Справа № 185/1831/20
Провадження № 1-кп/185/154/21
19 травня 2021 року м.Павлоград
Дніпропетровської області
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження від 25.01.2020 року за № 12020040370000138 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлоград, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо освітою, перебуваючого в цивільному шлюбі, маючого неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, в тому числі останній раз:
- 05 листопада 2019 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.309, ст.75,76 КК України до одного року позбавлення волі, з іспитовим строком один рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -
23.01.2020 року, приблизно о 15.00 год., ОСОБА_5 перебував в магазині «Продукти», який розташований в м.Павлограді, Дніпропетровської області по вул.Малиновського,1, де разом з раніше не знайомим ОСОБА_4 розпивали спиртні напої.
Під час вживання алкоголю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спілкувалися між собою, а згодом вийшли з магазину на перекур.
23.01.2020 року, близько 15год.15 хв., під час перебування за приміщенням вищезазначеного магазину, у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману - заволодіти мобільним телефоном ОСОБА_4 шляхом вчинення шахрайських дій.
Реалізуючи вказаний злочинний умисел, перебуваючи у той же час, та в тому ж місці, ОСОБА_5 , під вигаданим приводом здійснити телефонний дзвінок, обманюючи ОСОБА_4 , попросив у останнього належний йому мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 5»
ОСОБА_4 , перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння повірив ОСОБА_5 та передав тому належний йому мобільний телефон.
В свою чергу ОСОБА_5 , бажаючи довести до кінця вказаний злочинний намір на заволодіння чужим майном шляхом обману, користуючись тимчасовою відсутністю у вказаному місці ОСОБА_4 , зник з місця вчинення злочину з мобільним телефоном «Xiaomi Redmi Note 5», здав його того ж дня до ломбарду, а виручені кошти витратив на власні потреби, спричинивши матеріальний збиток потерпілому на суму 3316 грн.33 коп.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України визнав частково та дав показання, відповідно до яких 23.01.2020 року, приблизно о 15.00 год., він перебував в магазині «Продукти» в м.Павлограді, Дніпропетровської області по вул.Малиновського,1, де разом з раніше не знайомим ОСОБА_4 розпивали спиртні напої. Під час вживання алкоголю вони спілкувалися між собою, а згодом вийшли за магазин на перекур.
В цей час він побачив у ОСОБА_7 мобільний телефон, яким вирішив заволодіти шляхом вчинення шахрайських дій. Для цього, під вигаданим приводом здійснити телефонний дзвінок, обманюючи ОСОБА_4 , він попросив у останнього належний йому мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 5» ОСОБА_4 передав йому належний мобільний телефон, з яким він, користуючись тимчасовою відсутністю потерпілого зник, та здав того ж дня в ломбард.
Додав, що повністю погоджується з експертним висновком у справі про те, що своїми діями він спричинив матеріальний збиток потерпілому на суму 3316 грн.33 коп.
Зауважив, що відкритого викрадення майна потерпілого він не вчиняв, мобільний телефон з рук потерпілого не виривав.
Винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого саме ч.2 ст.190 КК України підтверджується показаннями потерпілого та свідків у справі, а також письмовими доказами.
Так потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що 23.01.2020 року, приблизно о 15.00 год., він перебував в магазині «Продукти», який розташований в м.Павлограді, Дніпропетровської області по вул.Малиновського,1, де разом з раніше не знайомим ОСОБА_5 розпивали спиртні напої.
Під час вживання алкоголю вони спілкувалися на різноманітні теми, а згодом вийшли з приміщення та направилися за магазин на перекур, де ОСОБА_5 попросив у нього належний йому мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 5», начебто, аби здійснити дзвінок. Перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння він повірив ОСОБА_5 та передав тому належний йому мобільний телефон. Після цього ОСОБА_8 відійшов в інше місце, а він, перебуваючи за магазином, перечепився та впав, оскільки на вулиці було слизько. Поки він піднявся та повернувся до магазину - ОСОБА_8 вже не було. В зв'язку з цим, він звернувся до поліції, та будучи злим на обвинуваченого та бажаючи йому помститися, повідомив правоохоронний орган про те, що ОСОБА_5 відкрито, шляхом ривку викрав його мобільний телефон, хоча, на справді, він сам передав телефон обвинуваченому на прохання останнього подзвонити. На разі він не має до обвинуваченого жодних претензій, оскільки родина обвинуваченого повністю відшкодувала йому спричинену шкоду.
Свідок ОСОБА_9 підтвердив суду, що потерпілий ОСОБА_4 є його сусідом. Останній зловживає алкоголем та не сплачує внесків до ОСББ. 23.01.20210 року він бачив потерпілого. Останній був у нетверезому стані та повідомив його, що нещодавно загубив свій мобільний телефон…
Свідок ОСОБА_10 повідомила суд, що взимку 2020 року потерпілий, який вживав алкоголь в магазині «Продукти» де вона працює продавцем, звертався до неї з проханням викликати поліцію, та скаржився на те, що в нього вкрали мобільний телефон.
Висновком експерта від 14.02.2020 року № 19/104-17/2/12.1/84 підтверджено, що вартість мобільного телефону потерпілого ОСОБА_4 складає 3316грн 33 коп.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.02.2020 року підтверджено, що потерпілий ОСОБА_7 за загальними рисами обличчя впізнав обвинуваченого ОСОБА_8 , як особу, яка 23.01.2020 року викрала в нього мобільний телефон.
Вказаний мобільний телефон був визнаний у справі речовим доказом ( Постанова від 17.02.2020 року), переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_4 ( розписка від 17.02.2020 року), добровільно виданий останнім для огляду працівниками поліції ( заява від 17.02.2020 року) та оглянутий ( протокол огляду від 17.02.2020 року)
Протоколом огляду СД-Р диску з відеозаписом з камер спостереження ломбарду Імперіал від 23.01.2020 року яким зафіксовано, як ОСОБА_5 здає телефон потерпілого ОСОБА_4 до ломбарду та отримує гроші, а також Договором про надання фінансового кредиту під заставу, де стороною правовідносин виступає ОСОБА_5 , який 23.01.2020 року заклав до ломбарду мобільний телефон потерпілого.
Аналізуючи позицію обвинуваченого в судовому засіданні, співставляючи її з обвинуваченням, що інкримінується ОСОБА_5 , а також з показаннями потерпілого та свідків, дослідженими судом письмовими доказами, які у своїй сукупності викривають обвинуваченого у вчиненні злочину, суд робить висновок про те, що наведені судом докази винності обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого саме ч.2 ст.190 КК України мають характер логічних, змістовних, послідовних та об'єктивних.
Наведені докази винності обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення є взаємопов'язаними, такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.
Статтею 17 КПК України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом….Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45), у справі «Авшар проти Туреччини» (п. 282), у справі «Веренцов проти України» (п.86), що є частиною національного законодавства України випливає, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність.
Відтак, позиція прокурора про те, що ОСОБА_5 вчинив злочин передбачений ч.2 ст.186 КК України не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки надані прокурором на підтвердження даної кваліфікації злочинних дій обвинуваченого такі докази, як протокол прийняття заяви потерпілого про вчинений злочин, де останній повідомляє про викрадення належного йому мобільного телефону шляхом ривка, та протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 такого ж змісту, не є достатніми за для підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні тяжкого корисливого злочину.
Натомість, позиція потерпілого ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_5 вчинив відносно нього саме шахрайські дії, та шляхом обману заволодів належним йому мобільним телефоном, з огляду на такий існуючий конституційний принцип судочинства, як безпосередність, та зважаючи на взаємозв'язок вказаних показань потерпілого в судовому засіданні з іншими наведеними судом доказами - заслуговують на увагу.
Таким чином, винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доказана повністю.
Його дії необхідно правильно кваліфікувати за ч.2 ст.190 КК України - як заволодіння чужим майном шляхом обману ( шахрайство), вчинене повторно.
При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, у відповідності до ст.ст.65-67 КК України враховує, що обвинувачений раніше неодноразово був судимим, підлягає покаранню за вчинення злочину невеликої тяжкості, який було вчинено в період не відбутого покарання за попереднім вироком суду, має постійне місце проживання, задовільні характеристики, є хворим на тяжку, невиліковну хворобу.
З пом'якшувальних обставин суд визнає наявність у обвинуваченого неповнолітньої дитини, та відшкодування завданої потерпілому шкоди родиною обвинуваченого.
З обтяжливих обставин у справі суд враховує вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
Наведені обставини та данні про особу обвинуваченого свідчать про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігти його злочинній діяльності не можливо без його ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_5 має бути засудженим за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі
05 листопада 2019 року ОСОБА_5 був засуджений Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.309, ст.75,76 КК України до покарання у виді одного року позбавлення волі, з іспитовим строком один рік, злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України вчинив у період вказаного не відбутого покарання.
Відтак, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_5 повинно бути призначено за правилами, передбаченими ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі, шляхом приєднання до покарання, що призначається ОСОБА_5 за ч.2 ст.190 КК України, частини покарання, не відбутого ОСОБА_5 за попереднім вироком суду від 05 листопада 2019 року, із зарахуванням до призначеного покарання, відповідно до ч.5 ст.72 КК України , строку перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою в період з 06 березня 2020 року до 02.02.2021 року.
Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст.100 КПК України, а судових витрат - згідно зі ст.124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368,370, 371, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 2 ст.190 КК України.
ОСОБА_5 призначити покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком один рік.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного за ч.2 ст.190 КК України покарання у виді позбавлення волі строком один рік, приєднати частину не відбутого покарання за попереднім вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року, та остаточно призначити покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі строком один рік один місяць.
До набрання вироком чинності запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не застосовувати.
Строк відбуття призначеного покарання для ОСОБА_5 обчислювати з моменту виконання вироку в частині призначеного покарання.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати для ОСОБА_5 в строк відбуття остаточно призначеного покарання у виді позбавлення волі строком один рік один місяць, період його перебування під вартою у даному кримінальному провадженні з 06 березня 2020 року до 02 лютого 2021 року, а всього зарахувати для ОСОБА_5 в строк відбуття остаточно призначеного покарання у виді позбавлення волі строком один рік один місяць - десять місяців двадцять сім днів позбавлення волі.
Речові докази:
- два ді-ві-ді диски з відеозаписом з камер спостереження ломбарду Імперіал, та проведення слідчого експерименту - зберігати матеріалах кримінального провадження;
- переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_4 мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 5» - залишити останньому за належністю.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи у справі в сумі 628грн.04 коп.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк тридцять днів з дня його проголошення.
Суддя : ОСОБА_1