61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
20.05.2021 Справа № 905/233/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши матеріали справи
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Мет Альянс», м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область
про стягнення заборгованості у сумі 6232964,52грн, 3% річних у сумі 45595,00грн, інфляційних втрат у сумі 150596,11грн, всього 6429155,63грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Мет Альянс», м. Київ
про визнання договору №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 недійсним
За участю представників:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): адвокат Дегтяр П.О. за довіреністю від 10.03.2021;
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з'явився
Позивач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Мет Альянс», м. Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 6232964,52грн, 3% річних у сумі 45595,00грн, інфляційних втрат у сумі 150596,11грн, всього 6429155,63грн.
Первісний позов обґрунтований порушенням відповідачем зобов'язань за договором №ЭК019/03-019 на закупівлю лома та відходів чорних металів від 19.03.2019 в частині остаточної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Відповідач за первісним позовом правом на подання відзиву на первісний позов не скористався.
Ухвалою суду від 01.03.2021 до спільного розгляду з первісним позовом у справі №905/233/21 прийнятий зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область, до Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Мет Альянс», м. Київ, про визнання договору №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 недійсним.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що спірний договір №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 не відповідає вимогам ст.203 Цивільного кодексу України. При укладанні спірного договору відповідачем за зустрічним позовом було порушено ст.ст.317, 319, 320 Цивільного кодексу України, так як відповідач за зустрічним позовом не мав у власності майно, яке продавав позивачу за зустрічним позовом.
Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечив з посиланням на його недоведеність зустрічних позовних вимог та їх безпідставність.
Справу розглянуто судом в порядку загального позовного провадження. Провадження у справі №905/233/21 відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.02.2021; підготовче засідання призначене на 18.03.2021 з подальшим відкладенням на 31.03.2021, 21.04.2021 та 28.04.2021; ухвалою суду від 28.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.05.2021.
У судове засідання з'явився представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримав первісні позовні вимоги, заперечив проти зустрічного позову. Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) представника у судове засідання 20.05.2021 не направив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; 19.05.2021 на електронну адресу суду з накладанням кваліфікованого електронного підпису від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення судового засідання суд не вбачає з мотивів відсутності доведених поважних причин неявки представника відповідача в засідання суду. Дата судового засідання з розгляду справи була погоджена з представником відповідача, що був присутній в підготовчому засіданні 28.04.2021; зайнятість в іншій судовій справі представника суд не розцінює як поважну причину неявки.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
19.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Мет Альянс» (далі за текстом - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (далі за текстом - покупець) був укладений договір №ЭК019/03-019, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити лом та відходи чорних металів у відповідності з ДСТУ 4121-2002, що надалі іменуються «товар» на умовах: - для постачання залізничним транспортом - FCA (станція відправлення), відповідно до правил Інкотермс 2010, всі витрати на транспортування несе покупець; - для постачання автомобільним транспортом - СРТ (склад покупця, ТОВ «Електросталь-Курахове», м. Курахове) відповідно до правил Інкотермс 2010.
Кількість товару, що поставляється, ціна товару, асортимент (види, підвиди, марки), відвантажувальні реквізити, строки поставки узгоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).
Розділ 3 договору визначає ціну та порядок розрахунків, а саме: ціною партії товару, яка оплачується, є ціна, яка діяла на момент (дату) відправки товару (п.2.1 договору); оплата за товар здійснюється покупцем за кожну конкретну партію товару в наступному порядку: 80% від вартості партії товару покупець сплачує шляхом передоплати, кінцевий розрахунок в розмірі 20% вартості партії товару здійснюється протягом 3-х днів з моменту отримання товару. Рахунок на кінцеву оплату видається на кількість товару, вказаного в актах Ф.69 та/або Ф.19 покупця. Передоплата здійснюється після отримання покупцем засобами факсимільного зв'язку повідомлення від постачальника про відправку товару, підтвердженого копією квитанцій про прийняття вантажу до перевезення при відправленні товару залізничним транспортом та/або копією товарно-транспортної накладної. Повідомлення повинно бути відправлено постачальником не пізніше 24 годин з моменту здачі товару до перевезення з обов'язковим зазначенням наступних даних: номерів вагонів та залізничних накладних; ваги товару по кожній транспортній одиниці (повагонно); наявність різних видів товару в вагоні (кожної транспортної одиниці) з кількісною розбивкою по видам. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.2.2 договору).
Відповідно до п.п.3.2, 3.3, 3.4 договору датою відправки партії товару вважається дата, вказана в залізничній накладній на штемпелі станції відправлення або в товарно-транспортній накладній. Датою поставки товару покупцю вважається дата виписки заводської форми приймально-здавального акту Ф.69 або Ф.19. Датою переходу права власності від постачальника до покупця є дата поставки товару, а отже відповідно дата виписки Ф.69 (ф.19).
Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох сторін та діє до 31 грудня 2020. Строк дії договору може бути продовжений на наступний період за взаємною згодою сторін (п.7.1 договору).
В межах договору №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 між сторонами підписані специфікації (т.1 а.с.13-22, а.с.200-238, т.2 а.с.1-25).
У виконання умов договору №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 78161421,19грн з ПДВ за видатковими накладними №438 від 30.04.2019 на суму 3142424,95грн, №626 від 31.05.2019 на суму 5452413,22грн, №679 від 30.06.2019 на суму 4020079,07грн, №692 від 30.06.2019 на суму 18854867,80грн, №797 від 31.07.2019 на суму 1700204,44грн, №798 від 31.07.2019 на суму 1768813,00грн, №934 від 31.08.2019 на суму 7060168,84грн, №935 від 31.08.2019 на суму 4189997,00грн, №1422 від 30.11.2019 на суму 1555725,40грн, №1495 від 31.12.2019 на суму 4065040,89грн, №92 від 31.01.2020 на суму 2781526,48грн№207 від 29.02.2020 на суму 1966156,40грн, №344 від 31.03.2020 на суму 3746152,03грн,№478 від 30.04.2020 на суму 2594271,29грн, №576 від 31.05.2020 на суму 3867428,69грн, №678 від 30.06.2020 на суму 1704599,29грн, №794 від 31.07.2020 на суму 1858260,38грн, №929 від 31.08.2020 на суму 2747265,25грн, №1078 від 30.09.2020 на суму 1960123,33грн, №1242 від 31.10.2020 на суму 3125903,44грн. Товар прийнято відповідачем без зауважень та заперечень стосовно кількості та якості, що підтверджується підписом представника відповідача на видаткових накладних.
Враховуючи приписи положень ст.ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, вказані видаткові накладні приймаються судом як такі, що підтверджують належне виконання позивачем умов договору №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 в частині поставки товару та прийняття його відповідачем.
У виконання умов договору №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 відповідачем шляхом безготівкового переказу були перераховані грошові кошти позивачу в якості часткової оплати за поставлений товар на загальну суму 71928456,67грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача та довідкою №К17-07.8/25 від 28.01.2021, та визнається позивачем. Решта вартості поставленого товару за договором №№ЭК019/03-019 від 19.03.2019 у сумі 6232964,52грн, відповідачем сплачена не була. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Позивач звертався до відповідача з претензією від 14.12.2020 про сплату заборгованості у розмірі 6232964,52грн, однак відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість не сплатив.
Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 6232964,52грн, 3% річних за період з 04.11.2020 по 01.02.2021 у сумі 45595,00грн, інфляційних втрат за період листопад 2020 - січень 2021 у сумі 150596,11грн.
Розглядаючи первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 6232964,52грн, 3% річних у сумі 45595,00грн, інфляційних втрат у сумі 150596,11грн, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Відповідно до приписів ч.1 ст.626 ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Договір №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договорів поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
Як свідчать матеріали справи позивач виконав господарські зобов'язання за договором №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 з поставки товару на загальну суму 78161421,19грн з ПДВ, що не заперечується відповідачем. В свою чергу відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 з оплати товару, сплативши 71928456,67 вартості товару.
Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив повного та остаточного розрахунку за поставлений позивачем товар за видатковими накладними №929 від 31.08.2020 у сумі 1146937,75грн (частково сплачена у сумі 1600327,50грн), №1078 від 30.09.2020 у сумі 1960123,33грн, №1242 від 31.10.2020 у сумі 3125903,44грн у встановлений договором №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 строк - протягом 3 днів з моменту отримання товару. Внаслідок наведеного у відповідача виникла заборгованість за договором №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 у розмірі 6232964,52грн. Наявність заборгованості, крім іншого, вбачається з підписаного сторонами акта звірки розрахунків за період жовтень 2020.
На підставі викладеного, враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 6232964,52грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 у розмірі 6232964,52грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.
Отже з огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару у встановлений договором №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 строк, відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
Розглядаючи первісний позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 45595,00грн за заявлений позивачем період з 04.11.2020 по 01.02.2021 та інфляційних втрат у сумі 150596,11грн за період з листопада 2020 по січень 2021, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних за заявлені позивачем періоди, суд встановив, що 3% річних складають більшу суму, ніж заявлено позивачем, внаслідок неправильного визначення позивачем кількості днів прострочення у бік зменшення, чим зумовлено заявлення до стягнення 3% річних у меншому розмірі, що є диспозитивним правом позивача.
Отже заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 45595,00грн з урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, підлягають задоволенню у розмірі 45595,00грн.
Здійснивши перевірку розрахунків інфляційних втрат за період листопад 2020 - січень 2021 на суму заборгованості 6232964,52грн з застосуванням методики розрахунку, наведеної в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, суд встановив, що інфляційні втрати складають більшу суму, ніж заявлена позивачем, внаслідок неправильного визначення позивачем, при розрахунку інфляційних втрат, індексу інфляції за місяць січень 2021, який становить - 101,3. З урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 150596,11грн.
З огляду на задоволення первісних позовних вимог за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача за первісним позовом зі сплати судового збору у сумі 96437,33грн, покладаються на відповідача за первісним позовом. Доказів понесення інших судових витрат не надано.
Розглядаючи зустрічний позов про визнання договору №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 недійсним, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Позивач за зустрічним позовом в якості підстави недійсності договору №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 посилається на те, що на момент укладання спірного договору відповідач за зустрічним позовом не був власником товару, що був поставлений. Також зауважує на відсутності у постачальника складських приміщень та земельних ділянок для збереження тієї кількості товару, яка поставлялась.
При цьому позивач за зустрічним позовом не оспорює фактичне виконання умов спірного договору з боку постачальника. Фіктивність правочину позивачем за зустрічним позовом не доводиться, отже обставини зберігання поставленого товару не входять до предмету дослідження.
Суд також враховує положення ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України, відповідно до яких предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем за зустрічним позовом при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Разом з тим, доказів недотримання сторонами під час укладення оспорюваного правочину вимог ст. 203 Цивільного кодексу України матеріали справи не містять.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановлено, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.
Вказане зумовлює висновок суду про відмову в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» про визнання договору №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 недійсним.
Враховуючи відмову в задоволенні зустрічного позову за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача за зустрічним позовом зі сплати судового збору покладаються на позивача за зустрічним позовом. Доказів понесення інших судових витрат не надано.
Керуючись ст.ст. 86, 180, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Мет Альянс», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 6232964,52грн, 3% річних у сумі 45595,00грн, інфляційних втрат у сумі 150596,11грн, всього 6429155,63грн, задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (85612, Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, 115, код ЄДРПОУ 41491822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Мет Альянс» (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, б.10-А, код ЄДРПОУ 39621700) заборгованість у сумі 6232964,52грн, 3% річних у сумі 45595,00грн, інфляційні втрати у сумі 150596,11грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 96437,33грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Мет Альянс», м. Київ, про визнання договору №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 недійсним відмовити.
В судовому засіданні 20.05.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2021.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова