Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 травня 2021 р. Справа№200/11391/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мозгової Н.А.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язанні вчинити певні дії, -
07 грудня 2020 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Мирноград, вулиця Центральна, 13 ) про визнання дій протиправними щодо не зарахування до спеціального стажу роботи в Донецькій обласній травматологічній лікарні з 25.11.1980 року в якості медичної сестри ортопедо - травматологічного відділення для дорослих на 40 койок, з 09.04.1982 року на посаді палатної медсестри відділення травматології для дорослих на 80 койок по 29.06.1985 року, період проходження інтернатури в Ворошилоградській дитячій клінічній лікарні з 01.08.1985 року по 28.07.1986 року, період з 29.09.1986 року по 31.03.1987 року в Димитровській міській лікарні на посаді лікаря - хірурга, як сумісника та з 01.04.1987 року по 23.01.1989 року, в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга; період роботи в Красноармійській центральній районній лікарні з 02.01.2001 року по 05.11.2017 року та відмови в нарахуванні та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, зобов'язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії в Донецькій обласній травматологічній лікарні з 25.11.1980 року в якості медичної сестри ортопедо - травматологічного відділення для дорослих на 40 койок, з 09.04.1982 року на посаді палатної медсестри відділення травматології для дорослих на 80 койок по 29.06.1985 року, період проходження інтернатури в Ворошилоградській дитячій клінічній лікарні з 01.08.1985 року по 28.07.1986 року, період з 29.09.1986 року по 31.03.1987 року в Димитровській міській лікарні на посаді лікаря - хірурга, як сумісника та з 01.04.1987 року по 23.01.1989 року, в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга; період роботи в Красноармійській центральній районній лікарні з 02.01.2001 року по 05.11.2017 року та нарахувати, виплатити грошову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.09.2020 року він звернувся до управління із завою про перерахунок пенсії за віком щодо визначення права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 25.09.2020 року йому відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за нормами п.7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права на належний соціальний захист.
Ухвалою суду від 08.02.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 09.04.2021 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у відкритому судовому засіданні на 27.04.2021 року о 14 год. 30 хв. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №200/11026/20-а на 30 днів.
Ухвалою суду від 27.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.05.2021 року о 10 год. 00 хв.
Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що позивач з 06.11.2017 року перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії за віком. 18.09.2020 року позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії за віком щодо визначення права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням №5781 від 25.09.2020 року позивачу було відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за нормами п.7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з наступних підстав. Відповідно до наданих документів, страховий стаж позивача складає 44 роки 01 місяць 14 днів, спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років - 12 років 00 місяців 20 днів. На день досягнення пенсійного віку позивач працював на посаді голови міжрайонної МСЕК Донецького обласного центру медико - соціальної експертизи. Відповідно до переліку закладів охорони здоров'я обласний центр медико - соціальної експертизи відноситься до закладів медико - соціального захисту, однак Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 року №909 розділом 3 «Соціальний захист» обласні центри медико - соціальної експертизи не передбачені. Позивач на день досягнення пенсійного віку, на думку відповідача, не працював в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До стажу роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не враховано періоди роботи:
з 29.09.1986 року по 31.03.1987 року в Димитровській міській лікарні на посаді лікаря - хірурга, як сумісника;
з 01.04.1987 року по 23.01.1989 року в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга, оскільки працюючи зовнішнім сумісником позивач працював за основним місцем роботи з 29.09.1986 року по 13.02.1989 року в Красноармійському районному комітеті профсоюзу медичних працівників на посаді голови райкому;
з 02.01.2001 року по 05.11.2017 року в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга, оскільки позивач працював за основним місцем роботи в Донецькому обласному центрі медико - соціальної експертизи і період роботи за сумісництвом не можливо врахувати до спеціального стажу за вислугою років;
з 01.08.1985 року по 28.07.1986 року період проходження інтернатури у Ворошиловградській дитячій клінічній лікарні, оскільки в трудовій книжці відсутній запис про роботу позивача на посаді лікаря, підтверджуючих довідок не надав.
Крім того, період навчання у вищому навчальному закладі на денній формі з 01.09.1979 року по 28.06.1985 року не зараховано до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, оскільки Порядком обчислення страхового стажу, що визначає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженим Постановою КМУ №1191 зазначене не передбачено (а.с.90-93).
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених статтею 205 КАС України не має, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), громадянин України, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки. З 06.11.2017 року перебуває на обліку та отримує пенсію у Покровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області
Відповідач, Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) є суб'єктом владних повноважень, основним завданням якого згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Судом встановлено, що 18.09.2020 року позивач звернувся до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою №5781 про перерахунок пенсії за віком щодо призначення права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 25.09.2020 року №5781 позивачу було відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У рішенні зазначено про те, що на день досягнення пенсійного віку позивач не працював в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До стажу роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не враховано періоди роботи:
1) з 29.09.1986 року по 31.03.1987 року в Димитровській міській лікарні на посаді лікаря - хірурга, як сумісника;
2) з 01.04.1987 року по 23.01.1989 року в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга, оскільки працюючи зовнішнім сумісником позивач працював за основним місцем роботи з 29.09.1986 року по 13.02.1989 року в Красноармійському районному комітеті профсоюзу медичних працівників на посаді голови райкому. Право на зарахування до спеціального стажу за вислугою років визначається за основним місцем роботи;
3) з 02.01.2001 року по 05.11.2017 року в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга, оскільки позивач працював за основним місцем роботи в Донецькому обласному центрі медико - соціальної експертизи і період роботи за сумісництвом не можливо врахувати до спеціального стажу за вислугою років;
4) з 01.08.1985 року по 28.07.1986 року період проходження інтернатури у Ворошиловградській дитячій клінічній лікарні, оскільки в трудовій книжці відсутній запис про роботу позивача на посаді лікаря, підтверджуючих довідок не надав;
5) період навчання в вищому навчальному закладі на денній формі з 01.09.1979 року по 28.06.1985 року не зараховано до страхового стажу, оскільки не передбачено Порядком №1191 від 23.11.2011 року.
Відповідно до наданих документів, страховий стаж складає 44 роки 01 місяць 14 днів, спеціальний стаж 12 років 00 місяців 20 днів (а.с.14-16).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Згідно п. 7-1 розділу розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
В той же час, порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (надалі - Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» передбачено, що лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), мають право на пенсію за вислугу років.
Приміткою 3 до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР «Про державні пенсії», статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.
На виконання статті 58 Закону СРСР «Про державні пенсії» постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я.
Постановою Ради міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397«Про пенсії за вислугу років працівникам просвіти, охорони здоров'я та сільського господарства» передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші).
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 щодо спірних періодів роботи наявні такі записи:
- 25.11.1980 року зарахований у Донецьку обласну травматологічну лікарню на посаду медичної сестри ортопедо - травматологічного відділення для дорослих на 40 койок;
- 09.04.1982 року переведений на посаду палатної медичної сестри відділення для дорослих на 80 койок;
- 22.08.1979 року зарахований студентом 1 курсу;
- 01.07.1981 року зарахований заступником голови профкому ДОНМІ;
- 18.03.1983 року звільнено від виконання обов'язків;
- 29.06.1985 року звільнено від виконання обов'язків у зв'язку із зарахуванням до Донецького медичного інституту;
- 01.08.1985 року зарахований для проходження інтернатури у Ворошиловградську дитячу клінічну лікарню;
- 28.07.1986 року звільнений у зв'язку із закінченням інтернатури;
- 18.08.1986 року прийнятий лікарем - хірургом у Димитрівську міську лікарню
- 29.09.1986 року звільнено;
- 29.09.1986 року обраний головою Красноармійського районного комітету профсоюзу;
- 01.10.1986 року прийнятий лікарем - хірургом за сумісництвом в Димитрівську міську лікарню;
- 31.03.1987 року звільнено у зв'язку з переводом;
- 01.04.1987 року прийнятий лікарем - хірургом за сумісництвом на 0,5 ставки;
- 13.02.1989 року звільнений від займаної посади голови Райкому профсоюзу медичних працівників;
- 24.01.1989 року прийнятий на посаду лікаря - хірурга дитячої лікарні;
- 03.05.1990 року переведений на посаду лікаря - хірурга педіатричного відділення №1;
- 05.09.1994 року переведено на посаду лікаря - хірурга міжрайонної МСЕК;
- 16.07.1999 року звільнено від посади;
- 02.01.2001 року прийнятий за переводом головою МСЕК (а.с.18-22).
Спірним періодом є робота за сумісництвом:
1) з 25.11. 1980 року по 08.04.1982 року на посаді медичної сестри ортопедо - травматологічного відділення для дорослих на 40 койок у Донецькій обласній травматологічній лікарні;
2) з 09.04.1982 року по 29.06.1985 року на посаді медичної сестри відділення для дорослих на 80 койок у Донецькій обласній травматологічній лікарні;
3) 19.09.1986 року по 31.03.1987 року на посаді лікаря - хірурга у Димитровській міській лікарні;
4) 02.01.2001 року по 05.11.2017 року на посаді лікаря - хірурга в Красноармійській центральній районній лікарні та з 01.08.1985 року по 28.07.1986 року період проходження інтернатури.
В матеріалах справи наявні:
- довідка №126 від 03.09.2020 року про те, що позивач у період з 29.09.1986 року працював у Димитровській міській лікарні лікарем - хірургом, як сумісник, 01.04.1987 року звільнений (а.с.23)
- довідка №0117/2130 від 04.09.2020 року про те, що позивач у період з 24.01.1989 року по 01.01.2001 року працював у Красноармійській центральній районній лікарні (а.с.24);
- довідка від 16.09.2020 року про те, що позивач з 02.01.2001 року по 27.02.2018 року працював зовнішнім сумісником на 0,5 ставки лікаря хірурга з екстреної допомоги хірургічного відділення в Красноармійській центральній районній лікарні (а.с.25).
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка від 23.09.2020 року №20-40/540, у якій зазначено про те, що позивач з 25.11.1980 року працював на посаді медичної сестри ортопедо - травматологічного відділення для дорослих на 40 койок в Обласній травматологічній лікарні, з 09.04.1982 року переведений на посаду палатної медичної сестри, 29.06.1985 року звільнений (а.с.26).
Відповідно до ст. 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII) ці довідки є недійсними і не створюють правових наслідків.
Однак, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами...".
Суд приймає до уваги відомості, зазначені у довідці від 23.09.2020 року №20-40/540, яка засвідчена підписами директора та начальника відділу кадрів, оскільки вони повністю узгоджується із відомостями, зазначеними у трудовій книжці позивача та з огляду на неможливість позивачу в інший спосіб отримати відомості, зазначені у цих довідках, хоча й не визнає зазначені довідки офіційними документами.
Відмовляючи у призначенні та виплаті грошової допомоги, відповідач зазначив, що до стажу роботи, яка дає право на призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не зараховані, зокрема, періоди:
1) з 29.09.1986 року по 31.03.1987 року в Димитровській міській лікарні на посаді лікаря - хірурга, як сумісника;
2) з 01.04.1987 року по 23.01.1989 року в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга, оскільки працюючи зовнішнім сумісником позивач працював за основним місцем роботи з 29.09.1986 року по 13.02.1989 року в Красноармійському районному комітеті профсоюзу медичних працівників на посаді голови райкому. Право на зарахування до спеціального стажу за вислугою років визначається за основним місцем роботи;
3) з 02.01.2001 року по 05.11.2017 року в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга, оскільки позивач працював за основним місцем роботи в Донецькому обласному центрі медико - соціальної експертизи і період роботи за сумісництвом не можливо врахувати до спеціального стажу за вислугою років.
Однак, суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Постановою Ради Міністрів Української РСР від 22.09.1988 року №1111 «Про роботу за сумісництвом» дозволено робітникам і службовцям роботу за сумісництвом на тому ж чи іншому підприємстві /в об'єднанні/, в установі, організації.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03 квітня 1993 року № 245 передбачено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.
Суд зауважує, що чинне законодавство не містить жодних застережень щодо неврахування стажу роботи у випадку роботи у закладах охорони здоров'я за сумісництвом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 456/1310/17, від 17 червня 2020 року у справі 357/11458/17, від 21.10.2019 року у справі №295/8391/15-а.
Таким чином, відповідач протиправно не зарахував до стажу роботи позивача, яка дає право на призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 29.09.1986 року по 31.03.1987 року в Димитровській міській лікарні на посаді лікаря - хірурга, як сумісника; з 01.04.1987 року по 23.01.1989 року в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга; з 02.01.2001 року по 05.11.2017 року в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга.
За таких же підстав, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи позивача, яка дає право на призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 25.11.1980 року по 08.04.1982 року на посаді медичної сестри ортопедо - травматологічного відділення для дорослих на 40 койок та з 09.04.1982 року по 29.06.1985 року на посаді палатної медичної сестри травматології для дорослих на 80 койок у Донецькій обласній травматологічній лікарні.
Щодо не зарахування до стажу роботи позивача, який дає право на призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду проходження інтернатури з 01.08.1985 року по 28.07.1986 року, суд зазначає наступне.
Період проходження інтернатури відповідачем не зарахований до спеціального стажу позивача, оскільки в трудовій книжці відсутній запис, що позивач працював лікарем.
Згідно з п. д ч. 3 ст. 56 Закону 1788 до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 щодо спірного періоду наявні такі записи: 01.08.1985 року зарахований про проходження інтернатури за спеціальністю дитячий хірург в хірургічне відділення Ворошиловградської дитячої клінічної лікарні, 28.07.1986 року звільнений у зв'язку із закінченням інтернатури.
Після закінчення інтернатури (28.07.1986 року) позивач був зарахований лікарем - хірургом в дитячій обласній клінічній лікарні.
Таким чином, період проходження позивачем інтернатури з 01.08.1985 року по 28.07.1986 року протиправно не зарахований відповідачем до спеціального стажу.
Крім того, відмовляючи у призначенні та виплаті грошової допомоги, відповідач зазначив, що позивач на день досягнення пенсійного віку не працював в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Однак, суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.
Судом встановлено та сторонами не заперечується той факт, що позивач станом на день досягнення пенсійного віку (05.11.2017 року) працював головою міжрайонної МСЕК м. Красноармійська.
До Переліку закладів охорони здоров'я і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, зокрема, у розділі 2 (Охорона здоров'я), включені заклади охорони здоров'я: медико - соціальні експертні комісії, бюро судової - медичної експертизи. Посади: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Таким чином, враховуючи те, що на день призначення пенсії за віком позивач досяг пенсійного віку, раніше будь-яких пенсій не отримував та мав необхідний страховий стаж (стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років), суд дійшов висновку, що при призначенні пенсії за віком позивач мав право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, а тому відповідач протиправно відмовив у такій виплаті.
Щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям відповідачем протиправного рішення, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача №5781 від 25.09.2020 року про відмову у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, а не визнання протиправними дій.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії в Донецькій обласній травматологічній лікарні з 25.11.1980 року в якості медичної сестри ортопедо - травматологічного відділення для дорослих на 40 койок, з 09.04.1982 року на посаді палатної медсестри відділення травматології для дорослих на 80 койок по 29.06.1985 року, період проходження інтернатури в Ворошилоградській дитячій клінічній лікарні з 01.08.1985 року по 28.07.1986 року, період з 29.09.1986 року по 31.03.1987 року в Димитровській міській лікарні на посаді лікаря - хірурга, як сумісника та з 01.04.1987 року по 23.01.1989 року, в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга; період роботи в Красноармійській центральній районній лікарні з 02.01.2001 року по 05.11.2017 року, суд зазначає наступне.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Застосування запропонованого позивачем способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови для призначення грошової допомоги.
Разом з тим, наведених обставин у повному обсязі судом не встановлено. Оцінка правомірності відмови відповідача у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних від пенсій стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у рішенні №5781 від 25.09.2020 року. Однак суд не досліджував у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме: зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.09.2020 року №5781 про перерахунок пенсії за віком щодо призначення права на отримання допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу роботи позивача, який дає право на призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 29.09.1986 року по 31.03.1987 року в Димитровській міській лікарні на посаді лікаря - хірурга, як сумісника, з 01.04.1987 року по 23.01.1989 року в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга, з 02.01.2001 року по 05.11.2017 року в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга, з 01.08.1985 року по 28.07.1986 року період проходження інтернатури, з 25.11.1980 року по 08.04.1982 року на посаді медичної сестри ортопедо - травматологічного відділення для дорослих на 40 койок, з 09.04.1982 року по 29.06.1985 року на посаді палатної медичної сестри травматології для дорослих на 80 койок у Донецькій обласній травматологічній лікарні з урахуванням висновків суду, які викладено у рішенні.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем станом на день прийняття рішення не зараховані спірні періоди роботи позивача до спеціального стажу, остаточно не вирішено питання щодо наявності у позивача спеціального стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з квитанцією позивачем при звернені до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню з суб'єкта владних повноважень у розмірі 420,40 грн. (50% від сплаченої суми судового збору) на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Мирноград, вулиця Центральна, 13 ) про визнання дій протиправними щодо не зарахування до спеціального стажу роботи в Донецькій обласній травматологічній лікарні з 25.11.1980 року в якості медичної сестри ортопедо - травматологічного відділення для дорослих на 40 койок, з 09.04.1982 року на посаді палатної медсестри відділення травматології для дорослих на 80 койок по 29.06.1985 року, період проходження інтернатури в Ворошилоградській дитячій клінічній лікарні з 01.08.1985 року по 28.07.1986 року, період з 29.09.1986 року по 31.03.1987 року в Димитровській міській лікарні на посаді лікаря - хірурга, як сумісника та з 01.04.1987 року по 23.01.1989 року, в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга; період роботи в Красноармійській центральній районній лікарні з 02.01.2001 року по 05.11.2017 року та відмови в нарахуванні та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, зобов'язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії в Донецькій обласній травматологічній лікарні з 25.11.1980 року в якості медичної сестри ортопедо - травматологічного відділення для дорослих на 40 койок, з 09.04.1982 року на посаді палатної медсестри відділення травматології для дорослих на 80 койок по 29.06.1985 року, період проходження інтернатури в Ворошилоградській дитячій клінічній лікарні з 01.08.1985 року по 28.07.1986 року, період з 29.09.1986 року по 31.03.1987 року в Димитровській міській лікарні на посаді лікаря - хірурга, як сумісника та з 01.04.1987 року по 23.01.1989 року, в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга; період роботи в Красноармійській центральній районній лікарні з 02.01.2001 року по 05.11.2017 року та нарахувати, виплатити грошову допомогу - задовольнити частково .
Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №5781 від 25.09.2020 року про відмову в виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:37869345, місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, вул.Центральна, б.154) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) від 18.09.2020 року №5781 про перерахунок пенсії за віком щодо призначення права на отримання допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу роботи позивача, який дає право на призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 29.09.1986 року по 31.03.1987 року в Димитровській міській лікарні на посаді лікаря - хірурга, як сумісника, з 01.04.1987 року по 23.01.1989 року в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга, з 02.01.2001 року по 05.11.2017 року в Красноармійській центральній районній лікарні на посаді зовнішнього сумісника лікаря - хірурга, з 01.08.1985 року по 28.07.1986 року період проходження інтернатури, з 25.11.1980 року по 08.04.1982 року на посаді медичної сестри ортопедо - травматологічного відділення для дорослих на 40 койок, з 09.04.1982 року по 29.06.1985 року на посаді палатної медичної сестри травматології для дорослих на 80 койок у Донецькій обласній травматологічній лікарні з урахуванням висновків суду, які викладено у рішенні.
У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:37869345, місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, вул.Центральна, б.154) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Повний текст судового рішення складено та підписано 25.05.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Н.А. Мозговая