26 травня 2021 року Справа № 160/3934/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/3934/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
17.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 26.03.2021 року, просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010303-8/28581 від 26.02.2021 року в призначенні пенсії ОСОБА_1 за Списком №1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 05 лютого 2021 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 18.03.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 18.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.
Позивачем, у строк визначений в ухвалі суду, усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №160/3934/21 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку положень ст.262 КАС України.
Також, ухвалою суду від 29.03.2021 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:
- пенсійної справи позивача;
- заяву позивача про призначення пенсії від 05.02.2021 року разом із додатками;
- лист/відмова Пенсійного фонду №0400-010303-8/28581 від 26.02.2021 року та інші докази щодо суті спору.
21.04.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу та витребуваними судом доказами по справі.
Ухвалою суду від 26.05.2021 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зупинення провадження у справі № 160/3934/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії, було відмовлено.
За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 26.05.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
II. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 їй виповнилося 45 років.
Станом на 05.02.2021 року має пільговий стаж за Списком № 1 - 14 років З місяці 20 днів, що також підтверджується записами у трудовій книжці.
Вказує, що записами її трудової книжки серія НОМЕР_1 та Довідкою про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №238 від 08.02.2021 року підтверджується, що позивач працювала в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»:
агломераційний цех №1, виробництво: агломерація:
з 11.05.2000 року по 15.01.2003 рік (2 роки 8 місяців 5 днів) - машиністом змішувальних барабанів, зайнятим на гарячому вертанні, що передбачено: Списком №1, розділ II, підрозділ 1 пункт «а», позиція 1020100а-14198. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162;
з 16.01.2003 року по 02.07.2012 рік (9 років 5 місяців 17 днів) - машиністом змішувальних барабанів, зайнятим на гарячому повертанні, що передбачено: Списком №1, розділ II, підрозділ «а», позиція 2а. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36;
агломераційний цех №3, виробництво: агломерація:
з 03.07.2012 року по 18.02.2014 року (1 рік 7 місяців 16 днів) - дозувальником, зайнятим шихтуванням рудних і нерудних копалин, що містять у пилу 2 відсотки і більше кристалічного (вільного) двооксиду кремнію що передбачено: Списком №1, розділ II, підрозділ «а», позиція 2а-3. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36;
з 20.02.2014 року по 31.03.2014 року (0 років 1 місяць 12 днів) - дозувальником, зайнятим шихтуванням рудних і нерудних копалин, що містять у пилу 2 відсотки і більше кристалічного (вільного) двооксиду кремнію, що передбачено: Списком №1, розділ II, підрозділ «а», позиція 2а-3. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36;
з 01.04.2014 року по 03.09.2014 року (0 років 5 місяців 3 дні) - дозувальником (не звільненим бригадиром), зайнятим шихтуванням рудних і нерудних копалин, що містять у пилу 2 відсотки і більше кристалічного (вільного) двооксиду кремнію, що передбачено: Списком №1, розділ II, підрозділ «а», позиція 2а-3. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.
Всього за вищевказані періоди відпрацьовано: за Списком №1 - 14 років 3 місяці 20 днів.
Згідно з Довідкою про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №238 від 08.02.2021 року, підтверджено атестацією робочих місць: наказ №417 від 20.03.2000 року, наказ №300 від 18.04.2005 року, наказ №349 від 02.04.2010 року. Лист про продовження» дії раніше проведених атестацій робочих місць за умовами праці №003/07-1-229 від 11.06.2009 року.
11 лютого 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою за №1175 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №-1.
У цій заяві позивач просила призначити їй пенсію за віком за Списком №1 на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Однак, відповіддю відповідача №0400-010303-8/28851 від 26.02.2021 року «Про відмову у призначенні пенсії» їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком та зазначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. На момент звернення вік позивача складає 45 років, отже, права на пенсію, згідно наданої позивачем заяви станом на 11.02.2021 року, вона не має.
Однак, на думку позивача, відповідач безпідставно відмовив у призначені пенсії, оскільки на день звернення з заявою про призначення пенсії (11.02.2021 року), позивач досягла віку 45 років, та мала відповідний стаж роботи тому, на її думку, вона має право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1.
Позивач вважає вказану відмову Пенсійного фонду необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки до спірних правовідносин мають застосовуватись норми ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення'4 в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, у зв'язку з чим, просила суд позовні вимоги задовольнити.
III. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що відповідачем було прийнято правомірне рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії позивачу, оскільки на час звернення до управління позивачу виповнилось 45 років.
Між тим, право на пенсію позивач набуде в 50 років, а отже на цей час остання не має право на пенсійне забезпечення у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку на дату звернення.
Відповідач одночасно заперечував щодо застосування вимоги позивача при призначенні пільгової пенсії відповідно до п. "а" ч.1 ст. 13 закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням висновків Конституційного суду України, викладених у рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 11 лютого 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою за №1175 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, у якій у тому числі просила, призначити їй пенсію за віком за Списком №1 на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
У додаток до заяви були додані такі документи: паспорт, РНОКПП; трудова книжка НОМЕР_1 ; свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 08.02.2008 року; свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_3 ; довідка, що визначає право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років №238 від 08.02.2021 року; витяги з наказів про атестацію №417 від 20.03.2000 року, №300 від 18.04.2005 року, №349 від 02.04.2010 року; довідка із СПОВ про заробітну плату ОК5 від 11.02.2021р., довіреність №14-477 від 31.12.2020 року.
Листом від 26.02.2021 року №0400-010303-8/28851 Пенсійним фондом було відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яка призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, у зв'язку з тим, що позивач не досягла необхідного віку для призначення пенсії.
Відомості щодо трудової діяльності позивача детально наведені в трудовій книжці НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, а також у довідці про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №238 від 08.02.2021 року підтверджується, що позивач працювала в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»:
агломераційний цех №1, виробництво: агломерація:
з 11.05.2000 року по 15.01.2003 рік (2 роки 8 місяців 5 днів) - машиністом змішувальних барабанів, зайнятим на гарячому вертанні, що передбачено: Списком №1, розділ II, підрозділ 1 пункт «а», позиція 1020100а-14198. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162;
з 16.01.2003 року по 02.07.2012 рік (9 років 5 місяців 17 днів) - машиністом змішувальних барабанів, зайнятим на гарячому повертанні, що передбачено: Списком №1, розділ II, підрозділ «а», позиція 2а. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36;
агломераційний цех №3, виробництво: агломерація:
з 03.07.2012 року по 18.02.2014 року (1 рік 7 місяців 16 днів) - дозувальником, зайнятим шихтуванням рудних і нерудних копалин, що містять у пилу 2 відсотки і більше кристалічного (вільного) двооксиду кремнію, що передбачено: Списком №1, розділ II, підрозділ «а», позиція 2а-3. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36;
з 20.02.2014 року по 31.03.2014 року (0 років 1 місяць 12 днів) - дозувальником, зайнятим шихтуванням рудних і нерудних копалин, що містять у пилу 2 відсотки і більше кристалічного (вільного) двооксиду кремнію що передбачено: Списком №1, розділ II, підрозділ «а», позиція 2а-3. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36;
з 01.04.2014 року по 03.09.2014 року (0 років 5 місяців 3 дні) - дозувальником (не звільненим бригадиром), зайнятим шихтуванням рудних і нерудний копалин, що містять у пилу 2 відсотки і більше кристалічного (вільного) двооксиду кремнію, що передбачено: Списком №1, розділ II, підрозділ «а», позиція 2а-3. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.
Згідно з Довідкою про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №238 від 08.02.2021 року, підтверджено атестацією робочих місць: наказ №417 від 20.03.2000 року, наказ №300 від 18.04.2005 року, наказ №349 від 02.04.2010 року. Лист про продовження дії раніше проведених атестацій робочих місць за умовами праці №003/07-1-229 від 11.06.2009 року.
Таким чином, за вищевказані періоди позивачем відпрацьовано: за Списком №1 - 14 років 3 місяці 20 днів.
На день звернення позивача з заявою про призначення пенсії (11.02.2021 року), вона досягла віку 45 років, мала загальний страховий стаж - 35 років 1 місяць 4 дні, з яких пільговий Стаж по Списку №1 - 14 років 3 місяці 20 днів, що відповідно є необхідними умовами для призначення пенсії за Списком №1.
Позивач вважає, що відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, чим порушив право позивача на пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV від 09.07.2003 року) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-ІУ від 09.07.2003 року, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-ХІІ від 05.11.1991, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VІІІ від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ(далі - Закон №213-VІІІ від 02.03.2015 року) збільшено пенсійний вік для жінок до 50 років.
Закон № 213-VІІІ від 02.03.2015 року набув чинності з 01.04.2015 року.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058-ІV від 09.07.2003 року (станом на 01.04.2015 року) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або .за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Отже, після набуття чинності нормами Закону № 1058-ІV (в редакції, чинній з 02.03.2015 року) правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону №1788-ХІІ.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017 року), яким текст Закону №1058-ІV від 09.07.2003 року доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад- і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом №2148-VІІІ від 03.10.2017 року у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-ІV від 09.07.2003 року, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 року (у редакції Закону №2148-VІІІ від 03.10.2017 року) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
З 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788-ХІІ від 05.11.1991 року у редакції Закону №213-VІІІ від 02.03.2015 року та пунктом 1 частини 2статті 114 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VІІІ від 03.10.2017 року.
VI. ОЦІНКА СУДУ
Судом встановлено, що вказаний вище стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VІІІ".
Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VІІІ від 02.03.2015 року.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 року стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 року застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VІІІ від 02.03.2015 року для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам".
Таким чином, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону №1788-ХІІ від 05.11.1991 року, у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 року, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VІІІ від 03.10.2017 року.
Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом "а" статті 13 Закону №1788-ХІІ від 05.11.1991 року, у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ від 02.03.2015 року, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.
Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 102 рішення у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є "практичними та ефективними". Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі "Броньовський проти Польщі" ("Broniowski v. Poland"), заява №31443/96, пункт 115).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06)та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для позивача підхід, а саме обраховувати величину показника вікового цензу, який складає 45 років для жінок.
Тобто, у розглядуваній справі до спірних правовідносин перевагу необхідно віддати саме тому закону, який у застосуванні є найбільш сприятливий для позивача, суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Критерії законності рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень встановлені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на суб'єкта владних повноважень частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
З наведеного вбачається, що суб'єкт владних повноважень повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування "баланс вірогідностей".
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, у цьому випадку, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів" на користь невладного суб'єкта -приватної особи (тобто на користь позивача).
З огляду на викладене, слід дійти до висновку про те, що у межах спірних правовідносин необхідно віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача Закону.
Слід також зауважити, що у рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За правилами ч.ч.3-4 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Аналіз наведених норм доводить, що законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі №569/15527/164 від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними)
Слід наголосити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище, слід відновити порушене право позивача шляхом визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 11.02.2021 року протиправними та зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за Списком №1 з 11.02.2021 року, тобто з дня звернення з відповідною заявою про призначення пенсії.
Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та норми закону, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав і свобод позивача, суд дійшов висновку, що відмова відповідача, викладена в листі від 26.02.2021 року №0400-010303-8/28851, у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та є протиправною.
За наведених обставин порушені права позивача підлягають відновленню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 11.02.2021 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській
області призначити ОСОБА_1 пенсію за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 11.02.2021 року, тобто з дня звернення з відповідною заявою про призначення пенсії.
Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 11.02.2021 року, а також в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 11.02.2021 року, тобто з дня звернення з відповідною заявою про призначення пенсії.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброто врядування".
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин,
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, згідно її заяви від 11.02.2021 року.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід задовольнити в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 11.02.2021 року, а також в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 11.02.2021 року, тобто з дня звернення з відповідною заявою про призначення пенсії.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 681,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 11.02.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 11.02.2021 року, тобто з дня звернення з відповідною заявою про призначення пенсії.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 681,00 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 26.05.2021 року.
Суддя В.В. Ільков