Справа № 496/1214/21
Провадження № 3/496/1165/21
19 травня 2021 року м. Біляївка
Суддя Біляївського районного суду Одеської області Трушина О.І., розглянувши матеріали, які надійшли від 1 взводу 8 роти 1 батальйону полку Управління патрульної поліції в Одеській області,
про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 063305 від 27.02.2021 року за ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідно до якого він, о 03.00 год в м. Одеса по об'їзній дорозі, 11Д, керував автомобілем MERSEDES-BENZ Е200, р.н. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений у встановленому законодавством порядку в медичному закладі, що підтверджується висновком 000269, чим порушив п.2.9.а ПДР України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Шепітко Г.І. не погодився з протоколом про адміністративне правопорушення, складеним відносно ОСОБА_1 та пояснив, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, що виключає відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 перебували в с. Котовка, де вживали алкогольні напої. За попередньою домовленістю за ними приїхав ОСОБА_3 на автомобілі MERSEDES-BENZ Е200, р.н. НОМЕР_1 , належному ОСОБА_1 . Не доїхавши до заправки, куди вони прямували, автомобіль заглох, і ОСОБА_3 не вдалося його завести. В той час, як ОСОБА_1 пересів на водійське сидіння і намагався завести автомобіль, під'їхали працівники поліції. У зв'язку з викладеним просив провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, вважає, що скасований акт, який встановлює адміністративну відповідальність, що також є підставою для закриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, надані докази, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9.а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння та обов'язково має керувати транспортним засобом.
Відсутність будь-якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому, відповідно до п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Шепітко Г.І. у судовому засіданні категорично заперечував факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Верховний Суд у справі № 338/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники поліції мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Крім того, Верховний Суд у справі № 489/4827/16-а (постанова від 15.04.2020 р.) зробив остаточний висновок, що рапорт інспектора не може вважатись об'єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський у спірних правовідносинах виступає в якості суб'єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, вищезазначеними вимогами закону, Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018 р. та наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 р. № 100, яким затверджено Інструкцію «Про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції» чітко регламентовано, що кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера.
Відеозапис портативного відеореєстратора з нагрудної камери поліцейського, копія якого долучена до матеріалів справи, не є безперервним. Матеріали справи не містять рапорту поліцейського із зазначенням причин перерви відео фіксації правопорушення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він разом з ОСОБА_1 поїхали в с. Котовка, де вживали алкогольні напої. Напередодні ОСОБА_1 домовився з ОСОБА_3 про те, що останній на автомобілі ОСОБА_1 приїде за ними, тому залишив йому ключі і автомобіль. Близько 01.00 год. 27.02.2021 року вони виїхали з с. Котовка, вирішили заїхати на АЗС «Амік» по вул. Окружній купити цигарки. Не доїжджаючи до АЗС, автомобіль заглох і спроби ОСОБА_3 завести двигун були марними. На водійське сидіння сів ОСОБА_1 і намагався завести двигун, щоб потім за кермо сів ОСОБА_3 , але у нього нічого не вийшло. Близько 02.00 год., коли вони шукали спосіб евакуації автомобіля, біля них зупинився автомобіль патрульної поліції, в подальшому був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 залишив йому автомобіль, ключі, і вони домовилися, що ОСОБА_3 приїде в с. Котовка і забере його і ОСОБА_4 . Він 27.02.2021 року близько 01.00 год. приїхав в с. Котовка, і вони всі разом вирушили додому. По дорозі вирішили заїхати на АЗС «Амік» купити цигарки, але не доїжджаючи до АЗС, автомобіль заглох. У нього не вийшло завести двигун, на переднє сидіння сів ОСОБА_1 виключно з метою завести двигун, автомобіль перебував на узбіччі. В цей час під'їхали працівники поліції, в подальшому був складений протокол відносно ОСОБА_1 .
Із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на водійському сидінні, намагався завести двигун автомобіля, але не завів.
Слід зазначити, що відеозаписи, які фіксували події, які відбувалися 27.02.2021 року на нагрудну камеру поліцейського, логічно співвідносяться з показаннями свідків. Транспортний засіб MERSEDES-BENZ Е200, р.н. НОМЕР_1 дійсно був з вимкненим двигуном, на узбіччі, а на деяких кадрах зафіксовано, що ОСОБА_1 намагається завести двигун, але безуспішно. Звернення до ОСОБА_5 », свідчить про те, що відеозапису вже передувало спілкування з інспекторами патрульної поліції.
Знаходження ОСОБА_1 на сидінні водія транспортного засобу, який не перебуває в стані руху, не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія в автомобілі, який не рухається, не доводить факт керування транспортним засобом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зібраними у справі доказами об'єктивно не підтверджено той факт, що 27.02.2021 року ОСОБА_1 керував автомобілем MERSEDES-BENZ Е200, р.н. НОМЕР_1 , що виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
У справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, яка передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Шепітко Г.І. у судовому засіданні зазначив, що у Кримінальному кодексі України наявна стаття 286-1, яка передбачає відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу. Натомість стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість редакції. Вважає, що оскільки скасовано акт, який встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, наявні підстави для закриття провадження у справі.
Суд не погоджується з доводами представника ОСОБА_1 - адвоката Шепітко Г.І. в тій частині, що скасовано акт, який встановлює адміністративну відповідальність, виходячи з наступного.
Згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Слід зазначити, що дана норма саме в такій редакції є діючою станом на час вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 27.02.2021 року, з огляду на наступне.
Верховною Радою України 22 листопада 2018 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон N 2617-VІІІ), яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та особливості початку досудового розслідування у формі дізнання.
Закон N 2617-VІІІ повинен був набрати чинності 1 січня 2020 року, а до цього часу Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону мав би внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність до Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність до Закону.
3 грудня 2019 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення зміни до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон N 321-IX), яким відтерміновано набрання чинності Законом N 2617-VІІІ з 1 січня 2020 на 1 липня 2020 року.
Під час прийняття Закону N 321-IX було визначено, що для уніфікації законодавства необхідно внести зміни до великого масиву законодавчих актів з метою узгодження термінології, запровадженої Законом N 2617-VІІІ, та термінології, яка застосовується в інших законодавчих актах.
Для цього 17 червня 2020 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон N 720-ІХ).
У Розділі II Закону N 720-ІХ зазначено, що «Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року N 2617-VІІІ.
1 липня 2020 року Закон N 2617-VІІІ набрав чинності, а Закон N 720-ІХ був підписаний Президентом України 2 липня 2020 року та 3 липня 2020 року опублікований в газеті «Голос України».
Частина п'ята статті 94 Конституції України передбачає, що Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Таким чином, частина п'ята статті 94 Основного Закону не допускає набрання законом чинності раніше дня його опублікування.
Головною метою цієї конституційної норми, як зазначено в рішенні Конституційного Суду від 6 жовтня 2010 року N 21-рп/2010, є недопущення набрання законом чинності до моменту його офіційного оприлюднення, чим забезпечується реалізація конституційних положень, відповідно до яких закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність осіб, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (стаття 58 Конституції України).
З огляду на зазначене, враховуючи положення частини п'ятої статті 94 Конституції України Закон №720-ІХ набрав чинності 3 липня 2020 року, а саме в день його опублікування.
Крім того, у зв'язку з набранням чинності 1 липня 2020 року Законом N 2617-VІІІ, відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування, була закріплена у статті 286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» України, а статтю 130 КУпАП було - змінено.
Однак, Законом України N 720-ІХ внесено зміни до Закону N 2617-VІІІ, відповідно до яких із Закону №2617-VІІІ вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1 КК України.
Таким чином, з 3 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом N 2617-VІІІ, а стаття 286-1 КК України виключен
Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для закриття провадження у справі у зв'язку зі скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність, відсутні. Натомість суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 130, 252, 247, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.І. Трушина