Житомирський апеляційний суд
Справа №601/1969/12 Головуючий у 1-й інст. Чуб І. А.
Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.
25 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 601/1969/12 за позовом Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах Овруцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Чуб І.А. в м. Андрушівка,
У січні 2013 року прокурор Попільнянського району Житомирської області в інтересах відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Овруцькому районі Житомирської області звернувся до суду з даним позовом, у якому, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Овруцькому районі Житомирської області пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 2181,35 грн.
Позовні вимоги мотивувало тим, що 02.06.2011 року слідчим прокуратури Попільнянського району Житомирської області Гнідим І.А. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України. В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_1 працюючи директором ДП «Попільнянське лісове господарство» заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство). Вказує, що ОСОБА_1 надав у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Андрушівському районі Житомирської області завідомо недостовірні відомості про те, що 03.11.2006 року о 07.50 год на майданчику ДП «Попільнянське лісове господарство» він, виходячи з автомобіля підсковзнувся, впав і під час падіння вдарився головою об нижню частину відкритих дверей автомобіля, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження лівого ока, хоча в дійсності дані тілесні ушкодження лівого ока він отримав 02.11.2006 року близько 22.00 год біля свого будинку, які не відносяться до нещасного випадку на виробництві, а також надав завідомо недостовірні документи, а саме акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 05.11.2006 року та акт розслідування нещасного випадку за формою Н- 5 від 06.11.2006 року в яких містяться недостовірні відомості про отримання директором ДП «Попільнянське лісове господарство» ОСОБА_1 тілесних ушкоджень лівого ока.
Зазначає, що на підставі вказаних завідомо недостовірних актів ОСОБА_1 з 10.10.2010 року отримує пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в управлінні Пенсійного фонду України в Овруцькому районі. Вказує, що з січня 2011 року по грудень 2011 року відділенням Фонду у Овруцькому районі в акти щомісячних звірок було включено основний розмір пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1 в сумі 2148,39 грн і витрати з виплати на доставку пенсії в сумі 32,96 грн., разом було включено 2181,35 грн., а тому вважає, що дані кошти мають бути стягнуті з ОСОБА_1 на користь Овруцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області.
Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2021 року позовні вимоги Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах Овруцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Овруцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області кошти в сумі 2181 грн 35 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 25.02.2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, крім того висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що судом не перевірено факту отримання ним коштів. Крім того, вказує, що судом не встановлено конкретної дати перерахування та доставки йому вказаних коштів. Зазначає, що рішення суду не має обґрунтувань та доказів, що такі виплати були здійсненні внаслідок його умисних та протиправних дій.
Зазначає, що рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 09.06.2008 року досліджено всі документи щодо обставин травми і прийшов до висновку, що ним отримано травму на виробництві. Вказане рішення не скасоване та набуло чинності. Зазначає, що акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 за № 2 від 06.11.2006 року та акт спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 06.11.2006 року та інші документи є чинними, ні ким не оскаржені, не скасовані, а тому вважає, що дані документи містять достовірну і не спростовану інформацію щодо травми на виробництві.
Вказує, що кримінальна справа відносно нього за фактом заволодіння коштами Овруцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області не порушувалася, а тому відсутні докази незаконного заволодіння ним даними коштами. Крім того, зазначає, що позов прокурора в інтересах Овруцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області було подано в межах кримінального провадження в 2011 році. Даний позов Фондом під час розслідування та судового розгляду кримінального провадження не підтримано, а тому вважає, що в суду були всі підстави застосувати строк позовної давності в даному провадженні та відмовити у його задоволенні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах Овруцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області суд першої інстанції виходи з того, що ОСОБА_1 для отримання виплат пенсії по інвалідності свідомо надав документи, які містять неправдиві відомості, що підтверджується рішеннями судів у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, які набрали законної сили, тому факт недобросовісності набувача суд вважав доведеним, тобто, відповідач розумів (повинен був розуміти) неправомірність таких виплат. Вказані дії відповідача суд вважав недобросовісними, що відповідно до п. 1 ч. 1ст. 1215 ЦК України є підставою для повернення виплачених коштів позивачу.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наведене.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 09.06.2008 року у справі № 2-46/08 за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Андрушівському районні Житомирської області про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві, стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Андрушівському районні Житомирської області на користь ОСОБА_1 - 11 563 грн 15 коп. страхових витрат на медичну допомогу потерпілому від нещасного випадку на виробництві.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що предметом судового розгляду у даній справі були спірні правовідносини щодо виплат страхових коштів на лікування, зокрема компенсації коштів за проведену операцію, а не факт отримання травми на виробництві.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян України здійснюється органами Пенсійного фонду України. Призначення та виплати пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду.
З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», обов'язок відшкодування шкоди заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або у разі смерті при настанні страхового випадку, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Спільною Постановою правління Пенсійного Фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4-4 затверджено Порядок відшкодування Фондом Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що встановив механізм погодження та відшкодування таких витрат.
Відповідно до вказаного Порядку, органи Пенсійного Фонду України щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та списку померлих осіб, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звірку витрат по особових справах потерпілих. Складають акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню та до 15 числа місяця наступного за звітним подають його відповідним головним управлінням Пенсійного Фонду України і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Овруцькому районі відповідно до спільної Постанови правління Пенсійного Фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4-4 якою затверджено Порядок відшкодування Фондом Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з (виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводило з управлінням Пенсійного Фонду України в Овруцькому районі звірку витрат по особових справах потерпілих.
Згідно розрахунку відшкодування відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України управлінню Пенсійному фонду України в Овруцькому районі за 2011 рік ОСОБА_1 нараховано основний розмір пенсії по інвалідності в сумі 2148,39 грн., витрати з виплати на доставку пенсії в сумі 32,96 грн., а разом 2181,35 грн.
Відповідно до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, в яких визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню Пенсійному Фонду України з січня 2011 року по грудень 2011 року відділенням Фонду у Овруцькому районі в акти щомісячних звірок було включено основний розмір пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за 2011 рік ОСОБА_1 в сумі 2148,39 грн. і витрати з виплати на доставку пенсії в сумі 32,96 грн., разом було включено 2181,35 грн.
Пунктом 3 частини першої статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено, якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку.
Згідно з частиною десятою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми одержані в рахунок страхових виплат потерпілим або особою, яка має право на ці виплати, можуть бути утримані Фондом соціального страхування від нещасних випадків, якщо рішення про їх виплату прийнято на підставі підроблених документів або подано свідомо неправдиві відомості, а також якщо допущено помилку, яка впливає на суму страхових виплат.
Вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 травня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 366 ч.1, ст. 190 ч. 2, ст. 358 ч. 3 (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 07.04.2011 року, № 3207-VI ) КК України, та призначено йому покарання, від якого ОСОБА_1 звільнено у зв'язку з закінченням строків давності, передбачених ч.1 ст. 49 КК України. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Андрушівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області - 316075,35 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Овруцькому районі Житомирської області - 2181,35 грн.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 15.10.2019 року, вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 07.05.2018 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України в частині задоволення позовних вимог відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Овруцькому районі Житомирської області скасовано, а справу в цій частині повернуто на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок суду залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2020 року, вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 07.05.2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15.10.2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Частиною 1 ст. 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до п. 41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), «Верховенство права» одним з обов'язкових елементів поняття «верховенство права» є юридична визначеність.
Згідно з п. п. 44, 46 даної Доповіді принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.
Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику «приватного правосуддя», що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.
Відповідно до вимог ст. 82 ч.6 ЦПК України - вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вбачається, що вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 травня 2018 року, набрав законної сили.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).
Таким чином, закон встановлено два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Задовольняючи позов, суд першої інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши характер правовідносин сторін у справі, правильно застосував норми матеріального права, які їх регулюють, а саме статтю 1215 ЦК України, у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача виплачених коштів у розмірі 2181 грн 35 коп., оскільки виплата таких коштів проведена у зв'язку із недобросовісними діями відповідача. Такі дії полягали у свідомому наданні документів, які містять неправдиві відомості, що підтверджується рішеннями судів у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, які набрали законної сили.
Посилання в апеляційній скарзі на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 09.06.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, як на підставу для відмови у задоволенні позову, є помилковим, оскільки предметом судового розгляду у тій справі були спірні правовідносини щодо виплат страхових коштів на лікування, а саме компенсації коштів за проведену операцію, а не факт отримання травми на виробництві.
Твердження ОСОБА_1 про те, що кримінальна справа відносно нього за фактом заволодіння коштами Овруцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області не порушувалася, а тому відсутні докази незаконного заволодіння ним даними коштами не заслуговують на увагу, оскільки вироком Андрушівського районного суду від 2018 року ОСОБА_1 був засуджений за ч.2 ст.190 КК України, зокрема за те, що достовірно знаючи, що інформація щодо отримання травми на виробництві, викладена в актах форми Н-1, Н-5 недостовірна, останній подав їх до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, написавши заяву про призначення йому страхових виплат, до якої додав акти на підставі яких йому були призначені відповідні виплати.
Доводи апеляційної скарги щодо застосування до позовних вимог строку позовної давності не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.
Так, встановлено, що 23 липня 2020 року ОСОБА_1 під час розгляду справи звернувся до суду із письмовою заявою про застосування строку позовної давності.
За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Звертаючись до суду з позовом прокурор просив стягнути з ОСОБА_1 пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 2181,35 грн., яка йому виплачена на період з січня 2011 року по грудень 2011 року. З позовом до суду прокурор звернувся 10 січня 2013 року, що підтверджується відміткою на копії позовної заяви, тобто в межах трирічного строку, передбаченого ст.257 ЦК України.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повний текст судового рішення складено 25 травня 2021 року.
Головуючий
Судді