26 травня 2021 року Справа № 160/1243/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935; Україна, 49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22) про коригування митної вартості товарів №UА110120/2020/000015/1 від 30.09.2020 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935; Україна, 49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2020/00031 від 30.09.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю оскаржуваних рішень, позивач зазначає, що на підставі непрямого зовнішньоекономічного контракту, на умовах поставки FCA, було здійснено поставку товару на адресу позивача, та в цілях здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом до Дніпровської митниці подано декларацію, але відповідачем надано повідомлення про виявлення неточностей, з пропозицією надати додаткові документи. Позивач зазначає, що ним було надано додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, але за результатами опрацювання документів, відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110120/2020/000015/1 від 30.09.2020 року та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110120/2020/00031 від 30.09.2020 року. Позивач зауважує, що документи та інформація, що міститься в них, надають можливість обчислення формування вартості товару на заявленому рівні, але в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не міститься доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми та такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору, а отже, у відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору, отже оскаржувані рішення є такими, що винесені всупереч встановлених законодавством норм, тому ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" просить їх визнати протиправними та скасувати.
Ухвалою суду від 01.02.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.
18.02.2021 року засобами електронного зв'язку та 29.03.2021 року до суду від Дніпровської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем не було надано всі документи, тому відповідачем було застосовано коригування митної вартості товару. У зв'язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів, відповідачем було послідовно перейдено до наступного методу визначення митної вартості. Методи на основі віднімання та додавання вартості, передбачені ст.62 МКУ та ст.63 МКУ неможливо було застосувати, у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню та належать до вартості понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відповідач зазначає, що митна вартість оцінюваного товару була скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2г резервним методом. Отже, відповідач вважає, що оскаржувані рішення є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, прийнятими у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та цілком обґрунтованими, тому просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
29.03.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, та уточнення до позовної заяви щодо ціни позову у сумі 237539,51 грн.
Ухвалою суду від 02.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2021 року.
02.04.2021 року від відповідача засобами електронного зв'язку та 19.04.2021 року засобами поштового зв'язку до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.
В судове засідання представники сторін не прибули, належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи. 21.04.2021 року засобами електронного зв'язку до суду від представника відповідача надійшло письмове клопотання, в якому представник Дніпровської митниці Держмитслужби просить суд розглянути справу без його участі. 22.04.2021 року засобами електронного зв'язку до суду від представника позивача надійшло письмове клопотання, в якому представник ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечує.
Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.9 ст.205 КАС України, суд розглянув адміністративну справу у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1-2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовим спором визнається спір у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ст.543 Митного кодексу України (далі - МК України), безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.
Згідно з ч.1 ст.546 МК України, митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи.
Отже, Дніпровська митниця Держмитслужби у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень, відтак зазначений спір є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Приватне акціонерне товариство "Сентравіс Продакшн Юкрейн" (код ЄДРПОУ 30926946) зареєстровано 23.05.2000 року, про що 08.09.2004 року було внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію юридичної особи за адресою: Україна, 53201, Дніпропетровська область, м.Нікополь, пр-т Трубників, буд.56.
З матеріалів справи вбачається, що між Приватним акціонерним товариством "Сентравіс Продакшн Юкрейн" та CENTRAVIS SALES (Switzerland) S.A. було укладено Контракт купівлі-продажу №05-2/477 від 01.03.2012 року (далі - Контракт), згідно з п.1 якого, Продавець зобов'язується поставити Покупцю нержавіючу заготовку, надалі іменовану як Товар. Номенклатура Товару марка сталі, стандарт і кількість визначаються відповідними специфікаціями які є невід'ємною частиною даного Контракту. Гранично допустимі відхилення за кількістю при поставці Товару складають +/-10%. Розрахунки при цьому здійснюються за фактично поставлену кількість Товару. Покупець зобов'язується оплатити та прийняти замовлений Товар у строки, встановлені цим Контрактом (а.с.47-50).
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Контракту, Товар поставляється партіями протягом всього періоду дії Контракту. Термін поставки і дата поставки визначається відповідною Специфікацією. Умови поставки - обумовлюються в відповідній специфікації.
Згідно з пунктами 4.4 та 4.5. Контракту, по готовності Товару до відвантаження Продавець направляє Покупцю відповідне повідомлення із зазначенням точної дати готовності до відвантаження, місця відвантаження, і т.д. При направленні Покупцю повідомлення із зазначенням точної дати готовності до відвантаження, Продавець за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти погоджує з Покупцем оформлення наступної товаросупровідної та іншої документації: інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості завода-виробника, сертифікат про походження товару, експортна вантажна митна декларація. Оригінали зазначених документів направляються Продавцем разом з Товаром, що відвантажується. Датою поставки Товару вважається дата, зазначена в CMR про приймання Товару Перевізником.
Додатковою угодою №3 від 13.02.2014 року до Контракту, пункт 1 виклали в наступній редакції: «Продавець зобов'язується поставити Покупцю нержавіючу трубну заготовку і безшовні нержавіючі труби, в подальшому іменовані Товар. Також по даному Контракту можуть бути поставлені зразки заготовки і труб, в подальшому іменовані Товар» (а.с.51).
Додатковою угодою №8 від 05.08.2015 року до Контракту, параграф 4 доповнили пунктом 4.6 наступного змісту: «Покупець має право здійснити страхування Товару від усіх можливих ризиків, що можуть вплинути або бути причиною його втрати та/або пошкодження. Страхування здійснюється на період часу, що починається із завантаження Товару вантажовідправником на перший транспортний засіб та до отримання такого Товару вантажоодержувачем (та незалежно від умов страхування згідно з Інкотермс 2010)» (а.с.53).
Відповідно до специфікації №463 від 03.07.2020 року до Контракту купівлі-продажу №05-2/477 від 01.03.2012 року, умови поставки Товару - FCA, Bagnola Mella (Italy) (згідно ІНКОТЕРМС-2010, публікація МТП № 715) (а.с.56).
Згідно зазначеної умови поставки, обов'язки Продавця вважаються виконаними після передачі Товару перевізнику, визначеному Покупцем. У Продавця відсутні обов'язки перед Покупцем по укладенню договорів перевезення та страхування.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Контракту, позивач уклав наступні договори:
- Генеральний договір добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) від 27.12.2017 року №25.0001333.03, додаткова угода №1743 від 21.09.2020 року, загальна страхова премія щодо вантажу складає 765,79 грн. (а.с.63);
- договір перевезення №46000010449 від 31.12.2017 року, заявка №2250 від 14.09.2020 року (Вантажовідправник: Італія, вантажоодержувач: ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн", адреса вигрузки: м.Нікополь, загальна вартість доставки: 72748,00 грн., погран.перехід - Захонь/Чоп (а.с.64-68).
Відповідно до п.190.1. ст.190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Згідно з п.п.5, 7 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
З метою здійснення митного контролю митного оформлення декларантом позивача до відповідача було подано декларацію UA110120/2020/007371, згідно з якою митна вартість товару, що імпортується, була визначена за ціною договору (контракту) (основний метод) 9,741 Євро/кг, всього 65615,3800 Євро, що складає 2157190,92 грн., курс станом на 28.09.2020 32,8763 грн. та додаванням витрат на транспортування - 44452,00 грн. та витрат на страхування товару - 765,79 грн., що разом становить - 2202408,71 грн. (графа 12, 47 декларації) (а.с.22).
Відповідачем було надано позивачу Повідомлення декларанту №206589 від 30.09.2020 року, в якому зазначено про виявлення неточностей, з пропозицією надати додаткові документи, а саме, зазначено такі неточності:
- серед документів, що підтверджують митну вартість товарів, є заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом №2250 від 14.09.2020 в якій невірно зазначено дата контракту №4600010449 від 31.01.2018, правильно повинно бути від 31.01.2017;
- в поданій до митного оформлення заявці на перевезення вантажу автомобільним транспортом №2250 від 14.09.2020 відсутній підпис головного бухгалтера ТОВ «Рівнетранссервіс», що повинен засвідчувати вищезазначений документ;
- в графі 44 ЕМД зазначено Генеральний договір добровільного страхування вантажів та багажу від 27.12.2017 №25.0001333.03, але до митного оформлення не надано документа щодо подовження терміну дії контракту;
- до митного оформлення не надано переклади товаро-супровідних документів (копія митної декларації країни відправлення від 22.09.2020 №MRN 20ITQ3J010043478E2, інвойс від 17.09.2020 №3150001128, CMR від 22.09.2020 №А №031698, сертифікат якості від 19.09.2020 №АС/2663).
Також, у повідомлені вказано, що зазначене вище дає підстави для сумнівів щодо достовірності визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст.54 МК України, тому зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме:
- каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- виписку з бухгалтерської документації;
- за власним бажанням декларанта додаткові наявні документи для підтвердження митної вартості товару (а.с.23).
30.09.2020 року декларантом позивача було повідомлено відповідачу, що 28.09.2020 року усі документи надіслані шляхом електронного зв'язку, а саме:
- заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом №2250 від 14.09.2020;
- в поданій до митного оформлення заявці на перевезення вантажу автомобільним транспортом №2250 від 14.09.2020 - згідно п. 9.3. контракту № 4600010449 від 31.01.2017 право підпису заявок має ОСОБА_1 (зразок підпису надано);
- в графі 44 ЕМД зазначено генеральний договір добровільного страхування вантажів та багажу від 27.12.2017 № 25.0001333.03, вказано термін дії контракту (додаток 2 знаходиться в базі митниці) - додатково направлено 30.09.2020;
- до митного оформлення частково надано документи згідно ст.254 МК України офіційною мовою митного союзу, а саме, копія митної декларації країни відправлення від 22.09.2020 №MRN 20ITQ3J010043478E2, інвойс від 17.09.2020 №3150001128, CMR від 22.09.2020 №А №031698, сертифікат якості від 19.09.2020 №АС/2663, додатково направлені переклади 30.09.2020.
Для підтвердження митної вартості товару додатково надано документи:
- лист продавця стосовно з ціноутворення товару, надано 28.09.2020;
- інформація біржових організацій стосовно вартості сировини товару, надано 28.09.2020;
- договірні документи між третіми особами, надано 28.09.2020;
- виписку з бухгалтерської документації, надано 30.09.2020.
Зазначено, що документи надано в повному обсязі, згідно з п.6 ст.53 Митного кодексу України, для визначення митної вартості товару по 1-ому методу п.1 ч.1 ст.57 МК України, з проханням завершити митне оформлення товару у строки згідно з п.1 ст.255 МК України (а.с.24).
За результатами опрацювання наданих позивачем документів, відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110120/2020/000015/1 від 30.09.2020 (а.с.25) та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110120/2020/00031 від 30.09.2020 (а.с.28-29).
Митна вартість імпортованого товару відкоригована до рівня 15,2600 євро/кг, всього 102791,36 Євро, що складає 3409003,50 грн., курс станом на 01.10.2020 33,1643 грн. (розшифровка графи 45 електронної митної декларації №UA110120/2020/007573).
Різниця вартості товару становить 1187697,56 грн.
В рішенні про коригування митної вартості причинами коригування митної вартості зазначено наступне:
- серед документів, що підтверджують митну вартість товарів, є рахунок на перевезення вантажу автомобільним транспортом №2250 від 23.09.2020 в якій невірно зазначена дата контракту №4600010449 від 31.01.2018, правильно повинно бути від 31.01.2017;
- в поданому до митного оформлення рахунку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №34325 від 23.09.2020 відсутній підпис головного бухгалтера ТОВ «Рівнетранссервіс», що повинен засвідчувати вищезазначений документ;
- в графі 44 ЕМД зазначено Генеральний договір добровільного страхування вантажів та багажу від 27.12.2017 №25.0001333.03, але до митного оформлення не надано документа щодо подовження терміну дії контракту;
- до митного оформлення не надано переклади товаро-супровідних документів (копія митної декларації країни відправлення від 22.09.2020 №MRN 20ITQ3J010043478E2, інвойс від 17.09.2020 N93150001128, CMR від 22.09.2020 №А №031698, сертифікат якості від 19.09.2020 №АС/2663);
- в наданому до митного оформлення рахунку на перевезення від 23.09.2020 № 34325 відсутня інформація щодо суми експедиційних витрат на партію товару;
- згідно п. 2.2. зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2012 №05-2/477 «ціна товару наводиться у відповідній специфікації». Надана до митного оформлення специфікація від 03.07.2020, а біржові котирування надано за період серпень-вересень 2020, що суперечить вимогам контракту;
- інших документів декларантом не було надано. Консультацію проведено.
Позивач не погодився з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, тому керуючись п.7 ст.55 МК України, шляхом складення та подання декларації №UА110120/2020/007573 від 01.10.2020, звернувся про випуск товару, що декларується, у вільний обіг, сплатив митні платежі в розмірі 444261,19 грн. (графа В митної декларації №UА110120/2020/007573) згідно з митною вартістю імпортованого товару, визначеною позивачем в сумі 2221305,94 грн. (графа 12, 47 митної декларації №UА110120/2020/007573), забезпечив сплату різниці між розміром митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною позивачем по основному методу за ціною договору (контракту), та митних платежів в розмірі 237539,51 грн. (графа В митної декларації №UА110120/2020/007573 з відстрочкою гідно графи 48), обчислених згідно з різницею в митній вартості імпортованого товару, визначеною (відкоригованою) відповідачем в сумі 3409003,50 грн. (різниця вартості товару 1187697,56 грн.) (розшифровка графи 45 електронної митної декларації №UА110120/2020/007573), шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався правом, передбаченим п.9 ст.55 МК України, та надав відповідачу додаткові пояснення від 07.12.2020 року №01-3-1351 та додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: лист перевізника від 18.11.2020 ТОВ «РІВНЕТРАНССЕРВІС»; рахунок №34325 від 23.09.2020; Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 01.10.2020; Лист від 18.11.2020; Висновок про якісні та вартісні характеристики Товару складений 27.11.2020 №2658 Державним підприємством «Укрпромзовнішекспертиза» (код ЄДРПОУ 21523475); Замовлення на закупку №16/2020 від 03.07.2020 (з перекладом); Підтвердження замовлення: 209020 РЕД.О дата: 16.07.2020 (з перекладом); Додаток №32 від 29.12.2017 технічна специфікація; Декларація MRN 20ITQ3J010043478E2 від 22.09.2020 (з перекладом); вартість товару або сировини, феромолібдену та ферохрому (сайт www.argusmedia.com) за період 07.05.2019-07.06.2019 та за період 03.06.2020-03.07.2020; вартість товару або сировини, а саме нікелю, феромолібдену та ферохрому (сайт www.argusmedia.com) за період 23.06.2020-03.07.2020; наказ №149 від 15.07.2019 та просив скасувати оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картку відмови (а.с.81-97).
За результатами розгляду поданих документів, позивач отримав лист «Про результати розгляду звернення» вих.№7.5-08-02-2/15/13/12202 від 11.12.2020 року, яким оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови залишені чинними (а.с.98-101).
Позивач повторно надав лист від 16.12.2020 року №01-3-1377 про підтвердження заявленої митної вартості в порядку п.9 ст.55 МК України, разом із додатковими документами (а.с.102-116), та повторно отримав листа «Про результати розгляду звернення» від 23.12.2020 року вих.№7.5-08-02-2/15/13/12615, яким також було повідомлено, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови залишені чинними (а.с.117-120).
Не погодившись з даними рішеннями, позивач звернувся до суду з їх оскарженням.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 ст.53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 1-3 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 ст.55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.ч.8-9 ст.55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Судом встановлено, що перелічені у листі "Про результати розгляду звернення" вих.№7.5-08-02-2/15/13/12615 від 11.12.2020 року зауваження є новими та такими, що не було зазначено у повідомленні №206589 від 30.09.2020 року та в оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості, та частково такими, що не зазначені у листі вих.№7.5-08-02-2/15/13/12202 від 11.12.2020 року.
Щодо зауважень відповідача, що не надано підтвердження оплати імпортованого товару на користь CENTRAVIS SALES (Switzerland) S.A. Швейцарія, відповідно до специфікації від 03.07.2020 року №463 до зовнішньоекономічного Контракту від 01.03.2012 №05-2/477 та інвойсу №3150001128 від 17.09.2020 року, умови оплати 90 днів з дати рахунку-фактури, кінцевий строк оплати до 16.12.2020 р. без відрахувань.
Станом на дату подання митної декларації UA000120.2020.007371 від 28.09.2020 року та документів до неї, термін сплати вартості товару не наступив. Отже, зазначаючи додаткове зауваження, відповідач не обґрунтував яку саме додаткову обставину ці документи повинні підтвердити і які додаткові сумніви з'явилися у відповідача щодо контрактної вартості товару, підтвердженою позивачем документами, поданими разом з митною декларацією UA000120.2020.007371 від 28.09.2020 року. Вказане додаткове зауваження жодним чином не впливає на чинники митної вартості товару та не спростовують митну вартість, визначену позивачем. При цьому, позивачем підтверджено факт оплати товару та надано платіжне доручення №1155 від 09.12.2020 року.
Щодо зауважень, що позивачем не було надано документи, що підтверджують надані послуги страхування, а саме: рахунок, акт виконаних робіт, платіжні документи, суд зазначає, що відповідно до пп.7.2.1. п.7.2. та п.7.3. Генерального договору добровільного страхування вантажів та багажу від 27.12.2017 №25.00013333.03, платежі за виконані послуги згідно з умовами цього договору здійснюються шляхом банківського переказу коштів на рахунок Страховика. Оплата здійснюється після підписання сторонами акту виконаних послуг, надання страховиком оригіналу комплекту документів. Термін оплати - 35 банківських днів від дати отримання рахунку і комплекту документів згідно договору.
За підсумками кожного місяця дії цього договору Страхувальник оформлює Реєстр вантажоперевезень, фактично виконаних протягом звітного періоду, та передає його Страховику. Форма Реєстру узгоджена Страхувальником та Страховиком, та наведена в Додатку 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Після отримання Реєстру, Страховик виконує розрахунок страхової премії, що належить Страховикові у відповідності із фактичним обсягом вантажів, перевезених протягом звітного періоду та оформлює акт виконаних робіт в термін не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним.
Отже, станом на дату подання митної декларації UA000120.2020.007371 від 28.09.2020 року та документів до неї, термін складання документів та оплати не наступив. Документи були узгоджені між сторонами та передані в жовтні 2020 року.
Тобто, вказуючи зазначене додаткове зауваження, відповідач не обґрунтував яку саме додаткову обставину ці документи повинні підтвердити і які додаткові сумніви з'явилися у нього щодо вартості страхування товару, підтвердженою позивачем документами, поданими разом з митною декларацією UA000120.2020.007371 від 28.09.2020 року. Вказане додаткове зауваження ніяким чином не впливає на чинники митної вартості товару та не спростовують митну вартість, визначену позивачем, при цьому позивач підтверджує факт наявності документів та надає лист від 04.09.2020 №05-9-1018, рахунок №25.0001333.03 від 06.10.2020, акт к реєстру №09 імпорт здачі-прийому виконаних робіт від 30.09.2020р., реєстр перевезень вантажів автомобільним, морським та авіаційним транспортом №9 від 30.09.2020 року, що застраховані у відповідності до Генерального договору добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) № 25.0001333.03 від 27.12.2017 року, платіжне доручення №7869 від 08.10.2020р. та №7870 від 08.10.2020р.
Щодо питання оформлення/складання документів між третіми особами по прийняттю та підтвердженню замовлення, вони визнані такими, що впливають на достовірність даних щодо вартості товару, зазначених в специфікації №463 від 03.07.2020 року до зовнішньоекономічного контракту №05-2/477 від 01.03.2012, але оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товару такого зауваження не містило.
Позивачем було надано пояснення продавця (компанії CENTRAVIS SALES (Switzerland) S.A. Швейцарія) від 15.12.2020 року щодо порядку здійснення замовлення та його підтвердження. Складення документів є формальною процедурою, яка підтверджує домовленості сторін, що вже існують. Дати на документах відбиваються автоматично по факту внесення інформації в облікові системи учасників господарської операції. На дату підписання специфікації №463 від 03.07.2020 року між учасниками господарської операції, тобто позивачем та продавцем (компанією CENTRAVIS SALES (Switzerland) S.A. Швейцарія) було узгоджено умови, в тому числі ціна товару. В подальшому, товар було поставлено на адресу позивача за ціною, зазначеною в специфікації №463 від 03.07.2020 року. Документи, надані позивачем, разом з митною декларацією UA000120.2020.007371 від 28.09.2020 року, вих. №01-3-1351 від 07.12.2020 року та вих. №01-3-1377 від 16.12.2020 року - підтверджують вартість поставки між третіми особами і ця вартість є нижчою, ніж вартість поставки на адресу позивача.
Також, надані позивачем документи поставки між третіми особами та документи поставки між позивачем та продавцем (компанією CENTRAVIS SALES (Switzerland) S.A. Швейцарія) підтверджують достовірність інформації щодо формування ціни, зазначеної в листі продавця компанії CENTRAVIS SALES (Switzerland) S.A. Швейцарія від 28.09.2020 року. Документи та інформація, що міститься в них, надають можливість обчислення формування вартості товару на заявленому рівні. При цьому, відповідач не обґрунтував як саме порядок оформлення документів між третіми особами впливає на обчислену позивачем митну вартість товару, та як він впливає на вартість товару, поставленого між третіми особами.
Щодо порушення терміну оплати послуг автоперевезення з посиланням на пункт 3.6. договору перевезення від 31.12.2017 №4600010449 та Наказ Міністерства транспорту України № 65 від 05.02.2001 «Про затвердження Методичних рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, які не містяться в оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості, вимагання оплати пені є правом, а не обов'язком суб'єкта господарювання. Станом на дату оформлення митної декларації UA000120.2020.007371 від 28.09.2020 року, до позивача від перевізника ТОВ «РІВНЕТРАНССЕРВІС» не надходила вимога про сплату пені, відсутні судові рішення та будь-які інші рішення, які зобов'язують позивача сплатити на користь перевізника суми, відмінні від погодженої та сплаченої вартості перевезення.
Посилання відповідача на наказ Міністерства транспорту України №65 від 05.02.2001 «Про затвердження Методичних рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті є безпідставним, оскільки зазначений наказ не містить положень про обов'язковість його застосування.
Відповідно до п.2 Наказу Міністерства транспорту України №65 від 05.02.2001 «Про затвердження Методичних рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг), на транспорті рекомендації можуть застосовуватись (а не обов'язково застосовуються) для цілей планування. Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством.
Суд зауважує, що відповідачем не доведено, що ТОВ «РІВНЕТРАНССЕРВІС» застосовує Наказ №65 від 05.02.2001 року для формування собівартості перевезень, а також не доведено, що перевізник включає до собівартості перевезень можливі штрафи та пені. Крім того, пеня за своєю правовою природою є відповідальністю за невиконання договірних зобов'язань. Обов'язковою умовою настання відповідальності є наявність вини (ст.614 Цивільного кодексу України). Глава 51 Цивільного кодексу України зазначає перелік випадків наявність котрих виключає настання відповідальності (вину) за порушення договірних зобов'язань. Відповідачем не доведено наявність вини позивача у порушенні договірних зобов'язань та обов'язок останнього сплатити пеню.
Також, відсутність вимоги від перевізника про сплату пені є підтвердженням того, що перевізник не вважає договірні зобов'язання порушеними з боку позивача.
Разом з тим, п.10 ст.58 МК України не містить зобов'язань декларанта щодо включення до митної вартості товару сум пені, які можливо будуть сплаченими якщо буде доведеною вина сторони договору.
Враховуючи, що вина позивача не була доведена у порушенні договірних зобов'язань по договору перевезення, тому у відповідача були відсутні правові підстави для тверджень щодо невідповідності вартості перевезення зазначеної позивачем при формуванні митної вартості товару.
Разом з тим, на думку відповідача, лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 27.11.2020 року №2658 не може бути використаний для підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості товару. Але, такі зауваження не містилися в оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості. Як зазначено на сайті ДП «Укрпромзовнішекспертиза» https://www.expert.kiev.ua/ua, Державне підприємство «Укрпромзовнішекспертиза» є провідною компанією України в галузі маркетингу та експертних оцінок зовнішньоекономічних контрактів, діяльність якої розпочалася у 1993р. і успішно триває в поточний час. До компетенції підприємства належить промисловий консалтинг, аналітичні дослідження, написання бізнес-планів, ТЕО, інвестиційних меморандумів, кон'юнктурно-цінові дослідження. При чому, частина робіт випускається на регулярній основі, що дозволяє забезпечити клієнтів актуальною інформацією про зміни у ринковому середовищі. У своїй діяльності ДП «Укрпромзовнішекспертиза» дотримується вимог законодавства і викладає в письмових документах повну і достовірну інформацію. Інформація, що спростовує зазначене твердження, відсутня. Лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 27.11.2020 №2658 (а.с.87) та викладена в ньому інформація не спростована та не визнана недійсною, а отже зазначений лист є належним підтвердженням вартості товару.
Також, слід зазначити, що лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» не є єдиним документом, що підтверджує митну вартість товару. Зазначений лист, у сукупності з іншими наданими позивачем документами, підтверджує правильність обчисленої позивачем митної вартості товару та надавав відповідачу можливість обчислення формування вартості товару на заявленому позивачем рівні.
Згідно аркушу коригування митної декларації від 01.10.2020 року №UА110120/2020/007573, в дохід бюджету 28.12.2020 року було списано суму гарантії наданої позивачем відповідно до розділу X МК України в розмірі 237539,51 грн.
Окремо слід зазначити, що графа 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів не містить доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми та такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 ст.257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із ст.53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, ця норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Зазначене відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі №К/9991/89900/11.
При цьому, право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування документів, наданих під час проведення консультацій, та документів наданих в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.
З наведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості, на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Повідомлення відповідача №206589 від 30.09.2020 року про надання додаткових документів містить вказівки на технічні недоліки у поданих позивачем документах, зокрема, що позивач невірно зазначив реквізити деяких документів, не надав документ про продовження терміну дії Генерального договору добровільного страхування вантажів, на заявці про перевезення вантажу відсутній підпис головного бухгалтера, та не надано переклади товаро-супровідних документів.
При цьому, відповідач не виконав приписів п.3 ст.53 МК України, та не вказав, який вплив мають на правильність визначення митної вартості товару перелічені технічні недоліки, що стало підставою для витребування у позивача додаткових документів. При цьому, відповідачем не зазначено яке відношення додаткові документи мають до технічних недоліків та яким чином додаткові документи виправлять або спростують ці недоліки, отже у відповідача були відсутні підстави витребувати додаткові документи, перелік яких наведений у ч.3 ст.53 МК України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виправив технічні недоліки, подав переклади, повідомив відповідачу П.І.Б. особи яка має право підпису договірних документів з боку перевізника та надав зразок підпису, пояснив, що в базі відповідача наявні документи стосовно продовження терміну дії Генерального договору добровільного страхування та повторно надав відповідну додаткову угоду. Також, було надано наявні додаткові документи.
При коригуванні митної вартості товару відповідачем в оскаржуваному рішенні наведені причини, повністю відмінні від раніше зазначених в повідомленні №206589 від 30.09.2020 року. Також, причинами коригування митної вартості та не прийняття відповідачем пояснень позивача, які було надано під час реалізації права, передбаченого п.9 ст.55 МК України, зазначено зауваження лише до додаткових документів. Таким чином, відповідач не повідомив позивача про існування обставин, що виключають можливість визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору (контракту).
При цьому, слід зазначити, що митну вартість підтверджують саме основні документи, визначені в ч.2 ст.53 МК України, які містять відомості про ціну товару, та на підставі яких позивачем визначалась митна вартість. Зауваження до додаткових документів, які не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не можуть бути правомірною підставою коригування митної вартості, оскільки така підстава коригування митної вартості, як зауваження до додатково наданих документів, чинним законодавством не передбачена.
Крім того, як вже зазначалося, ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо зазначені у ч.2 цієї статті документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язана протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, до обов'язку митниці віднесено зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 року (справа №21-498а15).
Не наведення митницею в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.
Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови не містять вказівок на документи, що окремо або у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не містить обставин, які мали бути підтвердженими додатково запитаними відповідачем документами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору, а отже, у відповідача під час прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.
Крім того, відповідачем митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом 2г відповідно до ст.64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - наявні розбіжності у документах, виявлені митним органом ДФС у повідомленні від 30.09.2020, відсутність документально підтверджених та визначених кількісно даних щодо вартості, відповідно до п.6 ст.54, п.2 ст.58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований. Другорядні: у органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості 2а) та 2б). Враховуючи положення ст.61 МКУ, при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2а) та 2б) згідно статей 59 і 60 Кодексу. Методи на основі віднімання і додавання вартості (ст.62, ст.63 МКУ) неможливо застосувати у зв'язку з відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.
У відповідності до п.3 ст 337 МК України, проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначені митні вартості відповідно до поставки товару, ввезеного в співставних обсягах на комерційних умовах РСА до рівня вартості ЕМД від 20.11.2019 №UА110190/2019/511457.
Відповідно до ч.2 ст.55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Таким чином, відповідачем не виконані вимоги ст.64 МК України, відповідно до якої митна вартість товарів коригується та визначається за резервним методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Отже, орган доходів і зборів не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідні відомості, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Згідно Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб'єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).
Суд також звертає увагу, що приписами ч.6 ст.54 МК України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Згідно з положеннями ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Відповідно до ч.1 ст.6 Господарського кодексу України, загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Згідно з положеннями ст.ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст.318 МК України, митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 МК України, принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
За таких обставин, оскаржуване рішення, а також картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці Держмитслужби є протиправними та підлягають скасуванню.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 5833,09 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 73-78, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ 43350935) про коригування митної вартості товарів №UА110120/2020/000015/1 від 30.09.2020 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ 43350935) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110120/2020/00031 від 30.09.2020 року.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" (пр-т Трубників, буд.56, м.Нікополь, 53201; код ЄДРПОУ 30926946) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5833,09 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (вул.Княгині Ольги, буд. 22, м.Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ 43350935).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко