про залишення позовної заяви без руху
24 травня 2021 року м. РівнеСправа №460/5210/21
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Н.О. Дорошенко, після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання судового рішення у справі №2-а-4353/11 в сумі 35944,40 грн і виплачена 01.12.2017;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з березня 2013 року по 30.11.2017 на суму пенсії 35944,40 грн.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Так, перевіряючи на виконання положень ч.1 ст.171 КАС України даний позов, суддею встановлено, що позовна заява подана ОСОБА_1 з порушенням строку звернення до адміністративного суду, з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" строки звернення до суду не встановлені, то на даний спір поширюються положення ст.122 КАС України.
Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Зі змісту позовних вимог позивач просить суд захистити та відновити порушене її право на отримання компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання судового рішення у справі №2-а-4353/11 та виплачена 01.12.2017.
При цьому, у позовній заяві покликаючись до постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 зазначає, що позовна заява з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи викладене, суд зауважує, що предметом спору у даній справі є виплата компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, які були нараховані та несвоєчасно виплачені на виконання судового рішення у справі №2-а-4353/11, а не виплата пенсії за минулий час.
Крім того, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено довідку АТ "Ощадбанк" від 11.03.2021 №34, за змістом якої кошти, що нараховані на виконання судового рішення у справі №2-а-4353/11 виплачені позивачу на її банківський рахунок 01.12.2017.
Відповідно до ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку, банк зобов'язується приймати й зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування й видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч.3 ст.6 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Отже, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності, що передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.
З огляду на вищезазначене, безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, є об'єктом права власності в розумінні ст.190 ЦК України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10.09.2018 у справі №905/3542/15.
Таким чином, користуючись банківським рахунком позивач володіє інформацією про фінансові операції із зарахування чи списання коштів на його банківському рахунку, зокрема, і інформацією про залишок коштів на такому рахунку.
Відтак, отримання особою листа від розпорядника інформації у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання запитуваної інформації.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Таким чином, зі змісту позовної заяви слідує, що про порушення своїх прав позивач дізналася в момент зарахування означеної суми на її банківський рахунок в грудні 2017 року.
Водночас, даний позов пред'явлено позивачем до суду 18.05.2021 шляхом надіслання його 13.05.2021 засобами поштового зв'язку, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку звернення.
Однак, доказів в обґрунтування причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом позивач не подала, не подала також і клопотання про поновлення такого строку.
Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
За таких обставин, позов слід залишити без руху та запропонувати ОСОБА_1 у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та належних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
Керуючись статтями 123, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя Н.О. Дорошенко