вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"24" травня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/267/21
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІОС", вул. Євгена Маланюка, 114-А, м. Київ, 02002, код - 38808058
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІНА 2014", вул. Мури (Полини Осипенко), 9, офіс 206, м. Вінниця, 21050, код - 39285572
про стягнення 349 159,23 грн
19.03.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 17.03.2021 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІОС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІНА 2014" про стягнення 349 159,23 грн заборгованості з яких 302 088,22 грн основного боргу, 16 114,13 грн 3% річних, 30 956,88 грн інфляційних втрат за договором поставки № 13/12-16 від 13.12.2016 року.
В якості правових підстав заявлених позовних вимог позивач посилається на укладення між Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІОС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стафф +" договору поставки № 13/12-16 від 13.12.2016 року.
01.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стафф +" (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРІНА 2014" (Новий боржник) укладено договір переведення боргу № 1, за умовами якого Первісний боржник переводить, а Новий боржник приймає на себе виконання зобов'язань по здійсненню оплати за поставлений товар за основним договором № 13/12-16 від 16.12.2016 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІОС" 302 088,22 грн.
Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІОС" звернулось з позовом до суду до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІНА 2014" як Нового боржника, про стягнення 302 088,22 грн основного боргу, 16 114,13 грн 3% річних, 30 956,88 грн інфляційних втрат за договором поставки № 13/12-16 від 13.12.2016 року.
Ухвалою суду від 24.03.2021 року відкрито провадження у справі № 902/267/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
17.05.2021 року на адресу суду від представника позивача до суду надійшов лист (б/н від 12.05.2021 року), в якому останній просить суд поновити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи ряд документів.
Сторонам встановлено строки на вчинення процесуальних дій до 24.04.2021 року.
Позивачу ухвалу суду 24.03.2021 року надіслано на електронну адресу.
Відповідачу ухвалу суду 24.03.2021 року надіслано засобами поштового зв'язку.
При цьому, конверт з ухвалою суду від 24.03.2021 року, що надіслана на адресу відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІНА 2014", вул. Мури (Полини Осипенко), 9, офіс 206, м. Вінниця, 21050) повернувся до суду .
Судом повторно направлено ухвалою суду від 24.03.2021 року про відкриття провадження у справі.
Однак, конверт з ухвалою суду від 24.03.2021 року, що надіслана на адресу відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІНА 2014", вул. Мури (Полини Осипенко), 9, офіс 206, м. Вінниця, 21050) повторно повернувся до суду .
Враховуючи викладене, судом вжито всіх можливих заходів для належного сповіщення відповідача.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Оскільки, відповідач не значиться за адресою місцезнаходження, тобто відсутній за цією адресою, тому в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвалу суду вручено з дотриманням вимог процесуального закону.
Крім того, за змістом ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи вищевикладене, суд вирішив розглянути справу за наявними доказами.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 13.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІОС" Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стафф+" (Покупець) укладено договір поставки № 13/12-16.
Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити м'ясну сировину (товар), з необхідними документами та передавати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах договору.
Постачальник передає Покупцеві товар партіями відповідно до письмових або усних замовлень Покупця, виходячи з наявного товару на складі Постачальника (п. 1.2 Договору).
Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3 Договору).
Загальну суму договору складає сума всіх накладних до нього (п. 1.4 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору Покупець формує та повідомляє Постачальнику замовлення на відвантаження товару зручним для нього способом.
Постачальник розглядає замовлення та у випадку підтвердження замовлення, Постачальник виписує Покупцю рахунок-фактуру на товар, який надсилається покупцю по факсу, номер якого вказано у цьому договорі або ж на електронну адресу Покупця (п. 2.3 Договору).
Постачальник здійснює поставку товару в термін, який узгоджує з Покупцем та з моменту отримання від Покупця підтвердження про здійснення ним попередньої оплати за цей товар, якщо інший порядок поставки не визначений сторонами в окремій угоді. Підтвердженням здійснення Покупцем попередньої оплати, є надходження коштів на поточний рахунок Продавця (п. 2.5 Договору).
За змістом п. 2.8 Договору Постачальник зобов'язаний при поставці товару надати наступні документи: рахунок-фактура, накладна на відвантаження товару, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, сертифікат якості, ветеринарні посвідчення, сертифікати відповідності, гігієнічні висновки, інструкції з використання, гарантійні сертифікати тощо, які вимагаються відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної реалізації товару.
Найменування, номенклатура (асортимент) товару, кількість і ціна кожного найменування товару кожної партії визначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 3.1 Договору).
Постачальник зобов'язується поставити товар Покупцю у відповідності до п. 1.2 Договору (п. 4.1.1 Договору).
Покупець зобов'язується прийняти та розрахуватись за поставлений товар у відповідності до умов договору (п. 5.2 Договору).
Відповідно п. 8.1 Договору розрахунок між сторонами здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування 100% попередньої оплати на умовах безготівкогового перерахування коштів на рахунок Постачальника, що вказані у даному договорі, згідно рахунків, накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Валюта розрахунку - гривня.
Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, встановленому умовами цього договору, а також нормами чинного законодавства України. В будь-якому випадку винна сторона зобов'язана на вимогу іншої сторони відшкодувати в повному обсязі збитки, завданні невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за цим договором (п. 9.1 Договору).
Згідно п. 12.11 Договору строк дії договору становить 31.12.2016 року.
Взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 13/12-16 від 13.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стафф+" не виконав, в зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 302 088, 22 грн.
01.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стафф+" (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРІНА2014" (Новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІОС" (Кредитор) укладено договір переведення боргу № 1, за умовами п. 1 якого Первісний боржник переводить, а Новий боржник приймає на себе виконання зобов'язань по здійсненню оплати за поставлений товар за договором поставки № 13/12-16 від 16.12.2026 року (основний договір) на користь ТОВ "ТРІОС" в сумі 302 088,22 грн. Новий боржник сплачує борг у вказаній вище сумі Кредитору з дня підписання цього Договору.
Згідно п. 2 Договору Первісний боржник переводить на Нового боржника борг в обсязі і на умовах, що існують у момент укладання даного Договору. Сторони домовилися про встановлення грошової оцінки боргу, що переводиться, в сумі 302 088,22 грн.
За змістом п. 3 Договору Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спору і суперечностей за основним договором між Первісним боржником та Кредитором (п. 4 Договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до повного виконання зобов'язань по цьому договору (п. 5 Договору).
Однак Новий боржник взяті на себе зобов'язання щодо погашення боргу в сумі 302 088,22 грн. не виконав.
Позивачем на адресу відповідача неодноразово надсилались претензій щодо погашення заборгованості та нарахованих штрафних санкцій. Однак відповіді надано не було.
Несплата відповідачем (Новим боржником) заборгованості за поставлений товар слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Матеріали справи підтверджують неналежне виконання позивачем зобов'язань щодо поставки товару, у встановлений договором строк.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 302 088,23 грн боргу за поставлений товар згідно Договору поставки № 13/12-16 від 13.12.2016 року та Договору переведення боргу № 1 від 01.06.20219 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Також, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16 114,13 грн 3% річних та 30 956,88 грн інфляційних втрат.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.
Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що він виконаний позивачем арифметично вірно з огляду на що вимоги позивача у цих частинах підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного розрахунку заборгованості, доказів повної сплати боргу тощо.
Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За вказаних обставин в сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІОС" підлягає задоволенню у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 349 159,23 грн, тому підлягав сплаті судовий збір в сумі 5 237,39 грн.
Надмірно сплачений позивачем судовий збір в розмірі 0,01 грн може бути повернуто судом на підставі відповідної заяви (ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІНА 2014" (вул. Мури (Полини Осипенко), 9, офіс 206, м. Вінниця, 21050, код - 39285572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІОС" (вул. Євгена Маланюка, 114-А, м. Київ, 02002, код - 38808058) 302 088,22 грн - основного боргу за Договором поставки № 13/12-16 від 13.12.2016 року, 16 114,13 грн - 3% річних, 30 956,88 грн - інфляційних втрат та 5 237,39 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв'язку за наступною адресою: tovtrios@ukr.net.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
Повний текст судового рішення складено 26 травня 2021 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Євгена Маланюка, 114-А, м. Київ, 02002)
3 - відповідачу (вул. Мури (Полини Осипенко), 9, офіс 206, м. Вінниця, 21050)