26 травня 2021 року Справа №160/5278/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України у справі №160/5278/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
15.05.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, м.Дніпро, Дніпропетровська область, вул. Набережна Перемоги, 26, 49094), які відображені в рішенні управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань перерахунку пенсій №3 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.04.2020 року №503/03.7-22, щодо відмови - ОСОБА_1 , в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Довідки №04.2/48/20-с від 19.03.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно її заяви від 07.04.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 88% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 року № 04.2/48/20-с без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум починаючи з 01 січня 2020 року на розрахунковий рахунок ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" НОМЕР_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягають у відмові ОСОБА_1 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 року №04.2/48/20-с. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом за №503/03.7-22 від 28.04.2020 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 року згідно із довідкою Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 року №04.2/48/20-с у розмірі 88% та виплатити з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період.
16.10.2020 року рішення суду набрало законної сили.
05.11.2020 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
04.11.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 160/5278/20.
Ухвалою суду від 02.12.2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України у справі №160/5278/20.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року у справі №160/5278/20.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року виправлено допущену описку у четвертому абзаці резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року по адміністративній справі №160/5278/20, зазначивши вірно: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 року згідно із довідкою Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 року №04.2/48/20-с у розмірі 88% та виплатити з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період», замість помилково зазначеного: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 року згідно із довідкою Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 року №04.2/48/20-с у розмірі 88% та виплатити з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період».
21.05.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 160/5278/20, у якій просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області невідкладно подати звіт про виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року по справі № 160/5278/20 в частині виплати заборгованості за рішенням суду за період з 19.02.2020 року по 16.10.2020 року;
- встановити для Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області строк для подання вищезазначеного звіту;
- у випадку невиконання вимог суду щодо подання звіту про виконання судового рішення, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половину суми штрафу стягнути на користь позивача, іншу половину - до Державного бюджету України у відповідності до ч.2, 3 ст. 382 КАС України.
В обґрунтування заяви заявником зазначено відповідачем рішення суду від 14.09.2020 року станом на день подання цієї заяви не виконано. Постановою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 19.05.2021 року виконавче провадження ВП №64345061 закінчено. Позивачем в заяві зазначено, що в примусовому порядку рішення суду не викононо.
Згідно з частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 166 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Оскільки статтею 382 КАС України, не передбачено спеціального порядку розгляду заяв про встановлення судового контролю, суд вважає за можливе призначити розгляд поданого клопотання за правилами спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні) без виклику учасників справи.
Розглянувши заяву позивача слід зазначити про такі обставини.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 382 КАС України передбачено підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
У відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 382 КАС України половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу. Поряд з тим, суд зауважує, що такий захід судового контролю підлягає до застосування у разі не виконання суб'єктом владних повноважень рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертає увагу, що норма статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст. 382 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.
Враховуючи позицію суддів, викладену в постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 800/592/17, Кодекс адміністративного судочинства України, в редакції, що застосовується з 15 грудня 2017 року, не пов'язує встановлення судового контролю за виконанням рішення суду із встановленням у резолютивній частині рішення суду відповідачу - суб'єкту владних повноважень обов'язку подати звіт про виконання судового рішення. Таким чином, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може як під час прийняття рішення у справі, так і після ухвалення рішення у справі (з урахуванням положень ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, метою застосування до суб'єкта владних повноважень судового контролю за виконанням рішення суду є дисциплінування боржників з метою своєчасного, якісного та належного виконання рішення суду, що набрало законної сили.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до частин 1 та 2статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
При цьому, слід звернути увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Вказаний порядок встановлений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в ч.1 цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частиною 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно, долученого до матеріалів справи, листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.02.2021 року №0400-010902-5/25868 встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 19.02.2020 року згідно із довідкою Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 року № 04.2/48/20-с у розмірі 88% та виплатити з урахуванням різниці.
Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виплачується щомісяця через банк "Приватбанк".
Згідно з пунктами 20 та 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Оскільки, бюджетні асигнування Пенсійного фонду України на виплату рішень суду на поточний рік не переглянуті, заборгованість за рішенням суду буде виплачена після виділення додаткових коштів.
Додатково, слід зазначити, що відповідачем не спростовується невиконання судового рішення в повному обсязі, а саме в частині невиплати доплати за рішенням суду, та вказано, що виплата суми коштів відбудеться після виділення додаткових бюджетних призначень.
Отже, судом не встановлено умислу органу Пенсійного фонду, спрямованого на невиконання рішення суду.
У постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначено, що Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
До суду не надано доказів того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області умисно не виконує рішення суду в частині виплати заборгованості.
В ухвалі Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18 зазначено, що Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
З урахуванням позиції Верховного Суду, наведеної в постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі може призвести лише до встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення, але не до накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу, що не призведе до відновлення порушених прав позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоцільність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.241, 243, 248, 382 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 160/5278/20.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Ільков