24 травня 2021 року м. Рівне №460/1807/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дудар О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
доУправління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 ,
про визнання неправомірними дій та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - позивач) звернулося з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій та скасування постанови.
Позивач просив суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафу від 03.03.2020 в сумі 5100,00грн;
- скасувати постанову про накладення штрафу від 03.03.2020 в сумі 5100,00грн (ВП №63608731).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова про накладення штрафу є протиправною, оскільки позивач у добровільному порядку виконав рішення суду від 07.07.2020 у справі №460/4474/20 та здійснив перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 відповідно до резолютивної частини рішення. Оскільки виплата довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється з Державного бюджету України, то у Головного управління відсутні підстави для виплати нарахованої суми без виділення коштів на такі виплати. Позивач зазначив, що державний виконавець не вчинив в повному обсязі всіх виконавчих дій, оскільки не звертався до суду з поданням про роз'яснення рішення суду.
Ухвалою суду від 05.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено провести розгляд справи за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено розгляд справи на 14.05.2021, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Зазначеною ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 14.05.2021 розгляд справи відкладено на 24.05.2021 за клопотанням позивача.
У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку.
24.05.2021 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Враховуючи положення ст.ст.205, 229, 287 КАС України, суд провів розгляд справи у порядку письмового провадження.
14.05.2021 від третьої особи надійшли пояснення щодо позовних вимог, за змістом яких позовна заява є необгрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки станом на 03.03.2021 заборгованість за рішенням суду не виплачена. Відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження" підставою винесення постанови про накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.
19.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування заперечень вказано, що фактичного виконання в повному обсязі рішення за виконавчим документом не відбулося. Позивач не звертався до державного виконавця з повідомленнями про виконання судового рішення, хоча в силу норм Закону України "Про виконавче провадження" останній зобов'язаний вичняти дії щодо такого повідомлення. Відповідач зазначив, що позивач не звертався до суду із заявами про роз'яснення рішення суду та встановлення способу його виконання, що могло б свідчити про вжиття заходів щодо виконання рішення суду та можливу наявність поважних причин його невиконання. Таким чином, своїми діями позивач не довів наявність поважних причин невиконання. З огляду на викладене, позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Розглянувши позовну заяву, відзив та пояснення, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №460/4474/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18.02.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди, зазначеної у довідці від 10.03.2020 №03-43/1576/20 Північно-Західного апеляційного господарського суду про судівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
13.11.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Корольчук Н.І. відкрито виконавче провадження №63608731 на підставі виконавчого листа, виданого Рівненським окружним адміністративним судом 11.11.2020 у справі №460/4474/20 (а.с.45).
13.11.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Корольчук Н.І. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору (а.а.с.47, 49).
17.12.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулося до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) із заявою про закінчення виконавчого провадження. У такій заяві повідомило про добровільне виконання рішення суду у справі №460/4474/20. Пенсійний орган здійснив перерахунок довічного грошового утриманння ОСОБА_1 відповідно до резолютивної частини рішення суду. Повідомив, що виплата коштів на виконання судових рішень буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України на ці цілі. З огляду на викладене, просив закінчити виконавче провадження без стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (а.а.с.50-51).
03.03.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Корольчук Н.І. при примусовому виконанні виконавчого листа №460/4474/20 від 11.11.2020 винесено постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за невиконання рішення суду в сумі 5100,00грн (а.с.54).
03.03.2021 державним виконавцем до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області скеровано вимогу, відповідно до якої протягом п'яти днів позивачу необхідно повідомити про стан виконання рішення суду (у разі повного фактичного виконання рішення суду надати копії пітверджуючих документів) (а.с.55).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно з ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VІІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону №1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов'язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірі 5100,00грн (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі - 10200,00грн.
За змістом ст.75 Закону №1404-VIII, підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання у встановлений виконавцем строк рішення саме без поважних причин.
Поважними в розумінні норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Відповідно до положень пп.пп.4, 5 п.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22.12.2014, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головними управліннями Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не мають.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд щодо спірних правовідносин сформував правовий висновок у постановах від 28.02.2019 у справі №822/1080/17, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, згідно з яким невиконання судового рішення управлінням Пенсійного фонду в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
На виконання рішення суду у справі №460/4474/20 позивачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 18.02.2020 по 28.10.2020 (а.с.8, 51).
Пенсійний орган жодним чином не заперечував необхідність виплати ОСОБА_1 перерахованих коштів та не відмовлявся вчиняти залежні від нього дії на виконання відповідного судового рішення.
Довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії підтверджено регулярну сплату ОСОБА_1 пенсії з 18.02.2020 по 28.10.2020. Різниця між нарахованим та фактично отриманим розміром пенсії становить 1120663,82грн (а.с.8).
Відсутність у позивача достатніх бюджетних асигнувань станом на час винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу підтверджується бюджетом Головного управління Пенсійного фонду України на 2021 рік, затвердженим Головою правління Пенсійного фонду України 15.03.2021, яким визначено, що виплати за рішеннями судів фінансуються саме з Державного бюджету України, листом Пенсійного фонду України від 24.12.2020 №2800-040101-9/45440 (а.а.с.61-63).
У вказаному листі Пенсійний фонд України повідомив, що згідно із Бюджетним кодексом України, бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій на середньостроковий період, на підставі відповідних граничних показників видатків бюджету та надання кредитів з бюджету. Головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України, розподіляє та доводить обсяги бюджетних асигнувань у встановленому порядку до розпорядників коштів нижчого рівня. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів у межах визначених бюджетних призначень.
Головним розпорядником коштів державного бюджету за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України за КПКВК 2506080 "Фінансування, виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду" (далі - програма 2506080), є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець та розпорядник коштів нижчого рівня.
Пропозиції до бюджетних запитів на 2021 рік та на період 2022-2023 років за програмою 2506080 вже сформовані Пенсійним фондом України та подані головному розпоряднику бюджетних коштів. Кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду передбачаються у складі програми 2506080.
На погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів у 2020 році використано 200 млн. гривень, тобто всі передбачені у бюджеті призначення. Додаткові асигнування на виплати за рішеннями судів з державного бюджету у поточному році не виділялися.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 отримує довічне грошове забезпечення судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, ст.142 якого передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст.23 та ст.116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Тобто, здійснивши перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 позивач не мав можливості виплатити заборгованість за попередній період до надходження відповідних бюджетних призначень з Державного бюджету України.
Отже, обставини, які повідомив позивач в своїй сукупності свідчать про реальну фінансову неможливість виконати судове рішення, оскільки невиплата в повному обсязі коштів за виконавчим документом зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин. Виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, а відтак правові підстави вимагати від нього вчинення дій, які виходять за межі повноважень, відсутні.
Необхідність встановлення фінансової спроможності пенсійного органу виконати судове рішення в даній категорії справ узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.03.2021 у справі №360/3573/20.
Суд зауважує, що та обставина, що відповідач не звертався до суду із поданням про роз'яснення рішення суду, жодним чином не спростовує поважність невиконання такого рішення у повному обсязі позивачем, а лише підтверджує зрозумілість відповідачу відповідного судового рішення.
Враховуючи, що позивачем не повністю виконано рішення суду не з його вини, суд дійшов висновку, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята без урахування всіх обставин невиконання судового рішення, а тому не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч.2 ст.2 КАС України, а отже підлягає скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність постанови про накладення штрафу. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
Поряд з цим, суд зазначає, що позовна вимога про визнання неправомірними дій Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо винесення спірної постанови про накладення штрафу до задоволення не підлягає як безпідставна, оскільки належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування зазначеної постанови.
Враховуючи положення ст.139 КАС України та пов'язаність позовних вимог, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати у виді судового збору у сумі 2270,00грн, сплачені згідно з платіжним дорученням від 16.04.2021 №827 (а.с.14).
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання неправомірними дій та скасування постанови задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 03.03.2021 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області штрафу в сумі 5100,00грн у виконавчому провадженні №63608731.
Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), судові витрати у виді судового збору у сумі 2270,00грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, буд.7, м.Рівне, 33028, ідентифікаційний код 21084076).
Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (вул.Замкова, буд.29, м.Рівне, 33028, ідентифікаційний код 43317547).
Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення складено 24 травня 2021 року.
Суддя О.М. Дудар