вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.05.2021м. ДніпроСправа № 904/4083/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНБ" м. Краматорськ, Донецька область, )
до Приватного підприємства "АвтоБудЦентр" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором підряду № 02/11-1 від 02.11.2020 у загальному розмірі 69 761 грн. 84 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГНБ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "АвтоБудЦентр" (далі - відповідач) заборгованість за договором підряду № 02/11-1 від 02.11.2020 у загальному розмірі 69 761 грн. 84 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 65 000 грн. 00 коп. - основний борг;
- 2 659 грн. 86 коп. - пеня;
- 2 101 грн. 98 коп. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 02/11-1 від 02.11.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем 01.12.2020 роботи, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 65 000 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 12.3 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 07.12.2020 по 06.04.2021 в сумі 2 659 грн. 86 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з грудня 2020 року по лютий 2021 року у сумі 2 101 грн. 98 коп.
Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.
Крім того, позовна заява містила клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, ухвалою суду від 14.04.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.04.2021, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49089, місто Дніпро, вулиця Будівельників, будинок 45-А (а.с.55).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 14.04.2021 отримав 23.04.2021, що вбачається з поштового повідомлення № 4930015224063 (№4908901154070) (а.с.60), отже завчасно.
Так, ухвалою суду від 14.04.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи дату отримання ухвали суду - 23.04.2021, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 11.05.2021 включно.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 25.05.2021 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику, загальна вартість робіт, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, правомірність нарахованих та заявлених до стягнення пені та інфляційних втрат.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 02.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГНБ" (далі - підрядник, позивач) та Приватним підприємством "АвтоБудЦентр" (далі - замовник, відповідач) укладено договір підряду № 02/11-1 (далі - договір, а.с.12-23), відповідно до умов пункту 2.1. якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми або залученими силами та засобами, виконати та передати у встановлений строк роботи, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити ці роботи.
У пункті 17.1. договору сторони дійшли згоди, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Доказів зміни, розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Так, у пунктах 2.2., 2.3. та 2.4. договору сторони погодили, що вид робіт - будівельні роботи (роботи з горизонтально-направленого буріння); місце виконання робіт: м. Дніпро, вулиця Короленко; результат закінчення робіт є: споруджений методом ГНБ закритий підземний перехід (ЗП) або декілька закритих підземних переходів (ЗП) по об'єкту.
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Так, у розділі 3 договору сторони погодили вартість робіт (договірну ціну), зокрема, загальна орієнтована вартість робіт за договором (Договірна ціна) є динамічною, визначена на основі приблизного кошторису (Додаток 1) та становить 376 875 грн. 00 коп., крім того ПДВ (20%) в сумі 75 375 грн. 00 коп., всього разом з ПДВ - 452 250 грн. 00 коп.
До договору сторонами було підписано Додаток № 1, в якій сторони визначили склад робіт (налаштування робіт), їх обсяг, ціну та загальну вартість (а.с.24),
Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Так, у пункті 4.2. договору сторони передбачили, що строк виконання робіт встановлюється 90 календарних днів з моменту, коли підрядник повинен згідно з умовами договору розпочати їх виконання.
Початок робіт - протягом 3 календарних днів від моменту виконання замовником у повному обсязі зобов'язань, визначених у пунктах 6.1.1., 6.1.2., 6.1.3. договору, в залежності від того, яка з цих подій стане останньою.
Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до умов пункту 7.1. договору передачі закінчених робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється Актом виконаних робіт. Акт готує підрядник і надає його для підписання замовнику.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 381 000 грн. 00 коп., які були прийняті відповідачем за актом виконаних робіт № 01/12-2020 від 01.12.2020 (а.с.25-26).
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку підрядника за договором виконати роботи відповідає обов'язок замовника оплатити вартість таких робіт.
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Так, у пункті 5.1. договору сторони визначили, що оплата виконання робіт здійснюється замовником на користь підрядника у наступному порядку: 150 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 25 000 грн. 00 коп., у якості попередньої оплати за майбутнє виконання робіт, перераховується замовником протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами договору. Остаточний розрахунок за всі виконані підрядником обсяги робіт, що є предметом договору, здійснюється замовником протягом 3 банківських днів з дати закінчення виконання робіт, що визначаються за правилами пункту 4.4 договору. Сума сплаченого авансу враховується при проведенні остаточного розрахунку за виконані підрядником обсяги робіт.
Відповідно до пункту 4.4. договору закінчення робіт - дата підписання обома сторонами Акту виконаних робіт, а у разі необґрунтованого ухилення замовника від підписання акту, дата закінчення робіт вважатиметься дата одержання відповідного Акту замовником.
Як вбачається з матеріалів справи, виконані позивачем за Актом виконаних робіт №01/12-2020 від 01.12.2020 роботи були оплачені відповідачем (замовник) лише частково наступним чином:
- 04.11.2020 в сумі 150 000 грн. 00 коп. (аванс у відповідності до умов пункту 5.1. договору) (а.с.28);
- 21.12.2020 в сумі 131 000 грн. 00 коп. (а.с.28);
- 19.01.2021 в сумі 135 000 грн. 00 коп. (а.с.28).
Таким чином, всупереч умовам договору відповідач залишок вартості прийнятих за Актом виконаних робіт №01/12-2020 від 01.12.2020 робіт у встановлені в договорі строки не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 65 000 грн. 00 коп. (381 000,00 - 316 000,00), що і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження оплати залишкової вартості виконаних позивачем робіт на суму 65 000 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Слід також відзначити, що відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, у зобов'язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов'язання, презюмується і саме на неї покладається обов'язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання.
Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 65 000 грн. 00 коп.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до пункту 12.3. договору за порушення строку оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику штраф у розмірі 100% від суми невиконаного грошового зобов'язання, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення, та, крім того, відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 облікових ставки Національного банку України, від простроченої суми, за весь час прострочення.
За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 12.3 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 07.12.2020 по 06.04.2021 в сумі 2 659 грн. 86 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено граничний строк оплати залишку вартості робіт та період прострочення. але арифметично розрахунок проведено невірно.
Враховуючи вказане, розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви (а.с.11), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:
"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
Так, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що граничним строком оплати залишку в сумі 65 000 грн. 00 коп. є 04.12.2020, з урахуванням періоду, визначеного позивачем, пеня підлягає нарахуванню в період з 07.12.2020 по 06.04.2021 та в цей період складає 2 643 грн. 06 коп.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2 643 грн. 06 коп.
Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з грудня 2020 року по лютий 2021 року у сумі 2 101 грн. 98 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.11), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви (а.с.11), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 2 101 грн. 98 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2 269 грн. 45 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНБ" до Приватного підприємства "АвтоБудЦентр" про стягнення заборгованості за договором підряду № 02/11-1 від 02.11.2020 у загальному розмірі 69 761 грн. 84 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "АвтоБудЦентр" (49089, місто Дніпро, вулиця Будівельників, будинок 45-А; ідентифікаційний код 32634382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНБ" (84391, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Крамправди, будинок 62; ідентифікаційний код 43225418) 65 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 2 643 грн. 06 коп. - пені, 2 101 грн. 98 коп. - інфляційних втрат та 2 269 грн. 45 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 25.05.2021.
Суддя Ю.В. Фещенко