вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.05.2021м. ДніпроСправа № 904/2865/21
за позовом Фермерського господарства "ЛЬОНОК", с. Преображенка, Царичанський район, Дніпропетровська область
до Царичанської селищної ради, смт Царичанка, Дніпропетровська область
про визнання права постійного користування земельною ділянкою
Суддя Золотарьова Я.С.
Секретар судового засідання Волювач М.В.
Представники:
від позивача: Сиромятникова О.О. ордер серії АЕ № 1066884 від 18.05.21 адвокат.
від відповідача: не з'явився.
Фермерське господарство "ЛЬОНОК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Царичанської селищної Ради та просить суд визнати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою площею 19 4400 гектарів, кадастровий номер 1225688200:02:001:0109 згідно Державного акту на право постійного користування землею № 17 від 10.12.1992, розташованої на території Царичанської селищної ради.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.04.2021.
02.04.2021 представник відповідача подав відзив на позов.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2021 відкладено підготовче засідання на 21.04.2021.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 18.05.2021.
У судове засідання 18.05.2021 представник відповідача не з'явився, 02.04.2021 подав клопотання, в якому просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника.
У судовому засіданні 18.05.2021 було розглянуто справу по суті: заслухано виступ позивача, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи. Під час судових дебатів позивач просив позов задовольнити повністю, з підстав, викладених у позові.
У судовому засіданні 18.05.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.
Позиція позивача
Позивач зазначає, що на підставі розпорядження представника Президента України у Царичанській районній державній адміністрації Дніпропетровської області від 13.10.1992 № 314 та рішення Царичанської районної Ради народних депутатів від 10.03.1992, громадянину ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 19,44 га, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 17 від 10.12.1992.
На підставі Розпорядження Представника Президента України у Царичанській районній державній адміністрації Дніпропетровської області від 25 січня 1993 року № 26/4 (арк.с.17) прийнятого на підставі заяви ОСОБА_1 про реєстрацію селянського (фермерського) господарства, враховуючи наявність раніше виданого державного акту на користування землею, ОСОБА_1 зареєстрував селянське (фермерське) господарство «Льонок» та став його головою. Надалі у зв'язку із зміною законодавства, а саме прийняттям Закону України «Про фермерське господарство», селянське (фермерське) господарство «Льонок» перейменовано на фермерське господарство «Льонок». Цей факт підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 428890, яке видано Царичанською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 25.01.1993 (арк.с.18).
Позивач вказує, що на момент надання земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась фізичній особі не як громадянину України, а як спеціальному суб'єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства, тому на думку позивача право постійного користування земельною ділянкою перейшло до позивача з моменту його державної реєстрації.
Позиція відповідача
Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, вказуючи на те, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018 року, № 4-5217/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» було вирішено передати Царичанській селищній об'єднаній територіальній громаді (Царичанській селищній раді) Царичанського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8577,0289 га. на території Царичанської селищної об'єднаної територіальної громади Царичанського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, згідно з додатком до акту приймання-передачі.
Відповідно до акту приймання-передачі від 21.12.2018 до комунальної власності Царичанської селищної об'єднаної територіальної громади в особі Царичанської селищної ради було передано, в тому числі, земельну ділянку площею 99,5551 га з кадастровим номером: 1225688200:02:001:0005 (№ НОМЕР_1 у додатку до акту від 21.12.2018 року). До цієї земельної ділянки входить і спірна земельна ділянка площею 19,4400 гектарів, кадастровий номер 1225688200:02:001:0109, яка була виділена після розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання.
Тобто, на даний момент спірна земельна ділянка належить Царичанській селищній об'єднаній територіальній громаді, оскільки була передана у комунальну власність.
Відповідач вважає, що Царичанська селищна рада має право розпоряджатися земельними ділянками, на які має право власності територіальна громада. Відповідних рішень щодо цієї земельної ділянки, в тому числі надання в користування земельної ділянки позивачу Царичанська селищна рада не приймала.
Також, відповідач вказує на те, що ОСОБА_1 , як фізична особа створив (заснував) СФГ «ЛЬОНОК», яке в подальшому було перейменоване у ФГ «ЛЬОНОК». До позовної заяви самим позивачем було додано копію Додатку до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018 року. В пункті 303 цього додатку значиться, що земельна ділянка, до складу якої входить спірна земельна ділянка має обтяження речових прав на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 17 від 10.12.1992, який було надано для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 . В той же час, до позовної заяви не додано жодних доказів щодо того, що право постійного користування земельної ділянкою було зареєстровано саме за Фермерським господарством «ЛЬОНОК».
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
На підставі розпорядження представника Президента України у Царичанській районній державній адміністрації Дніпропетровської області від 13.10.1992 № 314 та рішення Царичанської районної Ради народних депутатів від 10.03.1992, громадянину ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 19,44 га, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 17 від 10.12.1992 (арк.с.12).
На підставі Розпорядження Представника Президента України у Царичанській районній державній адміністрації Дніпропетровської області від 25 січня 1993 року № 26/4 (арк.с.17) прийнятого на підставі заяви ОСОБА_1 про реєстрацію селянського (фермерського) господарства, враховуючи наявність раніше виданого державного акту на користування землею, ОСОБА_1 зареєстрував селянське (фермерське) господарство «Льонок» та став його головою. Надалі у зв'язку із зміною законодавства, а саме прийняттям Закону України «Про фермерське господарство», перейменовано на фермерське господарство «Льонок». Даний факт підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 428890, яке видано Царичанською районною Державною Адміністрацією Дніпропетровської області 25.01.1993.
Згідно пункту 1.1 статуту Фермерського господарства «Льонок», фермерське господарство створено: до закондаства України, членами якого є, зокрема, Голова фермерського господарства - ОСОБА_1 .
21 грудня 2018 року земельна ділянка 19,4400 гектарів, кадастровий номер 1225688200:02:001:0109 розташована на території Царичанської селищної ради передана із державної власності у комунальну власність Царичанській селищній раді Царичанського району.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах Гоовного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис № 509 та видано свідоцтво про смерть № НОМЕР_2 від 19.09.2019 (арк.с.30).
Після смерті ОСОБА_1 , земельна ділянка не вибувала з володіння фермерського господарства та використовувалась ним для виконання статутних завдань, що підтверджується наявністю податкової звітності (арк.с.37-41).
Згідно з витягом з державного земельного кадастру земельна ділянка 19,44 гектарів належить до земель комунальної власності (арк.с.31).
Відповідно до відповіді Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області від 08.04.2020 року №736/2.26, земельна ділянка 19,4400 гектарів, кадастровий номер 1225688200:02:001:0109 розташована на території Царичанської селищної перебуває у комунальній власності та увійшла до акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності складеного на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 21.12.2018 року у складі земельної ділянки з кадастровим номером 1225688200:02:001:0005 площею 99,5551 га..
При цьому, згідно з додатком до акту від 21.12.2018 на земельну ділянку з кадастровим номером 1225688200:02:001:0005 площею 99,5551 га., мається обтяження речових прав на земельну ділянку в вигляді державного акту на право постійного користування землею № 17 від 10.12.1992 для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 .
Наявність спору між позивачем та відповідачем щодо належності саме позивачу права користування земельною ділянкою підтверджується тим, що відповідач такого права за позивачем не визнає, про що зокрема і зазначив у відзиві на позов.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
На час надання засновнику фермерського господарства "Льонок" Пісоцькому В.О. права постійного користування спірною земельною ділянкою діяв Земельний кодекс Української РСР від 18 грудня 1990 року, який у відповідній редакції передбачав таке регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою:
Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (частина друга статті 7 зазначеного кодексу (тут і далі - у редакції, чинній на час надання спірної земельної ділянки засновникові)). Право постійного користування землею посвідчували державні акти. їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів (частина перша статті 23 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року).
Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ (частина перша статті 50 вказаного кодексу). Землю у постійне користування надавали Ради народних депутатів, зокрема і для ведення громадянами України селянського (фермерського) господарства (пункт 1 частини п'ятої статті 7 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року).
Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздив з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подавали до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписував голова створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляли про їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливими були також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки (частини перша та друга статті 51 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року).
Право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, зокрема, у разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року).
На час заснування СФГ «Льонок» відносини, пов'язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон № 2009-ХІІ, приписи якого були спеціальними до відповідних приписів інших Законів України, зокрема і до Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року :
Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім'я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України (частини перша, четверта та плята статті 2 Закону № 2009-ХІІ).
Право на створення селянського (фермерського) господарства мав кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, мав документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надавалося громадянам, які проживали в сільській місцевості і мали необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (частина перша статті 4 Закону №2009-ХІІ.
Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надавалися, зокрема, із земель запасу, а також могли надаватися із земель лісового та водного фондів (частина друга статті 4 Закону № 2009-ХІІ).
Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подавали до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджували їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства (частина перша статті 5 Закону № 2009-ХІІ).
Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (частини перша та друга статті 9 Закону № 2009-ХІІ).
Діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 Земельного кодексу України (пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 2009-ХІІ).
За змістом наведених приписів на час створення СФГ «Льонок» можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи.
Право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 2009-ХН).
Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки інакше, ніж за її цільовим призначенням (пункт 1 частини першої статті 40 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а також юридичні наслідки її використання не за цільовим призначенням (пункт 7 частини першої статті 27, частина друга статті 29, частина перша статті 88 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року), надана громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка за її правовим режимом була та є такою, яку слід використовувати виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб цього громадянина.
Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення. переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону № 2009-ХІІ). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник.
Враховуючи наведене, з моменту створення СФГ «Льонок» відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов'язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб'єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.
Суд зазначає, що на час видачі акту селянське (фермерське) господарство як юридична особа ще не існувало. Саме надання в постійне користування громадянину ОСОБА_1 стало підставою для створення фермерського господарства “Льонок”.
З наведеного вбачається, що на момент надання земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась фізичній особі не як громадянину України, а як спеціальному суб'єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.
Після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
Відтак, з моменту державної реєстрації - з 25.01.1993 користувачем земельної ділянки є Фермерське господарство “Льонок”.
1 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу X «Перехідні положення» зазначеного кодексу було передбачено, що громадянина юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.
Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01 січня 2002 року до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
Проте Конституційний Суд України своїм Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Тому, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов'язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).
Відтак, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки.
З огляду на викладене, доводи відповідача суд відхиляє.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 2 270,00 грн слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати за Фермерським господарством "ЛЬОНОК" (51021, Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Преображенка, ідентифікаційний код 20233671) право постійного користування земельною ділянкою площею 19, 4400 гектарів, кадастровий номер 1225688200:02:001:0109 згідно Державного акту на право постійного користування землею № 17 від 10.12.1992, розташованої на території Царичанської селищної ради.
Судовий збір у розмірі 2 270,00 грн залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 26.05.2021
Суддя Я.С. Золотарьова