14 травня 2021 року Справа №160/9752/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №160/9752/19, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2020 року по вищезазначеній справі було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування при перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2018 року основного розміру пенсії 70 % відповідних сум грошового забезпечення замість 80% грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року, з урахуванням виплачених сум;
- присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 768,40 грн.
Дане рішення суду набрало законної сили та сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалось.
До суду 05.05.2021 року від позивача надійшла заява, в якій він просить відповідно до ст.382 КАС України, встановити судовий контроль, за виконанням у повному обсязі рішення від 08.11.2020 р. у справі № 160/9752/19, з виплатою недоотриманих сум - 8978,68 грн., суб'єктом владних повноважень, а саме Головним Управлінням Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області як відповідачем, з зобов'язанням подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.
Вказана заява мотивована тим, що відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче впровадження» 28.08.2020 року позивач звернувся до Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з заявою про стягнення відповідно до наявних виконавчих листів Дніпропетровського окружного адміністративного суду, з Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області невиплачених йому сум пенсійного утримання та судового збору. На сьогоднішній день, згідно з отриманими від ГУ ДКС України у Дніпропетровській області листів, розглянуто лише виконавчий лист на стягнення судового збору по справі №160/9752/19, гроші на його рахунок не перераховано. Виконавчий лист зобов'язального характеру у справі №160/9752/19, на суму 8978,68 грн повернуто на його адресу. 04.05.2021 р. позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, з заявою про часткове виконання судового рішення по справі №160/9752/19, в якій повідомив, що вимушений надати клопотання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, встановити судовий контроль, за повним виконанням рішення у справі № 160/9752/19.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18) зазначено, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі “Скордіно проти Італії” (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі “Сіка проти Словаччини” (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення “Ліпісвіцька проти України” №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах “Бурдов проти Росії” від 07.05.2002, “Ромашов проти України” від 27.07.2004, “Шаренок проти України” від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України” (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі “Крищук проти України” (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15 звертає увагу, що норма статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст.382 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”. Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України “Про виконавче провадження”).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України “Про виконавче провадження” врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання.
Як зазначає позивач, виконавчий лист зобов'язального характеру у справі №160/9752/19, на суму 8978,68 грн. повернуто на його адресу.
Суд звертає увагу на те, що, з урахуванням положень ч.1 ст.287 КАС України, позивач має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважатиме, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси.
При цьому, матеріали даної справи не містять доказів звернення позивача з відповідною заявою відносно відповідача до правоохоронних органів, або оскарження дій Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) в судовому порядку.
Так, статтею 382 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за не виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що свідчить про наявність у позивача, в разі умисного невиконання відповідачем постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, можливості звернутись з відповідною заявою відносно відповідачів до правоохоронних органів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/9752/19.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.243, 248, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №160/9752/19 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали відповідно до вимог ст.295 КАС України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст.256 КАС України.
Суддя К.С. Кучма