25.05.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5973/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021 року (суддя Татарчук В.О.) у справі №904/5973/20
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" м. Дніпро
до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України (м. Київ)
про зобов'язання визнати кредиторські вимоги у сумі 26 388, 13грн .
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернувся до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" із позовом про зобов'язання визнати кредиторські вимоги у сумі 26388,13грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" - задоволені.
Суд зобов'язав товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (49000 м. Дніпро, вул. Василя Макухи, буд. 1, ідентифікаційний код 35265086) визнати кредиторські вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49100 м. Дніпро, узвіз Кодацький, буд. 2, ідентифікаційний код 33248430) в сумі 26388,13грн, що є невиплаченою сумою страхового відшкодування та включити дані вимоги кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу.
Не погодившись з рішенням суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати та відмовити у позові.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, на те, що права позивача не порушені, а заявлені вимоги є передчасними.
Зокрема, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів про відмову ліквідаційної комісії розглянути вимоги кредитора або ухилення від їх розгляду, а не отримання поштової кореспонденції ліквідаційною комісію, після строків встановлених для прийняття кредиторських вимог та під час дії карантину, може мати різні причини та не зобов'язує останню чекати вимогу від кредитора, який своїм правом в установлені законодавством строки не скористався.
Повернення конверту не є доказом ухилення ліквідаційної комісії від виконання свої обов'язків.
Апелянт вважає, що судом не встановлено, чи відноситься взагалі позивач до кола кредиторів, вимоги яких можуть бути включені до проміжного ліквідаційного балансу, враховуючи пропуск строку звернення з вимогами до боржника, який не полягає поновленню.
Отже, задовольняючи позов, суд включив вимоги позивача до проміжного ліквідаційного балансу, до якого можуть бути включені лише вимоги тих кредиторів, що звернулися своєчасно, фактично прирівняв позивача до останнього, чим порушив ч. 2 ст. 112 ЦК України.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
31.03.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/5973/20 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Антоніка С.Г.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2021, справу №904/5973/20 передано колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий, доповідач), Іванов О.Г., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021 року (суддя Татарчук В.О.) у справі №904/5973/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, колегією суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий, доповідач), Іванов О.Г., Дармін М.О.
На виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, у зв"язку з усуненням обставин, які обумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, а саме: виходом на роботу судді Антоніка С.Г.- члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 березня 2021 року, здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів по справі № 904/5973/20.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 24.05.2021 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач - Березкіна О.В., судді - Іванов О.Г., Антонік С.Г.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2016 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" (надалі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ZRH0CPS-16356H8.
Згідно з абз. 1 п. 9 договору цей договір діє 12 місяців з 06.04.2016 по 05.04.2017 включно (але не більш ніж сплачуємий період).
В подальшому договір пролонгований на термін з 06.04.2017 по 05.04.2018.
Відповідно до п. 4 договору, предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі ТЗ), що належать йому на правах власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших законних підставах.
Згідно з п. 5 договору дані ТЗ автомобіль ZX AUTO ADMIRAL р.н. НОМЕР_1 , рік випуску 2005.
Відповідно до пункту 7 договору франшиза у разі пошкодження застрахованого ТЗ внаслідок ДТП за його участю складає 0 % від страхової суми.
10.10.2017 о 09год.45хв. в м. Харкові на пр. Гагаріна, 181-Б, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля ZX AUTO ADMIRAL р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля DAEWOO Lanos р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ZX AUTO ADMIRAL р.н. НОМЕР_1 був пошкоджений.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.11.2017 у справі № 641/7073/17 (постанова про уточнення від 01.02.2018) винним у спричиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія автомобіля DAEWOO Lanos р.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи ( ОСОБА_2 ) застрахована у відповідача - товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", поліс АМ/001582821.
Пунктом 13.1.3 договору встановлено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строки та в порядку, передбачені Правилами страхування та розділом 15 цього договору. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Страхувальник зобов'язаний повідомити страхового агента про настання страхового випадку у строки та порядку, передбачені Правилами страхування та цим договором (пункт 13.2.6 договору).
Відповідно до пункту 15.1.5 договору, протягом 48 годин (виключаючи вихідні та святкові дні) з моменту коли йому стало відомо про настання такої події, сповістити про це страховика в особі страхового агента в письмовій формі.
Згідно з пунктом 15.5 договору, розмір завданих збитків визначається після огляду ТЗ та на підставі експертної оцінки розміру збитку (кошторису вартості відновлювального ремонту) з урахуванням документів, наданих страхувальником (вигодонабувачем), а також документів і відомостей, зібраних страховим агентом самостійно, а саме: переліком знищених, пошкоджених або таких, що зникли, вузлів, агрегатів, деталей, приладдя та оздоблення ТЗ або самого ТЗ.
Згідно звіту від 18.10.2017 року № 1675415/2017 розмір заподіяної шкоди автомобілю страхувальника з урахуванням зносу складає 27 388,13 грн., яке було виплачено страхувальнику наступним чином: 27039,79грн - на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням від 17.11.2017 № 1029541, 348,34грн - зараховано 17.11.2017 як сплату страхового платежу по договору страхування.
Відповідно до полісу серії АМ №001582821, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну 100 000грн, при цьому франшиза встановлена у розмірі 1000грн., а тому сума до відшкодування складає 26388,13 грн.
Звертаючись до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" із позовом про зобов'язання визнати кредиторські вимоги у сумі 26 388,13грн. ( що є невиплаченою сумою страхового відшкодування) і включення даних вимог кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу, позивач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" посилався на те, що відповідач безпідставно ухиляється від визнання кредиторських вимог, що виникли у позивача внаслідок переходу до нього права зворотної вимоги (регресу) до відповідача, як страховика винної особи.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог у сумі 26388,13грн і включення їх до реєстру кредиторів після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією відповідача для їх пред'явлення, що не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Оскільки відповідач ухилився від розгляду кредиторських вимог позивача, це надало останньому право звернутися у місячний строк, встановлений частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України, до суду із позовом до ліквідатора (ліквідаційної комісії).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Статтями 1166 та 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, та в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що страхова сума складає 152000грн.
Оскільки позивач, виплатив застрахованій ним особі страхове відшкодування, то він мав право звернутися з відповідною вимогою про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу саме до страховика винної особи.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Порядок виплати страхового відшкодування визначений статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Пунктом 37.4 ст. 37 Закону встановлено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, страхове відшкодування на підставі страхового акту від 15.11.2017 № 3.ENSTRAX/3-10338517 виплачено страхувальнику наступним чином: 27039,79грн - на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням від 17.11.2017 № 1029541, 348,34грн - зараховано 17.11.2017 як сплату страхового платежу по договору страхування.
Пунктом 1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до полісу серії АМ №001582821, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну 100000грн, при цьому франшиза встановлена у розмірі 1000грн., а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір страхового відшкодування складає 26 388,13грн.
23.07.2018 року позивач звернувся до відповідача, як страховика особи, винної у ДТП, із претензією про виплату страхового відшкодування у сумі 26 388,13 грн.( л.с.51), яка залишилась без відповіді та без вручення.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 13.06.2019 внесено запис про рішення засновників (учасників) товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
Відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Судом встановлено, що 16.09.2020 року позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернувся до ліквідатора ТДВ «СТ «Домінанта» Горячова В.М. із заявою про грошові вимоги до боржника (а.с. 54), яка відповідачем не була отримана, що підтверджується витягом з веб-сайту Укрпошта про відстеження поштових відправлень за трекінгом 0500323212808 та 06.10.2020 повернута за зворотною адресою.
Згідно з частиною 3 статті 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.
Частиною 8 статті 111 Цивільного кодексу України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Статтею 112 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;
2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог у сумі 26388,13 грн. і включення їх до реєстру кредиторів після спливу строку, встановленого для їх пред'явлення.
Проте, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишати вимоги кредиторів без розгляду.
Відтак, відповідно до приписів чинного законодавства вимога кредитора має бути розглянута з прийняттям та направленням відповідного рішення ліквідаційною комісією не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора, а кредитор, у випадку відмови ліквідаційної комісії у задоволенні його вимог або ухилення від їх розгляду, має право на звернення до суду з відповідним позовом протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, в той час як вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вважаються погашеними.
Оскільки заява №16-09/02-01 від 16.09.2020 про грошові вимоги до ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" останнім не отримана, що підтверджується витягом з веб-сайту Укрпошта про відстеження поштових відправлень за трекінгом 0500323212808 та 06.10.2020 повернута за зворотною адресою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що такі дії свідчать про ухилення від її розгляду, а тому ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача надало останньому право звернутися у місячний строк, встановлений частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України, тобто, з 06.10.2020, до суду із позовом до ліквідатора (ліквідаційної комісії).
З відбитку штемпеля Господарського суду Дніпропетровської області вбачається, що з позовом позивач звернувся до суду 03.11.2020, тобто з дотриманням встановленого частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України строку, а тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив вимоги позивача.
При цьому, доводи апелянта про те, що суд порушив положення ч. 2 ст. 112 ЦК України, включивши вимоги позивача до проміжного ліквідаційного балансу, до якого можуть бути включені лише вимоги тих кредиторів, що звернулися своєчасно, є неспроможними, оскільки даною нормою закону визначається лише черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування, а несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишати вимоги кредиторів без розгляду.
Посилання апелянта на положення ч. 3 ст. 55 Закону України « Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», згідно якого, якщо кредитор не звернувся до товариства у встановлений строк з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо зобов'язання (зобов'язань) перед ним, є помилковим, оскільки воно стосується процедури припинення товариства шляхом поділу, перетворення, виділу, а також, припинення шляхом злиття або приєднання, в той час, як відповідач у справі припиняється шляхом ліквідації.
Інші доводи є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
В силу приписів ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на апелянта.
Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021 у справі № 904/5973/20 - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена лише у випадках, передбачених статтею 287 ГПК України. Постанова складена у повному обсязі 26.05.2021року.
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя О.Г.Іванов
Суддя С.Г.Антонік
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020,04.01.2021 копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі №904/5973/20 поштою не надсилаються.
Надіслати копії цієї постанови на електронну адресу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" м. Дніпро, товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" м. Дніпро, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України (м. Київ).