Житомирський апеляційний суд
Справа №285/3549/20 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б.
Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.
25 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 285/3549/20 за поданням приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни про звернення стягнення на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 березня 2021 року, постановлену під головуванням судді Мозгового В.Б. в м. Новограді - Волинському,
У березні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Є.О. звернулася до суду із поданням, у якому просила звернути стягнення на нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судового рішення, а саме: земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування подання приватний виконавець зазначає, що у неї на виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 63849845 відносно примусового виконання виконавчого листа № 285/3549/20 від 07.12.2020 року виданого Новоград - Волинським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 225 143,26 грн, з яких 217 700,00 грн. - основний борг, 2606,83 грн. - інфляційні збитки та 4836,43 - 3% річних.
В ході примусового виконання приватним виконавцем з'ясовано, що відповідно до договору дарування частини будинку та земельної ділянки від 22.07.2004 року боржник ОСОБА_1 прийняв у дар 22/100 частин житлового будинку з відповідною частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 . На даний час боржник зареєстрував право власності на зазначену частину житлового будинку, при цьому право власності на земельну ділянку не реєструє. З огляду на викладене та у зв'язку з тим, що рішення суду до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від його виконання та не вживає відповідних заходів, а також те, що виконати рішення суду іншим шляхом на даний час не представляється можливим, просить суд подання задовольнити.
Ухвалою Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 березня 2021 року подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни про звернення стягнення на незареєстроване майно задоволено. Звернуто стягнення на нерухоме майно божника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, під час виконання судового рішення, а саме: земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватним виконавцем було вжито всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду, а боржником не вжито будь-яких дій для добровільного його виконання, а також тим, що звернути стягнення на будинок без прилеглої до нього земельної ділянки, яку боржник у встановленому законом порядку не зареєстрував, відповідно до законодавства не є можливим, а тому суд дійшов до висновку, що подання є обґрунтованим.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він має ряд іншого майна на яке повинно бути стягнення в першу чергу. Крім того, вказує на відсутність доказів щодо вартості об'єкту на яке звертається стягнення, а тому не можливо перевірити чи сума заборгованості та сума вартості майна є співмірними. Зазначає, що він є офіційно працевлаштованим, про що він повідомляв приватного виконавця, але жодних дій щодо стягнення боргу з доходів боржника виконавцем не вчинялося. Вказує, що постанова про звернення стягнення на доходи боржника була винесена лише 17.03.2021 року, тоді як ухвала суду була постановлена 09.03.2021 року. Зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження є всі докази на підтвердження наявності у нього іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення, натомість суд першої інстанції не перевірив всі обставини справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.
З таким висновком суду першої інстанції колегія апеляційного суду погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів справи на виконанні у приватного виконавця Волкової Є.О. перебуває виконавче провадження ВП № 63849845 відносно примусового виконання виконавчого листа № 285/3549/20 від 07.12.2020 року виданого Новоград - Волинським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 225 143,26 грн, з яких 217 700,00 грн. - основний борг, 2606,83 грн. - інфляційні збитки та 4836,43 - 3% річних.
08 грудня 2020 року приватним виконавцем розпочато виконавче провадження ВП № 63849845, шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, копія якої була направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням приватним виконавцем були проведені дії, направлені на виявлення майна боржника у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: надісланий запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України.
Так, відповідно до відповіді на запит № 92008713 від 08.12.2020 за ОСОБА_1 відкритті наступні рахунки:
- НОМЕР_1 ;
- НОМЕР_2 ;
- НОМЕР_3 ;
- НОМЕР_4 ;
- НОМЕР_5 .
Постановою приватного виконавця від 08.12.2020 року накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на вказаних вище рахунках.
Згідно відповіді з МВС України на запит № 92008726 від 08.12.2020 за боржником зареєстровані транспортні засоби: KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN/номер шасі (кузова, рами НОМЕР_7 ); RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_8 , VIN/номер шасі (кузова, рами НОМЕР_9 ); RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_10 , VIN/номер шасі (кузова, рами НОМЕР_11 ). 08.12.2020 приватним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, якою накладено арешт на вказані транспортні засоби.
Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, станом на 08.12.2020 ОСОБА_1 є власником ј частини квартири АДРЕСА_2 та 22/100 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . 08.12.2020 постановою приватного виконавця накладено арешт на вказане нерухоме майно боржника.
09.12.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. було направлено вимогу про надання транспортних засобів KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN/номер шасі (кузова, рами НОМЕР_7 ); RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_8 , VIN/номер шасі (кузова, рами НОМЕР_9 ); RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_10 , VIN/номер шасі (кузова, рами НОМЕР_11 ).
21.12.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О., з метою виявлення рухомого майна боржника, здійснено виїзд за місцем проживання ( АДРЕСА_2 ) та за адресою знаходження нерухомого майна боржника ( АДРЕСА_1 ). Встановлено, що під час огляду прилеглих територій до даних об'єктів арештованих транспортних засобів, що належать боржнику, не виявлено.
Постановою приватного виконавця від 21.12.2020 року здійснено розшук майна боржника.
За змістом ч. 10 ст. 440 ЦПК України судом вирішується питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.
Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.
Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 10 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 1 статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно частин 1, 4 статті 50 Закону у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частини 10 статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Законодавець у вказаній нормі чітко визначив умову, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності в установленому законом порядку як юридичного факту.
Крім цього, в постанові Верховного Суду від 16.03.2020 (справа №5023/197/12) зазначено, що звертаючись з відповідною заявою, державний виконавець (приватний виконавець) повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку.
Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 відповідно до договору дарування частини будинку та земельної ділянки від 22.07.2004 ОСОБА_1 прийняв у дар 22/100 частин житлового будинку з відповідною частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах копія договору дарування.
Як вбачається зі змісту зазначеного договору, ОСОБА_1 прийняв у дар також і частину прилеглої до будинку земельної ділянки площею 0,0293 га, яка згідно державного акту на право приватної власності на землю належить дарувальнику ОСОБА_3 , і на яку ОСОБА_1 наданий час не зареєстрував своє право власності.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
З огляду на зазначене слід застосовувати положення актів законодавства, чинних на момент укладення правочинів щодо нерухомого майна.
Згідно частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
За правилами ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( в редакції на час укладення правочинів) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що з 01 січня 2013 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав на нерухоме майно, здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до п.5 розділу V Прикінцевих Положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Згідно ч.1 ст.126 ЗК України ( в редакції на час укладення правочинів) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3.1. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом №174 02.07.2003 Державного комітету України по земельних ресурсах ( який втратив чинність 07.07.2012 року та був чинний на час укладення правочинів) державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України".
З матеріалів справи вбачається, що договір дарування частини будинку та земельної ділянки був укладений 22 липня 2004 року. Право власності на частину житлового будинку зареєстровано 28.08.2007, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Апеляційний суд, звертає увагу, що державний акт на право приватної власності на землю належить дарувальнику ОСОБА_3 , і на яку ОСОБА_1 не зареєстрував своє право власності у встановлено законом порядку.
Окрім того, колегія суддів, також звертає увагу, що звернути стягнення на ј частини квартири АДРЕСА_2 не вбачається можливим, оскільки даний обєкт використовується, як місце постійного користування боржника (житловий будинок), також відповідно до витягу про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно в даному будинку зареєстрована дитина.
Звернути стягнення на 22/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 - Волонському є не можливим без прилеглої до нього земельної ділянки, яку ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не зареєстрував.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що приватним виконавцем Волковою Є.О. надано належні і допустимі докази про те, що нею вчинено всі можливі дії в ході примусового виконання виконавчого провадження і встановлено відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно боржника в установленому законом порядку та підтверджують те, що на момент звернення з вказаним поданням до суду за відповідачем не зареєстроване право власності на нерухоме майно (земельну ділянку).
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 25 травня 2021 року.
Головуючий
Судді