Справа № 466/3476/21
«24» травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові
кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Полтва Буського району Львівської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз: 06 жовтня 2020 року Буським районним судом Львівської області за ч.3 ст.185 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку терміном на один рік,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи судимим 06 жовтня 2020 року Буським районним судом Львівської області за ч.3 ст.185 КК України на три роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку терміном на один рік, на шлях виправлення не став та під час іспитового строку повторно вчинив кримінальне правопорушення проти власності.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 23 березня 2021року, приблизно о 04 год. 00 хв., перебуваючи на ст. «Підзамче» за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи повторно керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав металеві решітки, що покривають стічний канал, у кількості 2 (дві) штуки, вагою 59 кг сумарно, загальною вартістю 354,00 грн., які в подальшому мав намір реалізувати шляхом здачі в пункт прийому металобрухту, однак свого умислу не довів до кінця, так як був виявлений працівниками поліції.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що ввечері 22 березня 2021 року він приїхав з дому у м. Львів, щоб погуляти по місту. Вночі, перебуваючи біля станції «Підзамче», він переліз через огорожу та дійсно таємно зняв дві металеві решітки, які мав намір здати вранці в пункт прийому металобрухту. Вказані решітки він відніс на відстань біля 5 метрів, став шукати місце, де їх заховати, однак був затриманий працівниками поліції. У вчиненому щиро кається та просить суворо не карати.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого.
Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об'єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 12021141090000158 від 23.03.2021. Фактичні обставини справи, які підтверджуються цими доказами, не оспорювались в судовому засіданні ні обвинуваченим ОСОБА_4 , ні іншими учасниками судового провадження.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об'єктивно доведена та його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, оскільки своїми умисними діями він вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з корисливих мотивів, повторно.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер і тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність негативних наслідків, особу обвинуваченого, який раніше судимий, щире каяття, що є обставиною, яка пом'якшує покарання, та приходить до висновку, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.
Відтак, на підставі ч.1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, обвинуваченому ОСОБА_4 слід частково приєднати невідбуте покарання, яке йому було призначено вироком Буського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2020 року у справі №943/1126/20.
Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до даного покарання частково приєднати засудженому ОСОБА_4 невідбуте покарання, призначене вироком Буського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2020 року у справі №943/1126/20 та визначити йому для відбування остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного місяця) позбавлення волі.
Строк відбування засудженим ОСОБА_4 призначеного остаточного покарання рахувати з часу звернення даного вироку до виконання.
Раніше застосований щодо засудженого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - залишити без зміни до вступу вироку у законну силу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя ОСОБА_1