Провадження № 11-кп/821/109/21 Справа № 690/104/19 Категорія: ч.2 ст. 307 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
19 травня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретарів судового засіданняОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участі:
прокурорів обвинуваченого захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12018250140001119 за апеляційними скаргами прокурора Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_12 на вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 03 серпня 2020 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Херсон, українець, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
-12.09.2001 Дніпровським районним судом м. Херсона за ч.2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі;
-12.04.2005 Комсомольським районним судом м. Херсона за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі;
-17.04.2008 Суворовським районним судом м. Херсона за ч.2 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 28.11.2011 Суворовським районним судом м. Херсона за ч.2 ст.307, ч.1 ст.311 КК України до 5 років позбавлення волі, 26.06.2014 рішенням Суворівського районного суду м.Херсона від 18 червня 2014 року звільнений від відбування покарання на підставі ст.2 Закону України «Про амністію в 2014 році»,
засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, до 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Обрано запобіжний захід ОСОБА_9 у виді тримання під вартою та взято його під варту із зали.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 визначено рахувати з 03 серпня 2020 року - день взяття під варту.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_9 термін його попереднього ув'язнення з 25.12.2018 по 23.10.2019, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати, пов'язані з проведенням експертиз, в сумі 1576 грн.
Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України,
Вироком Ватутінського міського суду від 03.08.2020 ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за те, що він повторно, у невстановлені слідством день, час, місці та спосіб, незаконно придбав паперовий згорток із подрібненою речовиною рослинного походження, яка згідно висновку судової експертизи дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів №2/1886 від 14.12.2018 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабіс», масою в перерахунку на висушену речовину 6,858 грам, та зберігав при собі з метою збуту до 11.12.2018, коли близько 12.25 год., в під'їзді будинку АДРЕСА_2 біля свого місця проживання незаконно збув, продавши за ціною 100 грн., особі під зміненими анкетними даними - ОСОБА_13 , залученому оперативними працівниками Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області до проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів, психотропних речовин в рамках оперативно - розшукової діяльності, вказаний наркотичний засіб.
Також ОСОБА_9 повторно, у невстановлені слідством день, час, місці та спосіб, незаконно придбав подрібнену речовину рослинного походження, яка згідно висновку судової експертизи дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів № 2/173 від 11.02.2019 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабіс», масою в перерахунку на висушену речовину 7,089 грам, та зберігав при собі з метою збуту до 25.12.2018, коли близько 15.05 год., в під'їзді будинку АДРЕСА_2 біля свого місця проживання незаконно збув, продавши за ціною 150 грн., особі під зміненими анкетними даними - ОСОБА_13 , залученому оперативними працівниками Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області до проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину (оперативна закупка) в рамках кримінального провадження, вказаний наркотичний засіб.
Він же, повторно, у невстановлені слідством день, час, місці та спосіб, незаконно придбав подрібнену речовину рослинного походження, яка згідно висновку судової експертизи дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів №2/41 від 11.01.2019, №2/77 від 18.01.2019, № 2/174 від 07.02.2019, № 2/175 від 11.02.2019, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабіс», загальною масою в перерахунку на висушену речовину 104,9 грам та зберігав за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_3 з метою збуту до 25.12.2018, коли в період часу з 15.35 год. до 17.45 год., під час проведення працівниками поліції санкціонованого обшуку місця проживання ОСОБА_9 за вказаною адресою, було виявлено та вилучено вказаний наркотичний засіб.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій, вважаючи вирок суду незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, просив його скасувати.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить викладу фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими при зміні обвинувачення в суді першої інстанції.
Звукозапис судового засідання частково не відтворюється, що на його думку є підставою для скасування вироку суду.
В доповненнях до апеляційної скарги, датованих 09.11.2020, обвинувачений ОСОБА_9 просив вирок суду скасувати, оскільки він побудований на недопустимих доказах.
Вказує, що аудіо та відео контроль за вчиненням злочину проведено без відповідної ухвали слідчого судді, тому докази, здобуті в ході вказаної слідчої дії та похідні від них, є недопустимими доказами.
Обшук домоволодіння проводився у відсутність захисника, що є порушенням п.2 ст. 237 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_12 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просив вирок суду скасувати, а провадження закрити на підставі ч.3 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що докази, отримані працівниками поліції при вилученні та виявленні наркотичних засобів у ОСОБА_9 , одержані із суттєвими порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, а тому є недопустимими доказами, в зв'язку з чим всі інші похідні докази є також недопустимими доказами.
Стороною обвинувачення не надано доказів легітимності коштів, які були використані при проведенні оперативної закупівлі.
Протокол обшуку ОСОБА_9 є недопустимим доказом, оскільки обшук проведено у відсутності захисника, в протоколі не вказано місто в якому проводився обшук та відсутня частина відеозапису на якому зафіксовано обшук та вилучення речовини, знайденої працівниками поліції, як вона упаковувалась, та не зрозуміло - чи саме ця речовина була передана на експертизу.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_11 , не заперечуючи встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та доведеності вини ОСОБА_9 , просив вирок суду скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винним за ч.2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при призначенні ОСОБА_9 покарання судом першої інстанції не в повній мірі враховано тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого, його посередня характеристика жодним чином не зменшує суспільну небезпечність як його самого, так і злочину, який він вчинив.
Заслухавши суддю-доповідача, думки обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , які в ході апеляційного розгляду узгодили позицію захисту, та просили оскаржуваний вирок скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, а апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення; обвинувачений ОСОБА_9 пояснив, що є наркозалежною особою, наркотичні засоби зберігав вдома для власного вживання, без мети збуту, та вважає, що в його діях можливо і наявний склад злочину, але не за ч.2 ст. 307 КК України; думку прокурорів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які частково підпримали апеляційну скаргу прокурора, просили вирок скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, оскільки під час слухання справи місцевим судом було допущено істотні порушення вимог КПК України; вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_12 підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним; статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальністть за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення, у резолютивній частині вказується - покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 374 КПК України та п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 29.06.90, у разі визнання особи винуватою мотивувальна частина обвинувального вироку має містити: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановлені стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
В цій частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного судом доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності обвинуваченого, його роль у вчиненні злочину, а після цього - докази, з відповідною оцінкою та аналізом, покладені судом в обґрунтування своїх висновків.
Вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано не було.
Необхідність чіткого мотивування судового рішення незалежно від виду судочинства є необхідним компонентом забезпечення права особи на справедливий суд в контексті положень ст. 6 ЄКПЛ, про що ЄСПЛ неодноразово вказував у своїх рішенням, зокрема «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, «Кузнєцов проти Російської Федерації» від 23 жовтня 2008 року та інші.
Відсутність належного мотивування судового рішення не лише позбавляє сторони справи достатньої можливості аргументовано оскаржити судове рішення, але й позбавляє суд апеляційної інстанції можливості належно й аргументовано розглянути скаргу на таке рішення, не маючи даних про те, яким чином суд першої інстанції оцінив окремі докази як такі, що підтверджують чи спростовують певні обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до ст. 409, 412 КПК України підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване рішення.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції виклав у ній формулювання обвинувачення, яке визнав доведеним, та перерахував докази, які на думку суду першої інстанції доводять винуватість обвинуваченого. При цьому, суд першої інстанції не проаналізував належним чином та не дав оцінки доказам, дослідженим в ході судового розгляду відповідно до ст. 94 КПК України, а лише обмежився перерахуванням доказів обвинувачення, коротко розкриваючи їх зміст, не зазначаючи, які обставини ними підтверджуються або спростовуються.
Крім того, під час апеляційного розгляду встановлено, що місцевим судом було досліджено відеозапис від 25.12.2018, який проводився під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , один диск з трьох наявних у справі не відтворювався і переглянутий не був, однак оцінки вказаним обставинам щодо дотримання органом досудового слідства вимог ст..236 ч.10 КПК України під час проведення обшуку у вироку суду надано не було, хоча суд послався як на доказ винуватості обвинуваченого - на протокол обшуку від 25.12.2018.
Не відображені у вироку суду та не надано жодної оцінки і показам основного свідка ОСОБА_13 , який за версією обвинувачення 11.12.2018 та 25.11.2018 придбав наркотичні засоби у ОСОБА_9 , хоча він був допитаний місцевим судом про що свідчить звукозапис та журнал судового засідання від 11.09.2019 (т.1 а.с. 181). Це при тому, що ОСОБА_9 заперечував факти збуту наркотичного засобу свідку ОСОБА_13 та факт отримання ним коштів за вказані наркотичні засоби . Під час апеляційного розгляду обвинувачений наполягав на тому, що 150 грн., які були вилучені в його квартирі під час обшуку 25.11.2018 року, йому підкинули .
Як вбачається з звукозапису судового засідання, місцевим судом досліджувався відеозапис від 25.12.2018 проведення оперативної закупки у ОСОБА_9 згідно ухвали апеляційного суду від 17.12.2018 , однак оцінки йому не дано.
На думку колегії суддів вказані порушення є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, після завершення досудового розслідування прокурором або слідчим у порядку ст. 290 КПК України стороні захисту не було відкрито матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД.
Відповідно до ч.2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання
А згідно з ч.12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Великою Палатою Верховного Суду були сформульовані висновки щодо застосування норм права, передбачених ст. 290 КПК України.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду постановою від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к (провадження № 13-43кс19) уточнила висновки щодо застосування норми права, зроблені раніше у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у провадженні № 13-37кс18, акцентувавши увагу на тому, що сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, з метою їх надання стороні захисту, і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до ст. 290 КПК України.
Якщо сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи у суд з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, то в такому разі порушень вимог ст. 290 КПК України з боку сторони обвинувачення немає. Суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД, в комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що якщо сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення матеріалів, що стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст.. 290 КПК України .
У зв'язку з цим вказані висновки про застосування норм права мають бути враховані судом першої інстанції при обґрунтуванні підстав щодо визнання допустимими чи недопустимими доказами протоколів НСРД.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні, та зазначила, що відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні ч.2 ст. 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.
Так встановлено, що процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД (в тому числі і відповідна ухвала слідчого судді) повинні досліджуватися судом під час розгляду справи в суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД.
З оскаржуваного вироку вбачається, що місцевим судом визнано всі надані прокурором докази допустимими, в тому числі і протокол проведення негласної слідчої (розшукової дії) у виді аудіо-відео контролю особи від 12.02.2019 (т.2 а.с. 78-80), однак судом першої інстанції не було перевірено чи сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, і чи такі заходи взагалі вживалися.
31.03.2021 прокурор під час апеляційного розгляду надав апеляційному суду: супровідний лист Черкаського апеляційного суду від 22.03.2021 про направлення керівнику Звенигородської місцевої прокуратури ухвали слідчого судді від 17.12.2018; клопотання №834/55/05-2018 від 12.12.2018 про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії із застосуванням оперативно-технічних засобів у виді аудіо-, відео контролю щодо розмов або інших звуків, рухів дій ОСОБА_9 строком на 30 діб з моменту отримання дозволу суду; доручення про проведення слідчих (розшукових) дії в порядку ст. 40 КПК України від 12.12.2018; ухвалу слідчого судді апеляційного суду Черкаської області від 17.12.2018.
З вище вказаних документів вбачається, що розсекречення та відкриття стороні захисту процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД в даному кримінальному провадженні, відбулося лише в ході апеляційного розгляду.
Крім того, надані 31.03.2021 прокурором документи свідчать про те, що клопотання №834/55/05-2018 про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії датоване 12.12.2018.
Ухвала слідчого судді апеляційного суду Черкаської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дії щодо ОСОБА_9 , зазначених у вищевказаному клопотанні, датована 17.12.2018.
Однак, доручення про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40 КПК України слідчим було надано 12.12.2018, тобто до постановлення ухвали слідчого судді від 17.12.2018.
Вказані обставини слід ретельно перевірити місцевому суду в ході нового судового розгляду справи та надати їм належну і об'єктивну оцінку.
Також апеляційним судом було встановлено, що в матеріалах справи відсутній відеозапис судового засідання від 11.09.2019 в ході якого було допитано свідка ОСОБА_13 , хоча згідно вимог ч.5 ст. 27 КПК України під час слухання кримінального провадженні повинна здійснюватися як звуко-, так і відеофіксація судового засідання.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були допущені такі істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, які можливо усунути лише при розгляді судом першої інстанції, враховуючи принцип інстанційності та безпосередньості можливості дослідження доказів, апеляційний суд позбавлений можливості усунути вищевказані порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції.
Виходячи із передбачених ст. 7,9 КПК України загальних засад кримінального провадження, положень ст. 409, 410, 411, 412, 415 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалений Ватутінським міським судом Черкаської області вирок від 03.08.2020 щодо ОСОБА_9 підлягає скасуванню, у зв'язку з істотним порушенням судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду винести законне і обґрунтоване рішення, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки вирок суду скасовується через істотні порушеннями вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не вирішує наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно усунути порушення КПК України, вказані в ухвалі суду, перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах і дати їм правову оцінку, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин кримінального провадження, і в залежності від встановленого постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає до часткового задоволенню.
Скасовуючи вирок суду та призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за доцільне обрати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 60 дні, тобто до 18.07.2021, заборонивши йому залишати місце проживання: АДРЕСА_1 з 19.00 до 06.00 години ранку, та з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, з огляду на те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою був обраний ОСОБА_9 вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 03.08.2020, який наразі підлягає скасуванню.
Обираючи ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби, колегія суддів враховує те, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_9 обиралися запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою, з покладенням обов'язків, які ОСОБА_9 не порушувалися.
Крім того, прокурором не доведено ризиків, які б виправдовували застосування відносно ОСОБА_9 найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів ,-
Апеляційні скарги прокурора Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_12 - задовольнити частково.
Вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 03 серпня 2020 року щодо ОСОБА_9 - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 задовольнити частково.
Обрати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 60 дні, тобто до 18.07.2021, заборонивши йому залишати місце проживання: АДРЕСА_1 з 19.00 до 06.00 години ранку.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом у якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_9 з під варти негайно з зали суду, за відсутності інших підстав для тримання ОСОБА_9 під вартою.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді