Дата документу 17.05.2021
Справа № 501/1092/18
2/501/180/21
07 травня 2021 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:
головуючої судді - Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (надалі ПАТ "ВіЕйБі Банк"), правонаступником прав та обов'язків якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»
до
відповідачів:
1 ОСОБА_1
2 ОСОБА_2
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи:
відповідач - ОСОБА_1 ,
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
02 травня 2018 року представник ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (надалі ПАТ "ВіЕйБі Банк") (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі відповідачі) з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим що, між Відкритим Акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (правонаступник ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") та відповідачем ОСОБА_1 28 серпня 2007 року укладено кредитний договір №299/07ф-5 (далі - Договір) про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 150 000 доларів США зі сплатою 14 % річних за користування кредитними коштами.
Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою, відповідно до укладеного договору поруки від 28 серпня 2007 року, між Відкритим Акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (правонаступник ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") та відповідачем ОСОБА_2 (далі поручитель), згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №299/07ф-5. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за договором, поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Позивач вказує в позові, що відповідачі свої зобов'язання за договором не виконують, тому станом на 18 травня 2016 року заборгованість складає 278 552,82 доларів США, що еквівалентно по курсу Національного банку України 7 039 984,08 грн., та 186 650,08 грн., з яких: 136 841,57 доларів США - заборгованість за основною сумою кредиту; 141711,25 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредиту; 186 650,08 грн. - неустойка за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач ОСОБА_1 20.02.2020 надав до суду відзив на позов (а.с.190-191 т.1), просить суд відмовити повністю у задоволенні позову, посилаючись на те, що доданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором визначає заборгованість за ставкою 17% річних, однак умовами кредитного договору №299/07ф-5 від 28.08.2007, укладеного між ним (відповідачем) та позивачем, передбачено 14% річних.
Також, відповідач зазначає у відзиві, що оскільки позивач розрахував заборгованість за кредитом щомісячними платежами з 01.01.2019, а звернувся до суду з позовом 02.05.2018, позивач пропустив строк позовної давності.
Крім того, відповідач вказує у відзиві, що позивачем не надано доказів належного та повного виконання ним умов кредитного договору №299/07ф-5 від 28.08.2007, отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у повному обсязі, тощо.
Відповідач ОСОБА_1 20.02.2020 надав до суду заяву про застосування строків позовної давності (а.с.192-193 т.1).
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 02.05.2018 справа розподілена судді ОСОБА_3 (а.с.28 т.1).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області ОСОБА_3 від 15.05.2018 відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.32 т.1).
У зв'язку із відстороненням судді Іллічівського міського суду Одеської області ОСОБА_3 від здійснення правосуддя, відповідно до наказу голови суду №21-ос від 03.08.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ (а.с.70 т.1).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 14.08.2018, справа повторно розподілена для подальшого розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.71 т.1).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 10.02.2021 прийнято до свого провадження вказану цивільну справу (а.с.72-73 т.1).
Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04.03.2019 позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено повністю (а.с.150-153 т.1).
До суду 20.01.2020 надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по даній цивільній справі (а.с.163-165 т.1).
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 30.01.2020 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 березня 2019 року по даній цивільній справі - скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.174-175 т.1).
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 07.07.2020 залучено до участі у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором правонаступника прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (а.с.232-233 т.1).
Позивач був належним чином сповіщений про судовий розгляд справи, однак до суду не з'явився, представник позивача 21.09.2020 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.25 т.2).
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на підстави викладені у відзиві на позов та заяві про застосування строку позовної давності.
Відповідач ОСОБА_2 була належним чином сповіщена про судовий розгляд справи, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просила суд відмовити в задоволенні позову (а.с.206 т.1).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 28 серпня 2007 року між Відкритим Акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №299/07ф-5 (далі договір) про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 150 000 доларів США зі сплатою 14 % річних за користування кредитними коштами (а.с.13-19 т.1).
Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою, відповідно до укладеного договору поруки від 28 серпня 2007 року, між Відкритим Акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та відповідачем ОСОБА_2 (далі поручитель) згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №299/07ф-5. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за договором, поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (а.с.23 т.1).
Згідно розрахунку заборгованості станом на 18 травня 2016 року складає 278 552,82 доларів США, що еквівалентно по курсу Національного банку України 7 039 984,08 грн., та 186 650,08 грн., з яких: 136 841,57 доларів США - заборгованість за основною сумою кредиту; 141711,25 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредиту; 186 650,08 грн. - неустойка за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, що підтверджується розрахунком (а.с.3-5 т.1).
ІV. Оцінка Суду.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу
Враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.2, 4 ст.631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилами ст.ст.1054, 1055 ЦК України,за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається в письмовій формі.
Як зазначено вище, 28 серпня 2007 року між Відкритим Акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №299/07ф-5 (далі договір) про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 150 000 доларів США зі сплатою 14 % річних за користування кредитними коштами (а.с.13-19 т.1).
Відповідач підписав кредитний договір №299/07ф-5 про надання споживчого кредиту від 28.08.2007 (а.с.19). Тобто сторони досягли предмету договору і вчинили дії на його виконання, про що свідчать їх підписи в договорі.
Таким чином волевиявлення сторін було вільним і направленим на отримання реальних наслідків договору.
Умови договору відповідачем порушені, про що свідчить розрахунок заборгованості, наданий ПАТ «ВіЕйБібанк».
Відповідач подав до суду заяву, в якій зазначив, що на час звернення до суду у позивача закінчився перебіг строку позовної давності і на цій підставі просив відмовити у задоволенні позову.
Частина 1 статті 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України,позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин, початок перебігу позовної давності повязаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).
У зобовязаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.
При цьому, початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).
За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Судом встановлено, що згідно кредитного договору №299/07ф-5 позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту, та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.
Відповідно до п.1.3 Договору, кредитні кошти надаються терміном по 25 серпня 2017 року (а.с.13).
Порядок виконання боргових зобов'язань за даним кредитним договором договором встановлений графіком погашення кредиту (а.с.20-22).
Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а, відтак, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником щомісяця не пізніше останнього робочого дня, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цих зобов'язань.
Згідно з правовою позицією, що викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких, відповідно до умов договору, визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Таким чином, враховуючи, що заборгованість за кредитним договором №299/07ф-5 від 28.08.2007 у ОСОБА_1 виникла, відповідно до наданого розрахунку, починаючи з 01.01.2009 року, строк позовної давності для якої становить три роки, суд дійшов висновку, що позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких, відповідно до умов договору, визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, до моменту звернення 02.05.2018 року позивача до суду.
Отже, суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь Банку підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за період з 02.05.2018 по 02.05.2018, яка становить 36 521,80 доларів США, що еквівалентно по курсу Національного банку України 923031,01 грн. (курс НБУ станом на 18.05.2016 складає 25,273426 грн. за один долар США), з яких:
- 6521,75 доларів США - заборгованість за тілом кредиту в межах строку позовної давності (1304,35 (розмір щомісячного платежу погашення Кредиту згідно графіку) х 5 місяців);
- 15 652,20 доларів США - заборгованість за тілом кредиту в межах строку позовної давності (1304,35 (розмір щомісячного платежу погашення Кредиту згідно графіку) х 12 місяців);
- 14347,85 доларів США - заборгованість за тілом кредиту в межах строку позовної давності (1304,35 (розмір щомісячного платежу погашення Кредиту згідно графіку) х 11 місяців).
Задовольняючи вимогу про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, суд керується наступним.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Судом встановлено, що виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою, відповідно до укладеного договору поруки від 28 серпня 2007 року, між Відкритим Акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та відповідачем ОСОБА_2 (далі поручитель), згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №299/07ф-5. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за договором, поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (а.с.23 т.1).
Згідно п.4.1 Договору поруки встановлено строк дії поруки, згідно якої порука припиняється:
- з припинення зобов'язань за Кредитним договором;
- якщо Кредитодавець протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язань за Кредитним договором не пред'явить вимоги до Поручителя;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Отже, оскільки банк скористався правом на звернення до суду з даним позовом у межах строку виконання зобов'язання (25.08.2017), порука ОСОБА_2 не припинилась.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів та неустойки за користування кредитом з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 3 ст.1056 -1 ЦК України в редакції Закону України від 12 грудня 2008 року N 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно п.1.4 Договору, за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 14% процентів річних (а.с.13).
Тобто, із зазначеного Договору, вбачається, що сторони погодили розмір процентів за користування кредитом.
Разом з тим, згідно розрахунку, наданого банком, заборгованість згідно договору розрахована за відсотковою ставкою 17% річних (а.с.3-5), що є більше від обумовленої договором процентної ставки.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно частини 3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У частині 4 указаної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.
Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
З огляду на вищенаведене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Таку правову позицію висловили Верховний Суд України у справі №6-1374цс17 від 11.10.2017 року та Верховний Суд у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року.
Між тим, матеріали справи не містять навіть посилання на тип процентної ставки, застосованої Банком, позивачем не надано доказів узгодження сторонами змінюваної процентної ставки, порядку та періодичності її зміни, порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, інших вимог, передбачених законом для застосування змінюваної процентної ставки.
Банк не надав суду жодного належного доказу узгодження сторонами процентної ставки на рівні 17% річних та підстав її підвищення, також не надано жодного доказу сповіщення відповідача про збільшення процентної ставки, що є прямим порушенням вимог ст.1056-1 ЦК України.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність дій банку з приводу нарахування відповідачам збільшеної відсоткової ставки, неузгодженої належним чином.
За таких обставин суд доходить до висновку про часткове задоволення позову з мотивів та підстав, викладених вище.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Оскільки, ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 15.05.2018 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі та задоволенням позову частково на користь позивача, підлягає стягненню з відповідачів пропорційно долі кожного на користь держави судовий збір у розмірі 8810,00 грн. - по 4405,00 грн. (у розмірі ставки судового збору у 2018 році).
Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 530, 623, 624, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (надалі ПАТ "ВіЕйБі Банк"), правонастуником прав та обов'язків якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 (місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (місцезнаходження: м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.27-Т код ЄДРПОУ 19017842), правонаступником прав та обов'язків якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (місцезнаходження: м.Київ, вул.кудрявській Узвіз, буд.5-Б, код ЄДРПОУ 36799749) заборгованість за кредитним договором №299/07ф-5 від 28.08.2007 в розмірі 36 521,80 доларів США, що еквівалентно по курсу Національного банку України 923031,01 грн. (курс НБУ станом на 18.05.2016 складає 25,273426 грн. за один долар США).
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути пропорційно долі кожного у рівних частках з ОСОБА_1 (місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 (місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 8810,00 грн. - по 4405,00 грн.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення виготовлено 17 травня 2021 року.
Суддя Іллічівського міського суду
Одеської області М.І.Петрюченко