рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
Справа № 495/252/21
Номер провадження 2/495/565/2021
21 квітня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Боярського О.О.,
за участі секретаря судових засідань Рачицької І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Шабівської сільської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом, -
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
18.01.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0628 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:01:006:0389 та на Ѕ частку земельної ділянки площею 0.0541 га для ведення садівництва, кадастровий номер 5120886600:02:002:0220, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), актовий запис за №729.
Після смерті матері відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок: площею 0,0628 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:01:006:0389 та земельної ділянки площею 0.0541 га для ведення садівництва, кадастровий номер 5120886600:02:002:0220, за адресою: АДРЕСА_2 .
12 січня 2021 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеській області позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за Законом на частку спадкового майна, а саме: на Ѕ частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім того, листом завідувача Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеській 12 січня 2021 року повідомлено ОСОБА_1 , що видати Свідоцтво про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки площею 0,0628 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:01:006:0389 та на частку земельної ділянки площею 0.0541 га для ведення садівництва, кадастровий номер 5120886600:02:002:0220, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , можливо в зв'язку з тим, що розмір частки померлої матері у Державних актах на право власності на земельну ділянку не визначений.
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 19.01.2021 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Одночасно витребувана копія спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2 .
15.02.2021 року до канцелярії суду надійшов відзив Білгород-Дністровської міської ради.
Ухвалою суду від 02.03.2021 року був залучений співвідповідач та витребувані додаткові докази.
05.04.2021 року сторони у судове засідання не з'явились. Позивачка подала до канцелярії суду заяву з проханням закрити підготовче провадження по справі.
Ухвалою суду від 05.04.2021 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 21.04.2021 року.
У судове засідання 21.04.2021 року сторони не з'явились.
Позивачка подала до канцелярії суду заяву з проханням судове засідання провести без її участі, вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник Білгород-Дністровської міської ради в судове засідання не з'явився, надав відзив на позов.
Представник Шабівської сільської ради у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. Відзив відповідачем надано не було.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується наступними документами:
- свідоцтвом про народження позивачки, серії НОМЕР_2 , виданим 12 вересня 1986 року, актовий запис 667, де в графі мати вказано - ОСОБА_2 ;
- свідоцтвом про шлюб позивачки, відповідно до якого позивачка ОСОБА_3 змінила після реєстрації шлюбу прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 »
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), актовий запис за №729.
Після смерті матері відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок: площею 0,0628 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:01:006:0389 та земельної ділянки площею 0.0541 га для ведення садівництва, кадастровий номер 5120886600:02:002:0220, за адресою: АДРЕСА_2 .
12 січня 2021 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеській області позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за Законом на частку спадкового майна, а саме: на Ѕ частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом ВАС №062189, виданого 12 грудня 2002 року державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори і зареєстрованому в реєстрі за №333/2002, спадкоємцями житлового будинку по АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_6 у рівних частках є ОСОБА_2 , ОСОБА_2 .
Згідно Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ЯЕ №759304, виданого 20 жовтня 2009 року Білгород-Дністровською міською радою та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010950600399, співвласниками земельної ділянки площею 0,0628 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:01:006:0389 є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
Згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №277082, виданого 18 липня 2011 року Салганською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області та зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею,договорів оренди землі за №512080001000646 співвласниками земельної ділянки площею 0,0628 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:01:006:0389.
Листом завідувача Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеській 12 січня 2021 року повідомлено ОСОБА_1 , що видати Свідоцтво про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки площею 0,0628 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:01:006:0389 та на частку земельної ділянки площею 0.0541 га для ведення садівництва, кадастровий номер 5120886600:02:002:0220, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , можливо в зв'язку з тим, що розмір частки померлої матері у Державних актах на право власності на земельну ділянку не визначений.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Відповідно до ст.ст.1220, 1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України, у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
За змістом ст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.
Згідно пункту 10 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», та відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до пункту «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини 3 статті 152 ЗК України.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Судом установлено, що, позивачка є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_2 , співвласниками спірних земельних ділянок без визначення часток є позивачка ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_2 , однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину, в зв'язку з тим, що розмір частки спадкодавця у Державних актах на право власності на земельну ділянку не визначений, окрім позивачки, інших спадкоємців, які подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 немає, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права та підстав для відмови у позові не має.
Висновки за результатами розгляду справи
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, позивач спадкоємцем першої черги за законом, інших спадкоємців першої черги не має, у зв'язку з чим суд вважає, що права позивачки підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Шабівської сільської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0628 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:01:006:0389, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ЯЕ №759304, виданого 20 жовтня 2009 року Білгород-Дністровською міською радою та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010950600399.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Ѕ частку земельної ділянки площею 0.0541 га для ведення садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5120886600:02:002:0220, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №277082, виданого 18 липня 2011 року Салганською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області та зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею,договорів оренди землі за №512080001000646.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.О. Боярський