26 травня 2021 року Справа № 160/6068/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
19 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 17.09.2020.
В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, йому було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», через відсутність права на пенсію за вислугу років. Відмова управління викладена в листі за номером 0400-010303-8/128332 від 31.12.2020, в якому Відповідач вказує, що не бере до уваги довідку, що уточнює пільговий характер робіт № 342 від 16.09.2020 року,яка підтверджує наявність необхідного стажу з підстав різного написання прізвища в первинних документах. Також, у листі - відмові вказано, що частина стажу відноситься до робіт, що дає право на пенсію за вислугу років згідно ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а частина стажу є роботою зі шкідливими умовами праці за списком №2 і взаємозалік цих періодів чинним законодавством не передбачено. Позивач вважає, таку відмову протиправною, оскільки він має достатній стаж роботи на посаді, яка дає право на призначення йому пенсії за вислугою років.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачі правом подання відзиву на позовну заяву не скористалися.
З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 14 грудня 2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 31.12.2020 року № 0400-010303-8/128332 відмовлено у призначені позивачу пенсії за вислугою років, оскільки згідно до акту перевірки № 1602/10.7-13 від 11.11.2020 року по довідці № 342 від 16.09.2020 прізвище позивача по всім первинним документам які перевірялися зазначено як - " ОСОБА_1 ", що не відповідає паспортним даним - " ОСОБА_1 ". Нова пільгова довідка № 406 від 24.11.2020 суперечить акту перевірки. Крім того, зазначили, що згідно наданої довідки № 406 від 24.11.2020, яка видана АТ "Українська залізниця" регіональна філія "Придніпровська залізниця" структурний підрозділ "Нікопольське моторвагонне депо" Вам не можливо зарахувати по вислузі років періоди з 16.06.1986 по 09.11.1988 (помічник машиніста електровоза), з 10.11.1988 по 04.07.1990 (помічник машиніста електросекції), з 05.07.1990 по 31.08.1990 (помічник машиніста електровоза), з 01.09.1990 по 31.10.1990 (машиніста електросекції), з 01.11.1990 по 26.11.1990 (помічник машиніста електровоза), 27.11.1990 (помічник машиніста електросекції) та з 28.11.1990 по 30.09.1991 (помічник машиніста електровоза), оскільки посади передбачені Списком 2 розділом XXX підрозділом 1, а взаємозалік Списка 2 та вислуги років чинним законодавством не передбачено. Враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, та наданих довідок, загальний страховий стаж складає 37 років 0 місяців 1 день, стаж по вислузі років - 7 років 7 місяців 3 дні, що не дає права на даний вид пенсії.
Не погодившись із зазначеною відмовою позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 51, 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах.
Відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019) право на призначення пенсії за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списком професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України після досягнення 55 років та наявністю страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менш 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до п. 3 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до довідки АТ «Українська залізниця регіональна філія «Придніпровська залізниця» структурний підрозділ «Нікопольське моторвагонне депо» № 342 від 16 вересня 2020 року про підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 зазначено, що він працював повний робочий день на Нікопольському локомотивному депо у період з 16.06.1986 по 09.11.1988 на посаді помічника машиніста електровоза; з 10.11.1988 по 04.07.1990 на посаді помічника машиніста електросекції, з 05.07.1990 по 31.08.1990 на посаді помічника машиніста електровоза з 01.09.1990 по 31.10.1990 на посаді машиніста електросекції, з 01.11.1990 по 26.11.1990 на посаді машиніста електровоза, з 27.11. 1990 по 30.09.1991 на посаді помічника машиніста електросекції. Відпрацьовано на посаді помічника машиніста електровоза 02 роки 07 місяців 13 днів Відпрацьовано на посаді машиніста електросекції 02 роки 07 місяців 26 днів. Вказані посадо передбачено Списком 2 розділ XXX підрозділ 1 згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 № 1173. з 11.04.1992 по 21.05.1993 на посаді помічника машиніста електровоза, з 22.05.1993 по 24.04.1994 на посаді машиніста електровоза, з 25.04.1994 по 25.05.1994 на посаді помічника машиніста електровоза, з 26.04.1994 по 30.11.1994 на посаді машиніста електровоза, з 01.12.1994 по 31.05.1995 на посаді помічника машиніста електровоза, з 01.06.1995 по 25.11.1995 на посаді машиніста електровоза, на 26.11.1995 на посаді помічника машиніста електровоза, з 27.11.1995 по 08.03.1996 на посаді машиніста електровоза, з 09.03.1996 по 10.03.1996 на посаді помічника машиніста електровоза, з 11.03.1996 по 15.07.1997 на посаді машиніста електровоза, на 16.07.1997 на посаді помічника машиніста електровоза, з 17.07.1997 по 11.04.1998 на посаді машиніста електровоза, з 12.04.1998 по 20.05.1998 на посаді помічника машиніста електровоза, з 21.05.1998 по 10.02.1999 на посаді машиніста електровоза, на 11.02.1999 на посаді помічника машиніста електровоза, з 12.02.1999 по 06.02.2000 на посаді машиніста електровоза. Відпрацьовано на посаді помічника машиніста електровоза 01 рік 09 місяців 20 днів Відпрацьовано на посаді машиніста електровоза 07 років 00 місяців 21 день
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року N 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, серед яких, в тому числі, машиністи і помічники машиністів паровозів і парових кранів на залізничному ходу, машиністи і помічники машиністів тепловозів, машиністи і помічники машиністів електровозів.
Отже, період роботи на посадах машиніста і помічника машиністів паровозів і парових кранів на залізничному ходу, машиніста і помічника машиністів тепловозів, машиніста і помічника машиністів електровозів, дають право особі на призначення пенсії за вислугою років.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, позивач, працюючи на посадах машиніста і помічника машиністів електровозів, які передбачені Списком №2, отже виконував роботу, яка дає право на пенсію за вислугу років.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2019 року по справі №495/5161/17, від 27 березня 2020 року по справі № 496/1192/17, яка підтверджує зазначені висновки.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд зазначає, що формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17, від 11 липня 2019 року у справі № 607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року у справі № 750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 229/1905/17 та від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновки що посади, на яких працював позивач надають йому право на пенсію за вислугою років, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.12.2020 №0400-010303-8/128332 у призначенні йому пенсії є протиправною. Крім того, судом не встановлено розбіжностей в написані прізвища позивача у наданих документах, зокрема, між довідкою АТ «Українська залізниця регіональна філія «Придніпровська залізниця» структурний підрозділ «Нікопольське моторвагонне депо» № 342 від 16 вересня 2020 року, трудовою книжкою та паспортом ОСОБА_1 .
У той же час, суд позбавлений можливості встановити відповідність наданої позивачем до Пенсійного фонду довідки № 406 від 24.11.2020 року, оскільки остання не була надана до суду, як позивачем так і відповідачем.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення не виконало.
При цьому, суд зауважує, що статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, а відтак вимога позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію не підлягає задоволенню.
Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Так, згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У відповідності з пунктів 2, 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та зважаючи на положення ч.2 ст.9 КАС України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.12.2020 року №0400-010303-8/128332 у призначенні пенсії ОСОБА_2 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 грудня 2020 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 454, 00 грн.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статями 77-78, 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.12.2020 року №0400-010303-8/128332.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 грудня 2020 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев