25 травня 2021 року Справа № 160/6510/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії та зобов'язання останнього поновити її виплату з усіма індексаціями та надбавками.
Позовна заява обґрунтована тим, що у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, відповідачем протиправно відмовлено у поновленні пенсії за віком. Позивач вважає цю відмову такою, що порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення, оскільки пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду позивачеві поновлено строк звернення до суду, а також запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що позивач виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль, та перебуває на консульському обліку посольства України в Державі Ізраїль.
У грудні 2020 року позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про поновлення пенсії за віком, утім, за результатами указаного звернення отримав лист «про розгляд запиту» від 12.01.2021 року, в якому повідомлено про необхідність особисто звернення до Пенсійного фонду.
При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до ст.44 якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005року за №1566/11846, згідно з пунктом 4.1 якого орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до ч.2 ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Пунктом 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005року №22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до вимог ст.82 Закону України "Про пенсійне забезпечення" подані для призначення пенсії документи розглядаються не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів слідує, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (поновлення) пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану особою заяву із доданими до неї документами, та прийняти відповідне рішення щодо призначення (поновлення) пенсії, або про відмову в цьому протягом 10 днів.
Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача про поновлення виплати пенсії, відповідачем у порушення вимог ч.5 ст.45, ч.2 ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005року №22-1, рішення про призначення (поновлення) пенсії, або про відмову в призначенні (поновленні) пенсії, не приймалось.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про необхідність особистого подання позивачем заяви про поновлення виплати пенсії до органів ПФУ, оскільки ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка регулює питання поновлення виплати пенсії, такої вимоги не містить.
При цьому, обмеження пенсіонера у праві подати до органу ПФУ заяву про поновлення виплати пенсії через уповноваженого представника за довіреністю, встановлені п.1.5 Порядку №22-1, суд вважає дискримінаційним, оскільки звернення за призначенням (перерахунком) пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до п.1.1 того ж Порядку №22-1 можливе як заявником особисто, так і через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п.1.2 Порядку №22-1 працюючі особи також мають право звернутися за призначенням пенсії особисто або через представника за нотаріально посвідченою довіреністю.
Тому суд вважає, що положення п.1.5 Порядку №22-1 щодо обов'язковості особистого подання пенсіонером заяви про поновлення йому виплати пенсії порушує гарантоване ст.46 Конституції України право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, оскільки для подання такої заяви особисто позивач, яка проживає у державі Ізраїль, буде вимушена подолати відстань у багато тисяч кілометрів, витративши численні кошти на переліт. Фактично це унеможливлює подання позивачем такої заяви та позбавляє її права на пенсію.
За викладених обставин, суд не бере до уваги посилання відповідача на п.1.5 Порядку №22-1 та не застосовує його, як такий, що порушує Конституційне право позивача на пенсію.
Не заслуговують на увагу також посилання відповідача у листі від 12.01.2021 року про відсутність угоді між Україною та Ізраїлем, з огляду на те, шо з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу УПФ має право відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як відсутність угоді між Україною та Ізраїлем. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від цього.
Тому суд вважає, що підстави для не розгляду заяви позивача про поновлення пенсії були відсутні.
Разом з тим, щодо заявлених позивачем вимог про зобов'язання відповідача здійснити поновлення пенсії, суд зазначає, зокрема про таке.
У силу вимог пункту 1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республік и Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Пунктом 4.1 Порядку №22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Відповідно до пункту 4.2, 4.3 цього ж Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
З матеріалів справи слідує, що за результатами поданої позивачем заяви року відповідачем жодного рішення не приймалось.
На адресу позивача надіслано лише лист «про розгляд запиту» від 12.01.2021 року зі змісту якого слідує, що відповідачем не досліджувалось питання достатності інших поданих позивачем документів, необхідних для поновлення пенсії та їх відповідність законодавству та ці обставини не були підставою для відмови у її перерахунку.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про поновлення пенсії, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву від 09.12.2020 року про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Що ж стосується позовних вимог про нарахування позивачеві індексації та інших надбавок то наразі вони є передчасними, оскільки безпосередньо залежать від вирішення питання про поновлення пенсії позивача за результатами повторного розгляду його заяви від 25.12.2020 року.
З підстав викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.12.2020 року про поновлення пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна