Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 травня 2021 р. Справа№200/4154/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 13, м. Мирноград, Донецька області, код ЄДРПОУ: 42169323) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
09 квітня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області про:
- визнання протиправними дії Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в радгоспі «Красноармійський» з 21.09.1990 по 26.07.1994, з 01.07.1996 по 16.10.1997, з 04.06.1998 по 02.11.2010;
- зобов'язання Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно п «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи в радгоспі «Красноармійський» з 21.09.1990 по 26.07.1994, з 01.07.1996 по 16.10.1997, з 04.06.1998 по 02.11.2010;
- зобов'язання Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 3 ч. 2 ст. 114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу період роботи в радгоспі «Красноармійське з 21.09.1990 по 26.07.1994, з 01.07.1996 по 16.10.1997, з 04.06.1998 по 02.11.2010 в якості тракториста - машиніста.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії, в призначенні якої йому було відмовлено у зв'язку з недостатністю пільгового стажу, при цьому, певні періоди роботи не зараховані, так як заявником не надано довідку про пільговий характер роботи.
Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування стажу роботи протиправними та такими, що порушують його конституційні права, оскільки в трудовій книжці позивача наявні всі необхідні записи для перерахунку пільгової пенсії, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
Представник відповідача надав до суду відзив, у якому зазначив, що позивачу не зараховано періоди роботи, оскільки на виконання вимог п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України позивачем не надано довідки, які підтверджують пільговий характер роботи.
У зв'язку з чим, представник УПФ вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою суду від 28 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 25 лютого 2021 року звернувся до управління відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 1313 від 04.03.2021 року «Про відмову в перерахунку пенсії» відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 20 років.
До пільгового стажу відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не враховано періоди роботи в радгоспі «Красноармійський» (КСП «Первомайське», СТОВ «Первомайське») з 21.09.1990 по 26.07.1994, з 01.07.1996 по 16.10.1997, з 04.06.1998 по 02.11.2010, так як заявником не надано довідку, підтверджуючу пільговий характер роботи.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював:
- з 21.09.1990 по 26.07.1994 трактористом - машиністом в радгоспі «Красноармійськом»;
- з 01.07.1996 по 16.10.1997 трактористом- машиністом в радгоспі «Красноармійськом»;
- 04.06.1998 по 02.11.2010 трактористом - машиністом в КСП «Первомайське».
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно не зарахування стажу для призначення пенсії позивачу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 N 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.
Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, правова норма статті 62 Вказаного Закону передбачає, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або записів у ній, стаж підтверджується у відповідності з Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 637.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 зазначено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до записів № 1,2, 3, 8, 9, 10,11,12,13, 14, 15 в трудовій книжці ОСОБА_1 в період з 21.09.1990 по 26.07.1994, з 01.07.1996 по 16.10.1997, з 04.06.1998 по 02.11.2010 працював на посаді тракториста - машиніста.
Відповідно до Порядку призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №7 до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві.
Трактористам-машиністам, які відробили повний пільговий період на
тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до підприємств сільського господарства, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, провадиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства.
Отже, виходячи з вищезазначеного, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають особи за умови їх безпосередньої постійної зайнятості на тракторах протягом повного сезону у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, що підтверджуються відповідними документами.
Крім того, відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне страхування» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Позивачу станом на день звернення з заявою про призначення пенсії виповнилось 55 років, проте в суду відсутні дані щодо стажу роботи позивача.
Суд констатує, що Рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №1313 від 04.03.2021 року позивачу не зараховано періоди роботи в радгоспі «Красноармійський» (КСП «Первомайське», СТОВ «Первомайське») з 21.09.1990 по 26.07.1994, з 01.07.1996 по 16.10.1997, з 04.06.1998 по 02.11.2010 у зв'язку з відсутністю документів, підтверджуючих пільговий характер роботи позивача.
Суд зазначає, що період роботи позивача з 21.09.1990 по 26.07.1994, з 01.07.1996 по 16.10.1997, з 04.06.1998 по 02.11.2010 підтверджуються трудовою книжкою позивача, що є достатнім доказом.
Суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №1313 від 04.03.2021 року не заявлена позивачем, проте наявність вказаного рішення є перешкодою для належного захисту порушеного права позивача, тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, на виконання ст. 9 КАС України та визнати протиправним та скасувати вказане рішення.
Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначив ЄСПЛ у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).
Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №1313 від 04.03.2021 року з підстав зазначених в рішенні є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Також суд зазначає, що достатнім способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з зарахуванням не зарахованих періодів роботи.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідачем протиправно не зараховані періоди роботи, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з управління відповідача судового збору у розмірі 908,00 грн. на користь позивача, як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 13, м. Мирноград, Донецька області, код ЄДРПОУ: 42169323) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в радгоспі «Красноармійський» з 21.09.1990 по 26.07.1994, з 01.07.1996 по 16.10.1997, з 04.06.1998 по 02.11.2010.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 1313 від 04.03.2021 року «Про відмову в перерахунку пенсії».
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 3 ч. 2 ст. 114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу період роботи в радгоспі «Красноармійське з 21.09.1990 по 26.07.1994, з 01.07.1996 по 16.10.1997, з 04.06.1998 по 02.11.2010 в якості тракториста - машиніста.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 травня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасниками справи, які не були присутні в судовому засіданні, рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Л.В. Арестова