Житомирський апеляційний суд
Справа №283/1248/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_2
17 травня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12020060080000218 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинувачуваної ОСОБА_7 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2020 року, яким засуджено
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 , громадянку України, заміжню, з вищою освітою, вихователя ДНЗ «Калинонька», раніше не судиму,
- за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнено обвинувачену від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирався.
Скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Малинського районного суду від 06 травня 2020 року на автомобіль марки «VolkswagenPassat», д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_10 .
Речові докази по справі: «VolkswagenPassat», д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_10 , який перебуває на штрафмайданчику Малинського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області повернуто власнику, велосипед «Ардіс-Либідь», переданий на відповідальне зберігання потерпілій, залишено останній за належністю, після вступу вироку в законну силу.
Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 6538,00 грн. стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави.
Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Українська страхова компанія» Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_11 8464,99 грн. матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 30 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 8000 грн. витрат за надання правничої допомоги, а всього 38 000 (тридцять вісім тисяч) грн.
В решті вимог позову відмовлено.
встановила:
Як встановив суд, 24 квітня 2020 року близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_7 в м. Малині Житомирської області, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по головній дорозі на лівій смузі руху з центру міста по вул. Гагаріна, з подальшим виконанням маневру повороту праворуч на перехресті вулиць Гагаріна-Приходька-Чорновола, здійснила перестроювання в праву смугу руху, де виявила велосипедистку ОСОБА_11 , яка рухалася у попутному напрямку і після показання жесту лівої руки на здійснення маневру повороту ліворуч, почала його здійснювати. ОСОБА_7 розгубилася, не зменшила швидкості руху, не зупинилася, продовживши рух траєкторією руху велосипеда, в результаті чого здійснила наїзд на ОСОБА_12 , завдавши їй тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Безпосередньою причиною дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм автомобіля марки «VolkswagenPassat», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_8 зазначає, що суд при призначенні ОСОБА_7 покарання, не в повній мірі врахував загальні підстави призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані щодо обвинуваченої та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання і призначив покарання, яке є занадто суворим та явно несправедливим. Окрім того, вирішуючи цивільно-правовий спір у межах кримінального провадження, суд першої інстанції неповно з'ясував фактичні обставини справи, порушив норми матеріального і процесуального права
Вказує, що ОСОБА_7 повністю визнала провину у вчиненому, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди до прибуття працівників поліції та медиків залишалася на місці події та намагався надати медичну допомогу потерпілій, в ході здійснення досудового та судового провадження намагалась відшкодувати шкоду потерпілій, яка від неї постійно відмовлялась, про що ж сама і повідомила в суді.
На думку захисника, суд також не взяв до уваги, те, що обвинувачена має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, компрометуючі матеріали відсутні, вину визнала, намагалася відшкодувати завдану шкоду.
Крім того зазначає, що призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами створюватиме додаткові невиправдані перешкоди для реалізації права на трудову діяльність та утримання сім'ї.
Також, стягуючи з обвинуваченої на користь потерпілої ОСОБА_11 усю визначену судом першої інстанції суму моральної шкоди, суд не врахував положень ст. 26- 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, за якими страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Просить вирок суду щодо ОСОБА_7 змінити, а саме призначити покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами та стягнути з АТ Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь потерпілої ОСОБА_11 моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю від суми визначеної вироком суду.
В запереченнях на апеляційну скаргу, представник потерпілої ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_13 вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_7 , в частині призначеного покарання слід залишити без змін.
Але не заперечує щодо зміни вироку в частині стягнення з АТ Українська страхова компанія «Кяжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_11 моральної шкоди у розмірі 5 (п'ять) відсотків страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю від суми визначеної вироком.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченої та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла до такого висновку.
Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованими і законними та апелянтом не оспорюються.
Не оспорюється в апеляційній скарзі також правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
З кримінального провадження вбачається, що суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
При призначенні покарання ОСОБА_7 судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винної, яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, враховано також активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання і з урахуванням цього призначено покарання у виді обмеження волі з звільненням від його відбування з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України.
Також, при призначенні обвинуваченій покарання судом першої інстанції прийнято до уваги пояснення обвинуваченої про фінансові труднощі, а тому саме ці обставин послугували аргументом про недоцільність призначення такого виду покарання як штраф, що як наслідок, могло призвести до невиконання вироку в частині сплати штрафу.
Одночасно, апеляційний суд визнає необґрунтованими вимоги скарги захисника щодо можливості призначення обвинуваченій покарання у виді штрафу, оскільки покарання у виді штрафу хоч і вважається більш м'яким, однак таке покарання підлягає реальному виконанню, тоді як за оскаржуваним вироком суду обвинувачену було звільнено від відбування призначеного покарання на підставі статті 75 КК України. Відповідно до усталеної судової практики заміна покарання, до якого застосована стаття 75 КК України, покаранням, яке належить відбувати реально, становить погіршення становища засудженого.
Відповідно до положень ч.1 ст.420 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
У даному кримінальному провадженні про погіршення становища обвинуваченої просить захисник, що суперечить вище вказаним нормам кримінального процесуального закону.
Даний висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах від 06.11.2018 року у справі №166/938/17 (провадження №51-4217км17) та від 25.02.2021 року у справі №730/217/19 (провадження №51-1003ск21).
Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КПК України призначивши додаткове покарання обвинуваченій ОСОБА_7 у виді позбавленням права керування транспортними засобами.
Суд першої інстанції, враховуючи обставини та обсяг грубих порушень Правил дорожнього руху, які призвели до середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з необережними діями водія ОСОБА_7 , яка на рівній асфальтованій ділянці дороги в денну пору мала можливість пересвідчитись в безпечності обраного маневру, однак через відсутність достатнього досвіду водіння не проявила максимальну уважність, та вважав за необхідне застосувати до обвинуваченої додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
В той же час, суд першої інстанції враховуючи особу обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності її поведінку після події, направлену на усунення негативних наслідків, призначив додаткове покарання на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 1 ст. 286 КК України з цими висновками колегія суддів також погоджується та вважає їх правильними.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо можливості призначення покарання обвинуваченій у виді штрафу та без позбавлення права керування транспортними засобами задоволенню не підлягають.
Доводи захисту щодо покладення обов'язку на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_11 на АТ Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю від суми визначеної вироком суду на думку колегії суддів також задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту своїх правових позицій, прав, свобод і закон них інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Однак, вимоги апеляційної скарги захисника є не обґрунтованими, ним не зазначено конкретний розмір відповідної страхової виплати, яка на його думку підлягає стягненню з Української страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, цивільний позов, в частині відшкодування моральної шкоди потерпілою ОСОБА_11 заявлено безпосередньо до обвинувачуваної ОСОБА_7 (т.1 а.с. 18-26)
В суді першої інстанції обвинувачувана ОСОБА_7 частково визнала пред'явлений до неї позов, в частині завдання її діями моральної шкоди не погоджуючись лише з розміром шкоди, що підлягала відшкодуванню (т.1 а.с. 98, 99).
Тому за даних обставин, суд першої інстанції розглянувши позовні вимоги потерпілої, перевіряв лише обставини, що заперечувалися стороною захисту, а зокрема розмір заподіяної потерпілій моральної шкоди, оскільки вимога про покладення обов'язку про відшкодовування частини моральної шкоди на страхову компанію не ставилася, відповідачем, також така вимога не заявлялась.
Разом з тим, це не позбавляє права обвинувачену, відповідальність якої як водія була застрахована, потерпілу звернутися в поза судовому порядку до страхової компанії про виплату страхового відшкодування відповідно до п. 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2020 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: