Справа № 496/550/21
Провадження № 2/496/1206/21
24 травня 2021 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Дранікова С.М.
за участю секретаря - Старостіної А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., та стягнути з відповідача судові витрати по справі. Свої вимоги позивач мотивує тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу на праві приватної власності належить 1/3 частка житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за вищезазначеною адресою. Вказана частина будинку була придбана за договором купівлі-продажу від 07.10.2020 року у відповідача. Відповідач з 2000 року не проживає у вказаному будинку, однак зареєстрований за вказаною адресою. Він не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в будинку не має і взагалі будинком він не цікавиться. Перешкод в користуванні будинком та надвірними спорудами позивачем відповідачу не чинилось. Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, вона повинна додатково збирати документи для отримання субсидій. У зв'язку з чим позивач звернулась з вказаним позовом до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначив, що позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся по дату та час розгляду справи, проте до суду повернулись конверти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу на праві приватної власності належить 1/3 частка житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.10.2020 року.
Відповідно до акту від 24.12.2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає з 2000 року по 2020 рік. Вказаний акт підписано депутатом Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області Штефан С.В., та сусідами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Згідно довідки №4186 від 24.12.2020 року, виданої виконавчим комітетом Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований, але не проживає з 2000 року по теперешній час.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном. Звернення до суду із даною позовною заявою про позбавлення права користування житловим приміщенням є однією із форм захисту власником своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю (постанова Верховного Суду України від 16.01.2012 р. №6-57цс11).
Як встановлено матеріалами справи, позивач є власником житлового будинку, в якому зареєстрований відповідач.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Стаття 71 ЖК України містить вичерпний перелік випадків збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців.
Доказів на підтвердження поважності причин не проживання в будинку за місцем реєстрації відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У відповідності з п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли з практики застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 р. за № 2, наймач або член його сім'ї втрачає право користування жилим приміщенням якщо він вибув на інше постійне місце проживання.
Водночас відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміни чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Таким чином згідно п. 3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Відповідно до п. 26 вказаних вище Правил зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного, досліджених по справі доказів, встановлених обставин справи, суд вважає, що позивачем доведено наявність передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України підстав для визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.
Керуючись ст.ст. 316, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст. 156 Житлового кодексу України, ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 908 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.М. Драніков