Справа № 495/3753/21
Номер провадження 1-кс/495/1257/2021
24 травня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровському клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_6 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Випасне Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, українця, місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
24.05.2021 року старший слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з погодженим керівником Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України.
В клопотанні зазначено, що в провадженні слідчого відділу Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12021162240000545 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме за наступним фактом: 21.05.2021 року о 19:50 годині, до приймального відділення КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» доставлений військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував на службі у вищевказаній військовій частині, із травмами голови, які останній отримав 21.05.2021 приблизно о 19:30 годині, від невстановленого чоловіка, на тротуарі по вул. Московській у м. Білгород-Дністровський Одеської області. Відповідно до висновку комп'ютерної томографії головного мозку від 21.05.2021 встановлено, що у ОСОБА_7 наявні уламчасті переломи лівих скроневої і тім'яної кісток із зміщенням уламків, епідуріальна гематоми в лівій лобно-скроневій-тім'яній області, геморагічні забої лівої тім'яної долі, правої скроневої долі, одапоневротичні гематоми в лівій скронево-тім'яній області.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.05.2021, приблизно о 19 годині 30 хвилин, більш точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи біля військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , підійшов до потерпілого ОСОБА_7 , який є військовослужбовцем збройних сил України, і перебуває на посаді заступника командира з озброєння батальйону понтонно-мостового полку військової частині НОМЕР_1 , яка розташована за вище вказаною адресою, між якими виникла словесна суперечка.
Під час словесної суперечки у ОСОБА_4 , на ґрунті виниклої сварки виник раптовий намір на спричинення ОСОБА_7 , тяжких тілесних ушкоджень, шляхом нанесення удару в нижню частину підборіддя.
Далі ОСОБА_4 , реалізуючи свій намір на спричинення ОСОБА_7 , тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно наніс останньому один удар правою долонею руки з низу верх в нижню частину підборіддя. Від отриманого удару в нижню частину підборіддя ОСОБА_7 , впав головою об бордюр при цьому втратив свідомість і отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Таким чином ОСОБА_4 , спричинив ОСОБА_7 , тяжкі тілесні ушкодження, що виразилися в уламчатих переломах лівої скроневої і тім'яної кісток черепа із зміщенням уламків, що призвело до епідуріальної гематоми в лівій лобно-скроневій-тім'яній області, геморагічні забої лівої тім'яної долі, правої скроневої долі, одапоневротичні гематоми в лівій скронево-тім'яній області і дані тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
22.05.2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.
За твердженням слідчого, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п. 1,3, ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 є ризик того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого.
Також слідчий зазначає, що фактичними обставинами на підставі яких, в ході досудового розслідування, зроблено висновок про наявність вищевказаних ризиків є те, що 21.05.2021 року, одразу після вчинення інкримінованого ОСОБА_4 злочину, останній з місця події зник, не зважаючи на супротив військовослужбовців, які намагались зупинити ОСОБА_4 . Поводячись зухвало та вкрай цинічно, ОСОБА_4 , бачивши та усвідомлюючи безпорадний та тяжкий стан потерпілого ОСОБА_7 , не вжив жодних заходів для відвернення загрози життю потерпілого, яка виникла внаслідок послідовних умисних дій підозрюваного ОСОБА_4 , що вказує на характер вчиненого злочину, а саме те, що ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, бажав настання тяжких наслідків для потерпілого ОСОБА_7 , тому слідчий вважає, що встановлені обставини вчиненого ОСОБА_4 злочину, вказують на те, що ОСОБА_4 , слід ізолювати від суспільства на час проведення досудового розслідування, адже ОСОБА_4 , є суб'єктом особливо небезпечної делінквентної поведінки і не розуміє правил та законів нормального функціонування суспільного життя.
Крім цього, слідчий вказує, що ОСОБА_4 станом на 21.05.2021 року, на підставі Наказу №-55 РС від 20.05.2021 року, являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , та при цьому ігноруючи низку вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, виявив неповагу відносно старшого за військовим званням військовослужбовця офіцерського складу та умисно спричинив останньому тяжке тілесне ушкодження.
На думку слідчого, характер вчиненого ОСОБА_4 , злочину вказує на те що, у випадку надання ОСОБА_4 свободи дій та пересування, він може здійснити спроби морального та фізичного тиску на потерпілого, свідків, що може виразитись у небезпеці для осіб, що взяли участь у кримінальному провадженні приймали участь у інших слідчих діях, що само по собі містить в собі загрозу для життя та здоров'я, безпеки інших громадян України, що є найвищою соціальною цінністю держави.
Застосування міри запобіжного заходу у вигляді застави також не є доцільним, оскільки ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи, а згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у скоєні тяжкого злочину, який карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, а також те, що ОСОБА_4 , перебуває у молодому віці, має задовільний стан здоров'я, утриманців не має, та враховуючи також той факт, що жоден з більш м'яких заходів не зможе запобігти вище вказаним ризикам, тому слідчий просить клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого в повному обсязі, просив його задовольнити та обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ).
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він визнає обставини, викладені в клопотанні слідчого, дійсно скоїв вказане кримінальне правопорушення, але не згоден з обранням йому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив суд обрати йому міру запобіжного заходу не пов'язану з позбавленням волі.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні з клопотанням слідчого не погодився в повному обсязі, з тих підстав, що ризики, зазначені слідчим в клопотанні не доведені, не підтверджені належними доказами та взагалі відсутні. Зазначив, що його підзахисний є військовослужбовцем, позитивно характеризується з місця роботи, завжди сумлінно ставився до своїх військових обов'язків, більш того нещодавно підписав контракт на проходження військової служби в антитерористичних операціях (АТО). Зазначив, що у підозрюваного не було наміру так вдарити потерпілого, що призвело до таких тяжких наслідків, в них стався конфлікт з потерпілим, який також є військовослужбовцем та міг би теж попередити конфлікт, вважає, що винні обидві сторони. Вказав, що підозрюваний сам з'явився до слідчого та написав відповідну заяву про скоєне, одразу ж надав свідчення. Просив суд у клопотанні слідчого відмовити та застосувати до його підзахисного нічний домашній арешт, щоб він мав змогу працювати та здійснювати матеріальну допомогу для лікування потерпілого.
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку всіх учасників судового процесу, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 22.05.2021 року СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області було розпочато досудове розслідування внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162240000545 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України.
22.05.2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
В діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України.
Підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Таким чином, підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років позбавлення волі.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 є ризики того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого.
Все це свідчить про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; до підозрюваного раніше не застосовувались запобіжні заходи; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно зі ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Так, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Заява N 42310/04) Справа від 21.04.2011 йдеться, що суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
З урахуванням конкретних обставин справи та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, обрання стосовно підозрюваного такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не передбачає необхідності щодо подання чітких доказів, про що сказано у рішенні Європейського суду з прав людини «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v Italy) (ріш.), 9627/81, 14 березня 1984, DR 37, 15 «3. Комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою».
Про те саме йдеться й у рішенні ЄСПЛ «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88, 28 жовтня 1994 р. Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При вирішені питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно підозрюваного ОСОБА_4 , суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, слідчий суддя враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування та існування ризиків можливого ухилення підозрюваного від органу досудового розслідування та суду і в тому числі перешкоджання ним кримінальному провадженню, суд з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Вказане вище дає підстави вважати, що саме такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, оскільки кримінальне правопорушення, у скоєні якого підозрюється ОСОБА_4 вважається тяжким, розмір застави щодо нього не може перевищувати вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Статтею 182 КПК України передбачено право суду, а не обов'язок визначити заставу як альтернативний захід забезпечення провадження.
З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні доказів, вивчених матеріалів, що характеризують підозрюваного (позитивну службову характеристику та позитивну характеристику з місця проживання), те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне зареєстроване місце проживання, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя вважає за доцільне згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України визначати розмір застави у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 206, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенніпідозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) строком на 60 діб з моменту його затримання, а саме з 24.05.2021 року по 22.07.2021 року включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язків, передбачених ч.1 ст.121 КПК України, в розмірі 40-ка (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270 грн.), що станом на 24.05.2021 року складає 90 800 (дев'яносто тисяч вісімсот) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ).
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні обов'язки:
- з'являтися до слідчого, прокурора, суду за викликом;
- утримуватись від можливого спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.
У разі внесення застави роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме те, що застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 26.05.2021 року о 13:00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1