26 квітня 2021 року Справа № 160/17698/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо відмови призначити та виплачувати позивачу, пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправним та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати з 05.10.2020 позивачу, пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи періоди її роботи: з 26.08.1977 по 01.02.1984; з 05.01.1987 по 21.10.1991; з 22.10.1991р. по 16.11.1993р., що дає їй право на вихід на пенсію за віком.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач при вирішенні питання про призначення пенсії за віком не врахував трудовий стаж, оскільки на першій сторінці трудової книжки позивача ім'я не відповідає даним паспорту та на печатці неможливо прочитати назву підприємства, яке відкривало трудову книжку, а також до загального стажу неможливо зарахувати наступні періоди:
- 26.08.1977 - 01.02.1984 - в довідці №383644 від 01.10.2020 ім'я не виповідає даним паспорту;
- 05.01.1987 - 21.10.1991 - при звільненні відсутній підпис відповідальної особи, що є порушенням Інструкції №162 від 20.06.1974 «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях»;
- 22.10.1991 - 16.11.1993 - в довідці №35 від 01.12.1993 ім'я не відповідає даним паспорту.
У зв'язку з чим, позивач вважає дії відповідача протиправними.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 26.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач надав до суду відзив, у якому просив у задоволенні позовної заяви відмовити посилаючись на відсутність законних підстав для призначення позивачу пенсію за віком на пільгових умовах та зарахування позивачу періоду трудового стажу, оскільки на першій сторінці трудової книжки позивача ім'я не відповідає даним паспорту та на печатці неможливо прочитати назву підприємства, яке відкривало трудову книжку, а також до загального стажу неможливо зарахувати наступні періоди:
- 26.08.1977 - 01.02.1984 - в довідці №383644 від 01.10.2020 ім'я позивача не виповідає даним паспорту;
- 05.01.1987 - 21.10.1991 - при звільненні відсутній підпис відповідальної особи, що є порушенням Інструкції №162 від 20.06.1974 «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях»;
- 22.10.1991 - 16.11.1993 - в довідці №35 від 01.12.1993 ім'я позивача не відповідає даним паспорту.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, при розгляді справи суд виходить з наступного.
05.10.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надала відповідні підтверджуючи документи.
Листом від 11.11.202 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком оскільки на першій сторінці трудової книжки позивача ім'я не відповідає даним паспорту та на печатці неможливо прочитати назву підприємства, яке відкривало трудову книжку, а також до загального стажу неможливо зарахувати наступні періоди:
- 26.08.1977 - 01.02.1984 - в довідці №383644 від 01.10.2020 ім'я позивача не виповідає даним паспорту;
- 05.01.1987 - 21.10.1991 - при звільненні відсутній підпис відповідальної особи, що є порушенням Інструкції №162 від 20.06.1974 «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях»;
- 22.10.1991 - 16.11.1993 - в довідці №35 від 01.12.1993 ім'я позивача не відповідає даним паспорту.
Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України (ч.1 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п.п.2, 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року № 10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.
Частиною 4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Пунктом 4.1 Інструкції №58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналіз зазначених правових норм дозволяє прийти до висновку, що обов'язок щодо проставлення печатки при звільненні працівника та внесення достовірної інформації у належний спосіб покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Розглядаючи підстави відмови відповідача при прийнятті оспорюваного рішення, суд виходить з наступного.
По-перше, позивач, прохаючи визнати протиправним рішення відповідача, не зазначає яке саме рішення (його реквізити). Враховуючи, що до матеріалів справи позивачем долучено лист відповідача №0400-0305-8/107707 від 11.11.2020 про відмову в призначенні пенсії, суд вважає за можливе розглядати саме його.
По-друге, щодо самих підстав відмови.
Ім'я на першій сторінці трудової книжки позивача зазначено російською мовою, тоді як позивачем додана копія паспорту громадянина України (ID - картка), в якому прізвище, ім'я та по-батькові зазначено українською мовою, у зв'язку з чим твердження позивача про те, що на першій сторінці трудової книжки позивача ім'я не відповідає даним паспорту, не обґрунтоване. З цих же підстав суд вважає необґрунтованим висновок відповідача, щодо невідповідності інформації у довідці №35 від 01.12.1993 та довідці №383644 від 01.10.2020. Також зазначений період підтверджується даними трудової книжки позивача.
Щодо позиції відповідача про не зарахування трудового стажу за період з 05.01.1987 по 21.10.1991, з посиланням на відсутній підпис відповідальної особи при звільнені, ця підстава не відповідає дійсності, оскільки відповідно до копії трудової книжки позивача під записом про звільнення 21.10.1991 наявний підпис відповідальної особи.
Крім того, твердження відповідача про неможливість прочитати назву на печатці підприємства, яке відкривало трудову книжку, і не зарахування трудового стажу за період з 05.01.1987 по 21.10.1991, з підстав відсутності підпису відповідальної особи при звільненні (підпис відповідальної особи відсутній під записом про звільнення 04.04.1990, але наявне прізвище, яке може бути фактично підписом) також не відповідають нормам чинного законодавства, з огляду на наступне.
Згідно з п.2.2 Інструкції №58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Верховний Суд у постанові від 24.05.018 у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При розгляді позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати з 05.10.2020 позивачу, пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд виходить з наступного.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про визначення підстав, за яких призначається, перераховується та виплачується пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача лише врахувати спірні періоди роботи позивача.
Отже, вимога в частині зобов'язання є передчасною.
При розгляді справи встановлено, що відмова відповідача у призначенні пенсії позивачу оформлена листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №0400-0305-8/107707 від 11.11.2020.
В порядку ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправним рішення відповідача №0400-0305-8/107707 від 11.11.2020 та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача від 05.10.2020.
Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Водночас, відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
На підставі ч.3 ст.139 КАС України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у розмірі 420грн.40коп., сплата яких підтверджується квитанцією №KKHA-КТН9-К9ТХ-91Н5 від 24.12.2020.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-0305-8/107707 від 11.11.2020 щодо відмови в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати періоди роботи ОСОБА_1 : з 26.08.1977 по 01.02.1984; з 05.01.1987 по 21.10.1991; з 22.10.1991 по 16.11.1993, повторно розглянувши заяву ОСОБА_1 від 05.10.2020.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 420грн.40коп. (чотириста двадцять грн. 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова