Справа № 947/10957/21
Провадження № 1-кс/947/6628/21
20.05.2021 року
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС - криміналіста СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021162390000124 від 26.03.2021 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Роздільна, Одеська область, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115КК України,
В провадження слідчого судді Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021162390000124 від 26.03.2021 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені слідчим письмово в клопотанні.
Слідчий звертається з клопотанням обґрунтовуючи його тим, що існують ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі.
Захисник в судовому засіданні заперечувала проти клопотання, зазначивши, що з боку підозрюваного був самозахист, а тому підозра є необгрунтованою, жодних ризиків, на які посилається слідчий в клопотанні, не існує. Крім того, потерпілому у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру за ч.2 ст.146, ч.2 ст.127, ч.2 ст.189 КК України у іншому кримінальному провадженні.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали, якими клопотання обґрунтовується, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як встановлено в судовому засіданні, 26.03.2021, ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України, та 27.03.2021, йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
29.03.2021 слідчий звернувся до слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області, із клопотанням погодженим прокурором, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 29.03.2021, ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області, про застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 відмовлено, та обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, з 29.03.2021 по 27.05.2021, включно.
30.03.2021, постановою заступника керівника Одеської обласної прокуратури, здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021162390000124 від 26.03.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, доручено слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу - слідчому управлінню ГУНП в Одеській області.
01.04.2021, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12021160000000653 від 26.03.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, яке 05.04.2021 постановою прокурора об'єднане в одне провадження із кримінальним провадженням №12021162390000124 від 26.03.2021.
08.04.2021, ОСОБА_4 змінено раніше повідомлену підозру та повідомлено про нову підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси 30.04.2021, підозрюваному ОСОБА_4 змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», у межах строків досудового розслідування, тобто до 27.05.2021.
20.05.2021 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси продовжено строк досудового розслідування в рамках кримінального провадження до 26.07.2021 року.
Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п.175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115КК України.
Враховуючи обґрунтованість підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115КК України, з огляду на тяжкість можливого покарання, у випадку доведення вини підозрюваного у його вчиненні, слідчий суддя приходить до переконання що ризики, які існували на момент зміни відносно підозрюваного запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, а саме ризики у вигляді переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином, викладене свідчить про наявність обставин, передбачених ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що встановлені ризики не зникли та продовжують існувати, а в рамках кримінального провадження необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Крім того, повідомлення потерпілому у цьому кримінальному провадженні про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень у іншому кримінальному провадженні не виправдовує дій підозрюваного ОСОБА_4 , та не є обставиною, за якої повідомлена останньому підозра є необгрунтованою.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Таким чином, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 196, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого в ОВС - криміналіста СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021162390000124 від 26.03.2021 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосованого ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 30.04.2021 року строком до 18.07.2021 року, в межах строку досудового розслідування з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1