Справа № 462/1204/21
25 травня 2021 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова
в складі головуючого судді Мруць І.С.
за участю секретаря судового засідання Бардійовської І.Р.
справа № 462/1204/21
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів),
третя особа - Львівська обласна прокуратура,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Львівська обласна прокуратура про зняття арешту з майна,
за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , прокурора Львівської обласної прокуратури - Ванчак Андрія Львовича,
встановив:
позивач 01.03.2012 року звернулася до суду з позовом до відповідача, у якому просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , який було накладено на підставі постанови про арешт майна, 181-0059 від 11.01.2012 року, яка винесена слідчим в ОВС Прокуратури Львівської області Стебеляк Ю.П., реєстраційний номер обтяження: 12058718 від 13.01.2012 року.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона, ОСОБА_1 та її син ОСОБА_5 є власниками квартири АДРЕСА_1 . 16.02.2021 року вона звернулася до нотаріуса із наміром укласти договір дарування квартири і дізналася, що на спірне майно накладено арешт постановою слідчого в межах кримінального провадження відносно ОСОБА_2 . Наголосила, що станом на день винесення постанови про арешт майна відповідач не був власником спірної квартири. Позивач та інший співвласник майна не були ані учасниками кримінального провадження, ані обвинуваченими у цій справі. Додала, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 було завершено.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 03.03.2021 року позовну заяву було залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, які в подальшому були усунені.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 23.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.
Позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися. Про час та місце судового засідання повідомлялися шляхом надіслання судової повістки.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.
Додатково заявила клопотання про залишення сплаченого судового збору за позивачем.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позову не заперечив. Додав, що на час накладення оскаржуваного арешту, відповідач був власником квартири АДРЕСА_1 . Вважає, що слідчий припустився помилки та, замість квартири за АДРЕСА_2 наклав арешт на квартиру АДРЕСА_2 у цьому ж будинку, яка належала позивачу ОСОБА_1 .
Просив позовні вимоги задоволити та зняти арешт, накладений на майно.
Прокурор Львівської обласної прокуратури Ванчак А.Л. проти позову не заперечив. Вважає, що накладений арешт за обставин, що склалися, може порушувати права позивача, а відтак підлягає скасуванню.
Представник третьої особи Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлявся шляхом надіслання судової повістки на офіційну електронну адресу. Правом на подання пояснень третя особа не скористалася.
Згідно із п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, прокурора, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 25.02.2008 року, квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.6).
Виходячи із витягу Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.02.2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є власниками квартири за адресою АДРЕСА_3 . Форма власності - приватна спільна сумісна. Дата внесення запису про державну реєстрацію права власності - 02.04.2008 року.
13.01.2012 року реєстратором Першою Львівською нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна від 11.01.2012 року, винесеної слідчим в ОВС Прокуратури Львівської області Стебеляк Ю.П. (Заявник), зареєстровано обтяження щодо вищезгаданої квартири. Власником зазначено ОСОБА_2 (а.с.8).
Виходячи з копії постанови про арешт майна від 11.02.2012 року, така постановлена слідчим в ОВС прокуратури області радником юстиції Стебеляк Ю.П. в межах кримінального провадження у справі №181-0059, порушеної щодо директора «Львівського обласного центру репродуктивного здоров'я населення» ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.368 ч.3 КК України. З метою забезпечення цивільного позову та забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна обвинуваченого ОСОБА_2 постановлено накласти арешт на рухоме та нерухоме майно де б воно не знаходилося і чому б воно не виражалось яке належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та серед іншого накласти арешт на квартиру по АДРЕСА_3 інвентарною вартістю 88 935 грн. шляхом реєстрації обтяження об'єкта нерухомого майна (а.с.7).
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04.03.2014 року залишено без змін вирок Личаківського районного суду м.Львова від 28 жовтня 2013 року, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч.1 ст.368-2 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями у галузі медицини строком на два роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням та іспитовим строком 1 рік (а.с.9,10).
Виходячи з висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №727/2878/19, «спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або >КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб'єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства» (пункт 21.1. Постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови від 03 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване, виконавча служба може бути залучена до участі у справі в якості третьої особи.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17 липня 1997 року (Закону № 475/97- ВР), визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, які передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Таким чином, з долучених до справи матеріалів встановлено, що арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, кримінальне провадження на час звернення ОСОБА_1 з позовом завершене.
Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи вищенаведене, право позивача розпоряджатися належним їй майном підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна, а тому слід позов задоволити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 908 грн., що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи (а.с.11). До початку судового розгляду представником позивача заявлено клопотання про залишення сплаченого судового збору за позивачем.
За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності, сплачений судовий збір у розмірі 908 гривень слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Львівська обласна прокуратура про зняття арешту з майна - задоволити.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , який було накладено на підставі постанови про арешт майна від 11 січня 2012 року у кримінальній справі №181-0059, винесеної слідчим в ОВС Прокуратури Львівської області Стебеляк Ю.П., реєстраційний номер обтяження: 12058718 від 13.01.2012.
Сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень - залишити за ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог п.п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 );
Третя особа: Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (місце знаходження: 79040 м.Львів, вул.Городоцька, 299, код ЄДРПОУ 35009206);
Третя особа: Львівська обласна прокуратура (місце знаходження: м.Львів, проспект Шевченка, будинок №17/19, ЄДРПОУ 02910031).
Повний текст рішення складено 26 травня 2021 року.
Суддя: І.С. Мруць