Справа № 495/1168/21
Номер провадження 2/495/1544/2021
12 травня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Братків І.І.,
із участю секретаря судового засідання Саханова О.А.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.07.2012 у розмірі 39328,03 грн. станом на 18.01.2021, судові витрати у розмірі 2270.00 грн.
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 18.12.2012 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 19551,15 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі - надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку із чим станом на 18.01.2021 року виникла заборгованість у розмірі 39328 грн 03 коп., з яких: 19551 грн 15 коп. заборгованість за кредитом; 15084 грн 64 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4692 грн 24 коп. заборгованість за пенею.
2. Рух справи у суді
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 01 квітня 2021 року, відкладено 21 квітня 2021 року, 12 травня 2021 року.
3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, до позову надано клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнала в частині суми 16551,15 грн. - заборгованості за тілом кредиту. В решті заявлених позовних вимог заперечила.
Згідно із статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом із позовною заявою представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» подав клопотання про огляд вебсайту, у якому просить здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному вебсайті АТ КБ «Приватбанк» за посиланням https://privatbank.ua/terms та доступні за наступним шляхом: «Архів договорів», перейти за посиланням «більше», обрати сторінку №5, повний текст за посиланням «Повний договір (актуальний на 01.10.2016 р.)», розділ 2.1.1 знаходиться на сторінках 344-376 повного договору.
Керуючись частиною першою статті 85 ЦПК України, представник позивача просив оглянути електронні докази, які не можна доставити до суду, за їх місцезнаходженням.
Розглядаючи вказане клопотання, суд керувався таким.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 85 ЦПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.
Відповідно до статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Керуючись наведеним, суд дійшов висновку, що інформація, яка міститься на офіційному вебсайті АТ КБ «Приватбанк» за посиланням https://privatbank.ua/terms, та яку пропонує оглянути представник позивача, не має ознак електронного доказу та не може бути судом взята до уваги як доказ у цілому, оскільки суду не надано доказів про засвідчення такої інформації електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» або в іншому порядку.
Керуючись наведеним, у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 про огляд вебсайту суд відмовляє.
4. Фактичні обставини справи.
Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 18.12.2012 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 19551.15 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає нею та банком договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Вказані обставини позивач підтвердив копіями анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 20 квітня 2020 року ОСОБА_1 , як споживач банківських послуг, використовувала кошти в межах суми кредитного ліміту, усього 19551грн 15 коп. (заборгованість за простроченим тілом кредиту). Окрім того Банк нарахував 15084 грн 64 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 4692 грн 24 коп. заборгованість за пенею у порядку статті 625 ЦК України.
5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідач ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, в зв'язку з чим станом на 18.01.2021 року виникла заборгованість у сумі 39328 грн 03 коп.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовуючи право вимоги до позовної заяви надав наступні докази, а саме: анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку; - розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з Тарифів та з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms/. Як установлено судом, у анкеті-заяві позичальника від 20 квітня 2010 року процентна ставка не зазначена, а також, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, строк повернення кредиту не зазначено. Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що саме ці Умови та Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування,
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Однак, враховуючи, той факт, що отримані відповідачем кредитні кошти використовувалися шляхом зняття готівки, але в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Таким чином, враховуючи те, що факт отримання відповідачем кредиту є доведеним, то право позивача є порушеним і підлягає судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19551 грн 15 коп. У частині позову про стягнення 15084 грн 64 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 4692 грн 24 коп. заборгованість за пенею, необхідно відмовити.
За змістом частини першої статті 1050 ЦК, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 625 ЦК передбачено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимогу про стягнення кредиту, просить стягнути заборгованість за тілом кредиту, відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України.
Заява-анкета від 20 квітня 2010 року, підписана сторонами, не містить положень щодо строків повернення отриманих кредитних коштів та суму обов'язкового щомісячного платежу.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04 листопада 2016 року, позивач посилався на «Умови та правила надання банківських послуг». Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків нарахованих на прострочений кредит у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, Умови та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не містять ані особистого підпису позичальника, ані дати їх складання. Позивачем не надано доказів ознайомлення позичальника саме із такою редакцією Умов та правил надання банківських послуг.
У постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків, нарахованих на прострочений кредит, згідно із ст. 625 ЦК України, за порушення термінів виконання договірних зобов'язань у розмірі визначеному у розрахунку заборгованості. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відтак враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по відсоткам за користування кредитом, згідно із статтею 625 ЦК України у розмірі 15084 грн 64 коп. та заборгованість за пенею 4692 грн 24 коп. заборгованість за пенею відсутні, а тому в цій частині позову слід відмовити.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19551 грн 15 коп.; в частині позову про стягнення 15084 грн 64 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 4692 грн 24 коп. заборгованість за пенею, нарахованих Банком у порядку статті 625 ЦК України необхідно відмовити.
6. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід стягнути судовий збір за розгляд справи в сумі 1135 грн, як того вимагає стаття 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 04.11.2016 (тілом кредиту) у сумі 19551 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 15 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1135 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.І Братків
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.05.2021