Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 травня 2021 р. Справа№200/4718/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та стягнення коштів,
19 березня 2021 року через систему «Електронний суд» позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому просив:
- визнати бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії позивачу протиправною;
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначення пенсії позивачу викладене в листах від 24 вересня 2020 року та зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 29 серпня 2019 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок з врахуванням індексації та з нашаруванням компенсації втрати частини доходів;
- стягнути з відповідача 100000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправним рішенням, дією та бездіяльністю в результаті яких відповідача відмовив у призначення пенсії позивачу.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач через свого представника 29 серпня 2019 року звернувся до Пенсійного фонду України з заявою, в якій просив Пенсійний Фонд України визначити уповноважений територіальний орган, що має розглянути заяву по суті та направити її за належністю. Листом №2295/X-11 від 04 вересня 2019 року направив його заяву про призначення пенсії з доданими документами, необхідними для призначення пенсії до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. 04 жовтня 2018 року було отримано відмову відповідача №23927/02 від 25 вересня 2019 року у призначенні пенсії. Листом від 18 жовтня 2019 року №25948/04 відповідач надіслав рішення №75 від 20 вересня 2019 про відмову у призначенні рішення. Вищевказане рішення було оскаржено у суді та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі 200/13096/19-а зобов'язано Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду. 03 листопада 2020 року було отримано рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №75/1 від 24 вересня 2020 року про відмову у призначення пенсії, прийняте на виконання вищевказаного рішення суду.
Відповідачем поданий відзив на адміністративний позов, у якому він заперечує проти позову з огляду на те, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року по справі 200/13096/19-а управління була повторно розглянута заява ОСОБА_1 від 12 вересня 2019 року №5387 та встановлено наступне.
В заяві 12 вересня 2019 року в переліку документів зазначено ідентифікаційний код, який відсутній додатках до заяви, також відсутня заява на перерахування пенсії на банківську установу в межах України. Крім того, позивач надав для призначення пенсії копію трудової книжки колгоспника від 21 травня 1982 року, яка не завірена у встановленому порядку, та містить записи про періоди роботи у колгоспі з 21 травня 1982 року по 06 серпня 1983 року, з 20 грудня 1984 року по 05 вересня 1985 року, але відомості про фактично відпрацьовану кількість вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі відсутні. Враховуючи вищевикладене, було прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з підстав порушення Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, а саме в частині надання і документів про вік, стаж та заробітну плату в оригіналах, та інших документів засвідчених нотаріально; відсутністю всіх необхідних документів, а саме: ідентифікаційного коду та документу, який зумовлює спосіб виплати пенсії заявникові, а саме: заяви на перерахування пенсії на банківську установу в межах України. Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн., відповідач зазначив що законодавством про пенсійне забезпечення не передбачено відшкодування маральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органом ПФУ.
26 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заяві по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі №200/13096/19-а, яке набрало законної сили 17 серпня 2020 року, Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з поміж іншого було зобов'язано повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням рішення суду.
24 вересня 2020 року на виконання вищевказаного судового рішення Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області прийняло рішення №75/1, яким відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком (а.с.37-38).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року по справі №200/13096/19-а, яке має преюдиціальне значення для цієї справи згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені наступні обставини.
Пенсійний фонд України листом від 04.09.2019 року №22985/X-11 направив заяву про призначення пенсії позивачу з доданими документами від 29.08.2019 року №5207 (вх. №22985/X-11 від 02.09.2019), вказавши, що управлінням, визначеним для розгляду заяви позивача про призначення пенсії, є Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Листом від 25.09.2019 року №23927/02 Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило, що на адресу управління 10.09.2019 року надійшло звернення позивача від 29.08.2019 року №5207 з копіями документів, доданими до звернення, направленими Пенсійним фондом України. За результатом розгляду документів, управлінням прийнято рішення від 20.09.2019 №75 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058).
Статтею 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої територіально.
Згідно п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, (далі - Порядок №22-1) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління пенсійного фонду України у районі, місті, а також у місті та районі , що призначає пенсію за місцем проживання (реєстрації).
Відповідно до пунктів 1.6 та 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-якій час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
За приписами пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Додатком 2 до Порядку №22-1 затверджено форму заяви про призначення пенсії, яка складається з двох аркушів.
Відповідно до пунктів 2.1 та 2.9 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про місце проживання (реєстрації) особи; особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Згідно пункту 2.22 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства надають також копію посвідки на постійне проживання.
Пунктом 2.23 Порядку №22-1 надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій передбачено, що документи необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, та і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Як було встановлено судовим рішенням по справі №200/13096/19-а при поданні документів для призначення пенсії за заявою від 29 серпня 2019 року №5207 відповідачу надавалися нотаріально посвідчені та апостильовані копії: довіреності (нотаріально засвідчена копія); копія документу, що засвідчує особу (нотаріально засвідчена копія); трудова книжка (нотаріально засвідчена копія); копія диплому (нотаріально засвідчена копія); апостильована особиста заява про призначення пенсії (оригінал).
До заяви при поданні документів для призначення пенсії від 12.09.2019 року №5387, що підтверджується розпискою-повідомленням до заяви, окрім вищезазначених документів було також додано довідку про присвоєння позивачу ідентифікаційного коду.
Таким чином, документи для призначення пенсії ОСОБА_1 подані в установленому законодавством порядку, а тому така підстава для відмови у призначенні пенсії позивачу не відповідає нормам діючого законодавства.
Суд зазначає, що відповідно до приписів статей 40-44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду зобов'язані розглядати та перевіряти відповідність поданих для призначення пенсії документів. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
За правилами п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно з п.4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3 Порядку №22-1).
Крім того, суд звертає увагу, що згідно п. 1.7 Порядку №22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Відповідно до п.4.7 цього ж Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Виходячи з аналізу наведених норм, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
Отже, відповідач в рамках повноважень, зобов'язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення пенсій позивачу.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 у справі №К/800/6581/1613 визначено, що пенсія повинна бути виплачена на банківський рахунок, який було вказано пенсіонером, зокрема: "...виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера".
Також ухвалами Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017 у справі №К/800/1174/17, від 17.01.2017 у справі №К/800/1848/17 та від 03.08.2017 у справі №К/800/26494/17 наведено правовий висновок про те, що орган Пенсійного фонду України зобов'язаний виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок.
В контексті викладеного, суд зазначає, що без надання позивачем до відповідача заяви про відкриття рахунку в банківській установі, у відповідача відсутня можливість перерахування пенсійних виплат.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідачем при розгляді того самого питання, що було спірним у справі №200/13096/19-а не враховані викладені в судовому рішенні в цій справі висновки суду всупереч наведених норм.
Так, спірне рішення відповідача від 24 вересня 2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком прийнято всупереч рішенню суду у справі № 200/13096/19-а та без урахування його висновків, а отже таке рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позові вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо посилань відповідача на нібито відсутність у трудовій книжці колгоспника серія НОМЕР_1 (а.с. 54-60) яка видана на ім'я ОСОБА_1 відомостей про фактично відпрацьовану кількість вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі, суд окремо зазначає що сторінка 19 вищевказаної трудової книжки колгоспника містить всю необхідну інформацію.
Щодо позовних вимог про індексацію втрати частини доходів.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.
Беручи до уваги те, що на час розгляду справи питання про наявність страхового стажу для призначення пенсії за віком у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням індексації не розглядалось, пенсійні виплати не призначені, отже вимога щодо проведення індексації пенсійних виплат є передчасною.
З приводу позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 46 Закону №1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).
За змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати.
Строки виплати пенсії встановлені Законом №1058-IV, відповідно до частини 1 статті 47 якого (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що наразі пенсію позивачу не призначено, жодних виплат на його користь не проводилось.
Враховуючи вищенаведене, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
Отже, вимоги про зобов'язання здійснити виплату пенсії з компенсацією втрати частини доходів є передчасними.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.07.2018 у справі 487/6923/16-а, від 10.07.2018 у справі № 404/6317/16-а, від 18.09.2018 у справі № 522/535/17.
Стосовно вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Отже, в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Всупереч вимог статей 77, 78 КАС України позивач не подав доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи усе вищевикладене, суд зазначає що, на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи частини 5 статті 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі №200/13096/19-а, яке набрало законної сили 17 серпня 2020 року, було встановлено, що документи для призначення пенсії ОСОБА_1 подані в установленому законодавством порядку, а тому така підстава для відмови у призначенні пенсії позивачу не відповідає нормам діючого законодавства.
У справі розглядається права позивача були порушені рішенням, а не бездіяльністю відповідача, про що було зазначено вище.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач тривалий час своїми протиправними діями позбавляє позивача права на пенсійне забезпечення, а для прийняття рішення про призначення пенсії виконано всі умови, визначені законом, суд вважає, що для повного та ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1 необхідно:
- визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 вересня 2020 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 29 серпня 2019 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Зважаючи на те, що позов задоволений, а у спірних правовідносинах відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не використав надані йому дискреційній повноваження для вирішення питання про призначення пенсії, про які було зазначено в судовому рішенні, що змусило позивача звернутися до суду із даним позовом, судовий збір, сплачений останнім, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35; код ЄДРПОУ 42172734) про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та стягнення коштів задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 вересня 2020 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 29 серпня 2019 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Повний текст рішення складено 26 травня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко