи не заявлялася.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 263, 264-265 ЦПК України, -суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 , - відмовити.
Судові витрати по справі залишити за позивачем - ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.
Суддя: С.А.Янжула.
Повний текст рішення виготовлений 26 травня 2021 року.