вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"17" травня 2021 р. Cправа № 902/125/21
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" (вул. Кармелюка, 65, с. Заможне, Барський район, Вінницька область, 23033)
про стягнення 388245,42 грн.
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № б/н від 11.02.2021 (вх. №130/21 від 15.02.2021) громадянина ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ) з вимогою до Приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" ( надалі ПрАТ "Барський птахокомбінат") про стягнення 255 216,26 грн інфляційних втрат та 133 029,16 грн трьох процентів річних від несплати заборгованості за постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 у справі № 902/790/16.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наступне. 02.05.2018 Рівненським апеляційним господарським судом винесено постанову за апеляційною скаргою громадянина ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.12.2017 по справі № 902/790/16 за позовом громадянина ОСОБА_1 до ПрАТ «Барський птахокомбінат», якою: визнано укладеним Договір про обов'язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій ПрАТ «Барський птахокомбінат» між ОСОБА_1 та ПрАТ «Барський птахокомбінат»; стягнуто з ПрАТ "Барський птахокомбінат" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 72 105 грн. 00 коп. за проведення комплексної оціночно-будівельної, оціночно-земельної та економічної експертизи.
Відповідно до умов Договору, ОСОБА_1 (Продавець) зобов'язується передати у власність ПрАТ «Барський птахокомбінат» (Покупець), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери, за ціною, визначеною у п. 3.2. Договору, та у строк встановлений у п. 3.5. Договору.
В силу положень ст. ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України, днем укладення Договору про обов'язків викуп акцій є 02.05.2018, відтак ПрАТ «Барський птахокомбінат» мало сплатити за цінні папери ОСОБА_1 до 10.05.2018, проте не зробило цього.
Окрім того позивач, посилаючись на положення п. 4.4. Договору, стверджує про виникнення у відповідача зобов'язання по сплаті штрафу в розмірі 30% від загальної вартості цінних паперів.
За розрахунком позивача, відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача за Договором та постановою суду апеляційної інстанції 1 701 770,31 грн, з яких: 1 253 588,70 - сума основного зобов'язання за Договором; 376 076,61 грн - сума штрафу; 72 105,00 грн - витрати по сплаті витрат за проведення комплексної оціночно-будівельної, оціночно-земельної та економічної експертизи.
Як вказує позивач, по сьогоднішній день відповідач не виконав зобов'язання за Договором. Лише в рамках виконавчого провадження ЗВП № 56694508, що перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), відповідно до постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 21.01.2020, в рахунок часткового погашення заборгованості позивачу передано нереалізоване майно відповідача за ціною 225 120,00 грн.
Зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язань за Договором та постановою суду апеляційної інстанції позивачем нараховано та заявлено до стягнення 255 216,26 грн інфляційних втрат та 133 029,16 грн три проценти річних.
Ухвалою суду від 22.02.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/125/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.03.2021.
За наслідками судового засідання 18.03.2021, підготовче засідання відкладено на 15.04.2021.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 17.05.2021, про що 15.04.2021 постановлено відповідну ухвалу.
17.05.2021 на електронну адресу суду надійшла заява б/н від 14.05.2021 (вх. №01-34/4380/21) скріплена електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Землякова О.А. в якій представник підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить провести судове засіданні за його відсутності. Одночасно повідомляє, що докази понесення судових витрат позивача при розгляді даної справи будуть надані до суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
На визначену судом дату представник позивача не з'явився.
Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався, пояснень причин неявки суду не надав. Про призначення розгляду справи по суті на 17.05.2021 повідомлявся ухвалою суду від 15.04.2021, яка направлена на адресу відповідача що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором вручена останньому 22.04.2021.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про час та місце судового слухання.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Разом з тим, відзив відповідача на позовну заяву до суду не надійшов.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 17.05.2021 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.12.2017 у справі № 902/790/16 за позовом громадянина ОСОБА_1 до ПрАТ «Барський птахокомбінат» про визнання укладеним договору про обов'язковий викуп простих іменних акцій, в редакції, наведеній в позовній заяві, в задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 рішення Господарського суду Вінницької області від 14.12.2017 в справі №902/790/16 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, та постановлено визнати укладеним договір про обов'язковий викуп простих іменних акцій між ОСОБА_1 та ПрАТ "Барський птахокомбінат" в редакції п. 4 резолютивної частини постанови. Стягнуто з ПрАТ «Барський птахокомбінат» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 72 105 грн 00 коп. за проведення комплексної оціночно-будівельної, оціночно-земельної та економічної експертизи. Стягнуто з ПрАТ «Барський птахокомбінат» в дохід Державного бюджету України 1762 грн 00 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 2 643 грн 00 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Постановою Верховного суду від 18.07.2018 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 у справі за № 902/790/16 залишено без змін.
Договором передбачено, що ОСОБА_1 зобов'язується передати у власність ПрАТ "Барський птахокомбінат" (покупець), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступні цінні папери (далі - ЦП): Тип та/або клас акцій - акції іменні прості без документарні. Найменування емітента ЦП - ПрАТ "Барський птахокомбінат". Код за ЄДРПОУ емітента ЦП - 00443097. Номінальна вартість одного ЦП - 10 грн. 00 коп. (десять гривень 00 копійок). Ринкова вартість одного ЦП - 68 грн. 39 коп. (шістдесят вісім гривень 39 копійок). Код цінних паперів - UA4000119622. Кількість ЦП - штук 18330 (вісімнадцять тисяч триста тридцять).
Ринкова вартість (ціна викупу) ЦП становить 68 грн. 39 коп. за одну акцію, станом на 24 березня 2016 року - день, що передує опублікуванню в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів покупця 27 квітня 2016 року (п. 3.1 Договору).
Загальна вартість цінних паперів, які є предметом цього Договору, становить 1 253 588 грн. 70 коп. (п. 3.2 Договору).
Продавець зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дати укладання цього Договору надати Зберігачу цінних паперів, в якого у Продавця цінних паперів відкрито рахунок в цінних паперах, на якому зберігаються ЦП, що є предметом цього договору, розпорядження про списання ЦП на рахунок Покупця разом з відповідним екземпляром Договору (п. 3.3 Договору).
Покупець зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дати підписання цього Договору надати Депозитарію цінних паперів, в якому обслуговується емісія ЦП, розпорядження на зарахування ЦП на рахунок Покупця разом з відповідним екземпляром Договору (п. 3.4 Договору).
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що покупець сплачує Продавцю загальну вартість цінних паперів, вказану в п. 3.2 цього Договору протягом 5-ти (п'яти) робочих днів з моменту укладання цього Договору.
У разі прострочення Покупцем виконання п. 3.5 цього Договору понад 10 днів, Покупець сплачує Продавцю додатково до пені штраф у розмірі 30% від загальної вартості цінних паперів, зазначеної в п.3.2 цього Договору (п. 4.4 Договору).
Частиною 2 ст. 187 ГК України передбачено, що день набрання чинності рішенням суду вважається днем укладення відповідного господарського договору.
З огляду на те, що Договір про обов'язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій ПрАТ "Барський птахокомбінат" визнано укладеним за рішенням суду, а саме постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 у справі № 902/790/16, тому, в силу вимог ч. 2 ст. 187 ГК України, Договір набирав чинності в день набрання чинності рішення суду - 02.05.2018.
Згідно з даними автоматизованої системи «Діловодство господарського суду» громадянин ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ПрАТ "Барський птахокомбінат" 1 253 588,70 грн. за цінні папери та 376 076,61 грн. штрафу, за яким 02.07.2018 судом відкрито провадження у справі № 902/347/18.
27.03.2019 на виконання рішення суду видано відповідний наказ.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду постановою від 24.07.2019 рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2019 у справі № 902/347/18 залишено без змін.
Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, звернувся з позовом у даній справі про стягнення 3% річних у розмірі 133 029,16грн. та інфляційних втрат у розмірі 255 216,26 грн.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам суд виходить з наступного.
Пунктом 1 ч. 2 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України), вимоги якої кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі за текстом ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України).
Також підстави припинення зобов'язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.02.2019 у справі №902/347/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019, встановлено, що позивачем, на виконання умов Договору, до ТОВ «Укрекобудінвест», яке є депозитарною установою, у якій відкрито рахунок в цінних паперах, надано розпорядження від 04.05.2018 про списання прав на цінні папери на користь ПрАТ «Барський Птахокомбінат». Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати позивачу вартості цінних паперів за Договором про обов'язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій ПАТ «Барський птахокомбінат» укладеного відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду 02.05.2018.
Крім того, рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.02.2019 у справі №902/347/18 досліджені та задоволені вимоги щодо стягнення з штрафу у розмірі 30% від загальної вартості цінних паперів у сумі 376 076,61 грн.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Водночас суд зауважує, що за змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Отже, наявність вказаних рішень суду у справах № 902/790/16 та № 902/347/18 впливає на обґрунтованість вимог позивача, а тому враховується при розгляді спірних позовних вимог у даній справі.
Доказів того, що відповідачем в період після винесення судових рішень у зазначених справах та станом на теперішній час повністю виконано зобов'язання за Договором про обов'язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій ПрАТ «Барський птахокомбінат» в матеріалах справи відсутні.
При цьому, відповідно до постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 21.01.2020 прийнятої заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мельник Т.П., в ході зведеного виконавчого провадження №56694508, в рахунок часткового погашення заборгованості за наказом № 902/347/18 від 27.03.2019, постановлено передати ОСОБА_1 нежитлове приміщення «Магазин», що в цілому складається з: нежитлового приміщення літера «А» загальною площею 212,7 кв.м., ганку літера «а», ганку літера «а1» за адресою: Вінницька область, Барський район, селище Бар, вул. Кармелюка, 2 ( на даний час територія с. Заможне (згідно листа Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області від 04.09.2019 за № 02-10-217)) на суму 225 120,00 грн.
Відтак, станом на день ухвалення рішення в даній справі, зобов'язання за Договором про обов'язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій ПрАТ «Барський птахокомбінат» відповідачем виконано частково, в сумі 225 120,00 грн.
Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати боргу за Договором не була оплачена відповідачем, позивач набув права на нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а тому вказані вимоги є обґрунтованими.
Згідно з наданим позивачем в межах даної справи розрахунком вбачається, що позивачем нараховані 3% річних за період з 11.05.2018 по 10.02.2021, інфляційні втрати за період з 21.05.2018 по 10.02.2021. При цьому позивач наголошує, що при розрахунку ним взята до уваги сума часткового погашення заборгованості.
Судом встановлено, що нарахування 3% річних позивачем проведено з моменту порушення зобов'язання за Договором, тобто з 11.05.2018, що у відповідності до положень ст. 625 ЦК України, є правом позивача.
Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що позивачем допущено помилку в розрахунку включивши в період прострочення заборгованості дату часткового погашення, а саме 21.01.2020 (дата постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу).
Провівши власний розрахунок з суми основного зобов'язання за Договором, з урахуванням часткового його погашення, судом отримано суму 3% річних в розмірі 96 509,66 грн. (розрахунок додається)
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 255 216,26 грн інфляційних втрат за період з 21.05.2018 по 10.02.2021 суд виходить з наступного.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
При цьому суд зважає, що інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, з викладеного слідує, що базою для нарахування є сума боргу яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.
Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеній у Постанові від 07.08.2019 року у справі №905/1302/18.
Разом з цим, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Згідно з наданим розрахунком інфляційних втрат позивачем не враховано наведені вище приписи та позиції, що призвело до допущення помилок у визначенні періодів нарахування інфляційних втрат.
Провівши власний розрахунок з суми основного зобов'язання за Договором, з урахуванням часткового його погашення, судом отримано суму інфляційних втрат в розмірі 176 096,22 грн. (розрахунок додається)
Окрім того судом встановлено, що позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму штрафу в розмірі 376 076,61 грн. та суму судових витрат за проведення комплексної оціночно-будівельної, оціночно-земельної та економічної експертизи в розмірі 72 105,00 грн.
Розглядаючи означені вимоги суд зважає на таке.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1 постанови № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються.
При цьому, обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання, також як і 3% річних та інфляційні, не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 Цивільного кодексу України.
Відтак, нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму штрафу є безпідставним та не підлягає до задоволення.
Одночасно суд зауважує, що рішення суду за своєю правовою природою є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. В даному спорі само по собі рішення суду по справі № 902/790/16 не є грошовим зобов'язанням або підставою його виникнення.
З огляду на наведене, нарахування 3% річних та інфляційних, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, можуть здійснюватись на суму основного боргу, без урахування стягнутих цим рішенням сум судових витрат, що виключає підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму судових витрат у справі № 902/790/16.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з підстав наведених вище.
Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.
Позивач є інвалідом війни ІІІ групи, і відповідно до положень ч.1 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» прирівняний до статусу інваліду Другої світової війни, які в силу п.8 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору.
За змістом ч.2 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
З огляду на те, що позовні вимоги позивача задоволені судом частково, зважаючи на те, що відповідач не звільнений від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того суд зважає, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які останній поніс та планує понести у зв'язку з розглядом справи, до складу яких включено витрати на правову допомогу, розмір яких складає 20000,00 грн.
В заяві б/н від 14.05.2021 (вх. №01-34/4380/21), що 17.05.2021 надійшла на електронну адресу суду, представник позивача повідомив про бажання стягнути витрати пов'язані з правовою допомогою. Докази на підтвердження понесення таких витрат зобов'язався надати у строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Барський птахокомбінат» (вул. Кармелюка, 65, с. Заможне, Барський район, Вінницька область, 23007, код ЄДРПОУ 00443097) на користь громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 96 509 грн. 66 коп. - 3% річних та 176 096 грн. 22 коп. - інфляційних втрат.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Барський птахокомбінат» (вул. Кармелюка, 65, с. Заможне, Барський район, Вінницька область, 23007, код ЄДРПОУ 00443097) до Державного бюджету 4 074 грн. 09 коп. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на наступні електронні адреси: представника позивача - aleksei_zemlyakov@icloud.com; відповідача - bpkombin@gmail.com.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 26 травня 2021 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (АДРЕСА_1)
3 - відповідачу (вул. Кармелюка, 65, с. Заможне, Барський район, Вінницька область, 23033)