61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
26.05.2021 Справа № 905/444/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», м. Лиман, Донецька область
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь, Донецька область
про стягнення плати за користування вагонами у сумі 1650,28грн та збору за охорону вантажу у сумі 10969,86грн, всього 12620,14грн,
без виклику сторін
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», м. Лиман, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення плати за користування вагонами у сумі 1650,28грн та збору за охорону вантажу у сумі 10969,86грн, всього 12620,14грн.
Позов обґрунтований тим, що в порушення строків, встановлених в договорах про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 та про експлуатацію залізничної під'їзної колії №1/28 від 28.02.2017, відповідач вчасно не забрав передані позивачем вагони з передавальної колії, що стало підставою для нарахування плати за користування вагонами та збору за охорону вантажу. Крім того позивач надав заяву про поновлення строку позовної давності, яка за суттю є заявою про визнання причин пропуску позовної давності з поважних причин.
Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що затримка вагонів сталася з причин, що не залежить від відповідача, а виключно з вини залізниці, з причини подавання вагонів, кількість яких значно перевищила переробну спроможність вантажних фронтів; збільшення середньодобової кількості прибуття вагонів призвело до ускладнень в експлуатаційній роботі станції комбінату та безпеки руху. Крім того під час проведення приймально-здавальних операцій було виявлено 16 технічно несправних вагонів (10 вагонів власності ЦТЛ). Посилаючись на ст.121 Статуту залізниць України та п.16 Розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами, відповідач вказує, що вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подавання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних розвантажувальних пунктів відправника і одержувача. Відповідач звертає увагу, що до складу потягу з 56 вагонів з різними вантажами входило 15 вагонів, які прибули за досильними накладними, із них 14 вагонів СМГС (із яких 5 вагонів СМГС прибули рініше основної відправки), що відповідно до Розділу 8 Правил перевезення вантажів потребувало додаткового часу для оформлення належної документації, в тому числі митного оформлення накладних СМГС. Крім того відповідач зазначає, що нарахування плати за користування вагонами необхідно проводити після закінчення безоплатного зберігання вантажу, оскільки затримка може наступити тільки після закінчення терміну безоплатного зберігання вантажу; нарахування збору за охорону вантажу починається з моменту закінчення передавальних операцій та терміну безоплатного зберігання вантажу. Також відповідач посилається на сплив строку позовної давності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2021 для розгляду даної справи визначено суддю Господарського суду Донецької області Хабарову М.В.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.03.2021 відкрито провадження у справі №905/444/21, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2021, проведеного у зв'язку з перебуванням судді Хабарової М.В. на лікарняному, для розгляду справи №905/444/21 визначено суддю Господарського суду Донецької області Аксьонову К.І.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.04.2021 прийнято до провадження справу №905/444/21; розгляд справи №905/444/21 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Клопотань в порядку ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (замовник) укладено договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018, відповідно до п.1.1 якого предметом договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (залізниця) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (власник колії) укладено договір №1/28 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії «Донецька залізниця».
Між сторонами підписувались додаткові угоди від 22.05.2018, від 17.07.2018, від 19.11.2019 до договору №1/28 від 28.02.2017.
Додатковою угодою від 17.07.2018 внесено зміни до назви договору №1/28 від 28.02.2017 доповнивши її після слів «при станції Маріуполь-Сортувальний» словами «та станції Асланове».
Відповідно до п.1 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору, експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, станцією Сартана ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний стрілкою №4 залізниці до колії насуву на непарну гірку власника колії; стрілкою №18 залізниці до колії розпуску на парну гірку залізниці; стрілкою №103 залізниці до колії №30 станції Маріуполь-Сортувальний залізниці і стрілкою №2 до парної горловини парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний залізниці. Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.
За змістом п.2 договору розгорнута довжина під'їзної колії складає 441775 метрів.
У пункті 3 договору № 1/28 від 28.02.2017 зазначено, що рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь-Сортувальний Залізниці та Рудна Власника колії.
Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці: б) по станції Маріуполь - сортувальний на колії № 1, 2, 3, 4, 5 непарного парку приймання поїзда: з різними вантажами і порожніми вагонами, маршрути з доменним коксом. Огляд і передача вагонів в технічному і комерційному відношеннях провадиться на передавальних коліях. Придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна встановлюється робітниками Залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф.ВУ-15 (п.5 договору в редакції додаткової угоди від 17.07.2018).
Відповідно до п.6 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 кількість вагонів в кожній передачі, яка здається власнику колії встановлюється: - в марштрутах з доменним коксом, окатишами залізорудними, порожніми хоперами під навантаження - в кількості, що прибули; - в поїздах з різними вантажами по станції Маріуполь-Сортувальний - не більше 228 осей (57 вагонів); в поїздах на станцію Асланове, які подаються на станцію Рудна - не більше 220 осей (55 вагонів). Вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, по станції Рудна власника колії - впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
За умовами п.14 договору власник колії сплачує Залізниці плату, зокрема, за користування ваганами (контейнерами) згідно Правилам користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1; інші збори і плати згідно Статуту залізниць, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1. Збори і плати вносяться залізниці згідно діючому законодавству.
Згідно з п.15 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 при переданні на під'їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої Системи УЗ.
Термін дії договору продовжується до 31.12.2020 включно (п.19 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 19.11.2019).
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судом було встановлено, що на час звернення до суду з позовом відповідач змінив найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Позивач зазначає, 19.08.2020 о 18:05год на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача зі станції Волноваха Донецької залізниці прибув потяг №9547. У складі потягу знаходилось 56 навантажених вагонів (13 вагонів власності ЦТЛ, 38 власних вагонів, 5 вагонів СМГ раніше основної відправки).
За відомостями з пам'ятки №2441 про подавання вагонів вбачається, що позивачем передано, а відповідачем прийнято 51 вагон 19.08.2020 о 22:11год. Вказана пам'ятка підписана відповідачем без зауважень щодо технічного стану вагонів.
Позивач зазначає, що враховуючи п.6 договору №1/28 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 відповідач повинен був забрати спірні вагони з 3 колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто не пізніше 02:11год 20.08.2020. Вагони з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний були забрані локомотивом ПрАТ «ММК ім. Ілліча» о 22:30год 20.08.2020, загальний час простою склав 20год 19хв.
Згідно акту про затримку вагонів від 20.08.2020 (а.с.35), що складений у присутності агента комерційного станції Маріуполь-Сортувальний Полещук А.Є. та прийомоздавальника ПрАТ «ММК ім. Ілліча» ОСОБА_1 , потяг у кількості 51 вагон прибраний з 3 колії парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний 20.08.2020 о 22:30год; вагони простоювали з вини вантажоотримувача; в акті про затримку вагонів представником ПрАТ «ММК ім.Ілліча» був зроблений запис про те, що «Вини одержувача в зазначених обставинах немає».
21.08.2020 позивачем складений акт загальної форми №6-374 (а.с.34), відповідно до якого 51 вагон потягу №9547 простоювали з вини вантажоодержувача з 02:11год 20.08.2020 до 22:30год 20.08.2020. Загальний час знаходження 51 вагону на коліях станції склав 20год 19хв.
За час простою позивачем відповідачеві нарахована плата за користування вагонами у розмірі 1379,40грн без ПДВ, яка була внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №25089161.
Разом з цим позивачем нараховано збір за охорону вантажу у сумі 9141,55грн без ПДВ, який був внесений до накопичувальної картки (ф. ГУ-92) № 21080892.
Представник відповідача відомість і накопичувальну картку підписав із зауваженнями такого змісту: «Сума 1379,40грн відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку»; - «Сума 9141,55грн відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку».
Позивач звертався до відповідача з претензією від 18.11.2020 про сплату коштів за користування вагонами та збору за охорону вантажу. Згідно з відповіддю №94/890 від 03.12.2020 на претензію вимоги про сплату вказаних нарахувань відповідачем відхилено з посиланням на обставини того, що несвоєчасне звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний сталося з причин, що не залежали від відповідача.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом стягнення плати за користування вагонами у сумі 1650,28грн та збору за охорону вантажу у сумі 10969,86грн, розглядаючи який, суд виходить з такого.
Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ст.914 Цивільного кодексу України, ст.307 Господарського кодексу України, ст.8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форму договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги встановлено Правилами розрахунків за перевезення вантажів (додаток № 1 до пункту 2.3 названих Правил). У договорі визначаються обсяги, строки та умови надання транспортних засобів, порядок розрахунків за перевезення та додаткові послуги, а також відповідальність за порушення зобов'язань.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 1,2 ст.8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 3 Статуту залізниць України передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
За приписами ст.64 Статуту залізниць України для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії.
Згідно з ст.71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором.
Як встановлено судом, згідно пам'ятки про подавання вагонів №2441 вагони були передані залізницею на відповідальність одержувача та прийняті вантажоодержувачем 19.08.2020 о 22:11год без зауважень щодо їх технічного стану.
Враховуючи умови абз.2 п.6 договору № 1/28 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ «ММК Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний в редакції додаткової угоди від 17.07.2018, відповідач повинен був забрати спірні вагони з четвертої колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій. Оскільки згідно акту про затримку вагонів від 20.08.2020 приймально-здавальні операції були здійснені у період з 18:05год до 22:11год 19.08.2020, то відповідач повинен був забрати спірні вагони не пізніше 02:11год 20.08.2020.
Вагони з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний були забрані локомотивом ПрАТ «ММК ім.Ілліча» о 22:30год 20.08.2020, загальний час простою склав 20 год 19 хв, що останнім не заперечується і підтверджено пам'яткою про подавання вагонів №2441 та актом на затримку вагонів від 20.08.2020, який представником вантажоодержувача був підписаний із зауваженням такого змісту «Вини одержувача у зазначених обставинах немає».
Фактично потяг простояв на колії станції Маріуполь-Сортувальний до 22:30год 20.08.2020, про що позивачем у присутності комерційних агентів станції Маріуполь-Сортувальний був складений акт загальної форми №6-374.
Судом встановлено, що загальний час простою за період з 02:11год 20.08.2020 по 22:30год 20.08.2020 склав 20год 19 хв.
З посиланням на п.15 р.6 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 № 165/3458, п.5 глави 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 за час простою залізницею відповідачу нарахована плата за користування вагонами та внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №25089161 у розмірі 1379,40грн без ПДВ (1650,28грн з ПДВ).
За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати (ст.119 Статуту залізниць України).
Правилами користування вагонами встановлено порядок і умови обліку нарахувань плати за користування вагонами, а саме облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться: на станціях відправлення та призначення за відомістю плати ф.ГУ-46, пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку ф.ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23. Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом. Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2600 за № 864/5085).
Внесення плати за користування вагонами здійснюється у порядку, встановленому Правилами користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статутом залізниць України).
Плата за користування вагонами нараховується згідно п.15 «Правил користування вагонами і контейнерами» та Тарифного керівництва №1 розділ 5 «Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць», пункт 1.5 (таблиця №1) з урахуванням діючого коефіцієнта телеграфної вказівки №00019/ЦМ підписний №Ц-4/6-60/14-19 від 29.03.2019.
З розрахунку плати за користування вагонами вбачається, що плата за користування 13 вагонами власності філії ЦТЛ «АТ «Укрзалізниця» буде нараховано після закінчення відповідальності одержувача.
Згідно Тарифного керівництва №1 розділ 5 (таблиця № 1) при нарахуванні плати за час затримки протягом 20 годин на коліях залізниці 38 власних вагонів враховується загальна сума ставки за 20 годин - 24,0грн:
20 годин = 24,0грн х 3,023 (коеф.) = 72,552грн - 50% (для власних вагонів) = 36,30грн х 38 (вагони) = 1379,40грн без ПДВ.
За розрахунком суду загальна сума плати за користування 38 власними вагонами за час затримки становить 1655,28грн з ПДВ, що складає більшу суму, ніж заявлена позивачем. З урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення плати за користування вагонами у сумі 1650,28грн.
Відповідач у відзиві посилався на ст.121 Статуту та п.16 розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами як на підставу для звільнення від плати за користування вагонами, зазначив, що несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло виключно з причин, що залежать від залізниці.
Приписами п.16 Правил користування вагонами і контейнерами (з наступними змінами і доповненнями) встановлені випадки, коли вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.
В спірному випадку вагони не подавалися локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження) відповідача (знаходилися на передавальних коліях станції Маріуполь-Сортувальний) і відповідно до умов договору №1/28 від 28.02.2017 мали бути вивезені зі станції локомотивом комбінату впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій, відповідно посилання відповідача на п.16 Правил користування вагонами і контейнерами є безпідставним та необґрунтованим.
Крім того, суд звертає увагу, що укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження) комбінату.
Посилання відповідача на визначену в акті обстеження під'їзної колії середньодобову кількість вагонів по ст. Маріуполь-Сортувальний у розмірі 219 одиниць (п.9 акту) суд до уваги не приймає, оскільки ні умовами укладених між сторонами договорів, ні актом обстеження не передбачена заборона залізниці подавати вагони (виставляти на передавальні колії станції Маріуполь-Сортувальний) у більшій від зазначеної кількості.
Стосовно посилання відповідача на виявлення 16 вагонів, які були технічно несправні, про що було зроблено в настільному журналі працівниками відповідача суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виявлення несправних вагонів, які загрожували безпеці руху, умовами договору №1/28 від 28.02.2017 (п.5) саме на залізницю покладено обов'язок визначення технічного стану вагонів і вона в межах своїх повноважень визначила придатність вагонів під навантаження у технічному стані. Крім того, згідно пам'ятки №2441 про подавання вагонів вагони були передані залізницею та прийняті вантажоодержувачем без зауважень щодо їх технічного стану.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що перестоювання спірних вагонів було викликане необхідністю дотримання вимог Правил технічної експлуатації залізниць України і їх доставка на під'їзну колію комбіната загрожувала безпеці руху (вагони були технічно несправні).
Стосовно посилань відповідача на те, що нарахування збору за користування вагонами необхідно проводити після закінчення безоплатного зберігання вантажу, оскільки затримка може наступити тільки після закінчення терміну безоплатного зберігання вантажу суд зазначає, що термін, визначений ст.46 Статуту залізниці України щодо безоплатного зберігання вантажу враховується виключно при нарахуванні збору за зберігання вантажу, тоді як позивачем розраховано та заявлено до стягнення збір за користування вагонами.
Доводи відповідача щодо необхідності у додатковому часі для оформлення належної документації у томі числі митного оформлення накладних СМГС, не підтверджені будь-якими доказами. Крім того, до суду не надано доказів повідомлення відповідачем позивача про наявність об'єктивних підстав, які зумовлювали надання відповідачу додаткового часу для оформлення відповідної документації.
Таким чином відповідачем належними доказами не доведено, що затримка вивезення спірних вагонів мала місце з вини залізниці.
Згідно з ч.2 ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт» охорона вантажів і об'єктів залізничного транспорту здійснюються відомчою воєнізованою охороною АТ «Укрзалізниця».
Під час розгляду справи позивач та відповідач не заперечували щодо того, що вантаж, адресований ПрАТ «ММК ім. Ілліча», який знаходився у 7 вагонах, включено до Переліку вантажів, які повинні супроводжуватися особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв'язку України «Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України» №18 від 20.01.1997, зареєстрованого в Мін'юсті України №36/1840 від 20.02.1997, у редакції наказу Мінінфраструктури України № 363 від 27.06.2012, зареєстрованого в Мін'юсті України №1171/21483 від 12.07.2012, за кодами тарифної групи 214, зазначений Перелік затверджений профільним міністерством на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення охорони вантажів, що перевозяться залізничним транспортом» №106 від 22 лютого 1994 року.
Відповідно до вимог п.31.5 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009, якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата згідно з табл. 4.
Плата за охорону вантажу, який затримано на станціях з причин, не залежних від залізниці, нараховується кожному відправнику (одержувачу, експедитору) окремо. Плата за ставками, установленими для групи вагонів (контейнерів) або для прямих маршрутів, нараховується у разі затримки декількох вагонів (контейнерів), що були пред'явлені до перевезення одним відправником за одним напрямком перевезення від станції відправлення до станції призначення і оформлені одним перевізним документом.
Відповідно до таблиці 4 тариф грн/ваг-год залежить від кількості вагонів, що охороняються при затримці вантажів і за охорону вагонів у кількості від 6 до 10 включно встановлений у розмірі 18,0грн. Час затримки зазначається в акті загальної форми ГУ-23 з моменту її виникнення до закінчення. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Стосовно посилань відповідача на те, що нарахування плати за охорону вантажу починається з моменту закінчення терміну безоплатного зберігання вантажу, суд зазначає наступне.
Пунктами 4, 5 зазначених Правил передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені пунктом 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника), сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Отже обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (пункт 5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (пункту 8 Правил зберігання вантажів).
У розумінні пункту 46 Статуту залізниць терміни «безоплатне зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці» та «безоплатне користування місцем загального користування на залізниці» охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
Згідно з п.2 Наказу Міністерства оборони України від 20.01.1997 № 18 «Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України» вантажі, зазначені в Переліку вантажів, які повинні супроводжуватися особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України, перевозяться в супроводі та під охороною відомчої воєнізованої охорони ПАТ «Укрзалізниця» або в супроводі провідників відправника.
Таким чином твердження відповідача, що нарахування плати за охорону вантажу починається з моменту закінчення терміну безоплатного зберігання вантажу, є безпідставним.
В затриманому потязі знаходилось 7 вагонів з вантажем, який підлягав охороні, що не заперечується відповідачем.
За затримку вантажу, який охороняється, з причин, не залежних від залізниці, відповідачу нарахований тариф за охорону вантажу: 18,00грн х 7 вагонів х 24год х 3,023 (діючий коефіцієнт) = 9141,55грн без ПДВ, з урахуванням ПДВ 10969,86грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок за охорону вантажу, суд встановив його правильність та відповідність фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення плати за користуванні вагонами в розмірі 1650,28грн та збору за охорону вантажу у розмірі 10969,86грн є обґрунтованими.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування строку позовної давності, передбаченої ч.5 ст.315 Господарського кодексу України та ст.137 Статуту залізниць України, якими встановлено шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.
Відповідно до ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (п.6 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 258 Цивільного кодексу України продовжуються на строк дії такого карантину.
Проте положення щодо продовження строків, визначених ст.258 Цивільного кодексу України, не розповсюджується на строк, визначений ст.315 Господарського кодексу України, якою встановлено шестимісячний строк позовної давності для пред'явлення перевізником позовів, які випливають з перевезення. Такого висновку суд дійшов з огляду на положення ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Отже строк для пред'явлення позивачем до відповідача даного позову, що випливає з перевезення, визначено саме приписами ч.5 ст. 315 Господарського кодексу України, продовження якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX не запроваджено.
Статтею 137 Статуту передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Вказане положення пов'язує шестимісячний термін для пред'явлення перевізником позову саме з моментом настання події, що є підставою для подання позову.
За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Подією, яка стала підставою для подання позову є несвоєчасне вивезення вагонів відповідачем, про що складено акт загальної форми ГУ-23 № 6-374 від 21.08.2020.
Таким чином, саме з дати складання цього акту починається перебіг строку позовної давності, а отже шестимісячний термін для пред'явлення позовних вимог з урахуванням ст.254 Цивільного кодексу України сплинув 21.02.2021.
Враховуючи день звернення позивача до суду з даним позовом (10.03.2021), строк позовної давності, встановлений ч.5 ст.315 Господарського кодексу України та ст.137 Статуту залізниць України за вимогами позивача про стягнення плати за користування вагонами у сумі 1650,28грн та збору за охорону вантажу у сумі 10969,86грн є таким, що пропущений позивачем.
Разом з тим за змістом ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України ).
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. Поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення, яке повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 №1236 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 №405, строк дії карантину встановлено до 30 червня 2021 року.
Враховуючи, що правовідносини між сторонами виникли в період дії карантину, закінчення строку позовної давності також припало на строк періоду карантину, суд дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності з огляду на карантинні обмеження в діяльності підприємства. За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача. Інших судових витрат сторонами не заявлено.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) плату за користування вагонами у сумі 1650,28грн, збір за охорону вантажу у сумі 10969,86грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2021.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення підписано судом без його проголошення.
Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова