25 травня 2021 року
м.Суми
Справа №582/932/20
Номер провадження 22-ц/816/643/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Коровинська сільська рада Недригайлівського району Сумської області, Недригайлівська районна державна адміністрація Сумської області,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 14 січня 2021 року в складі судді Петен Я.Л., ухваленого у смт Недригайлів,повний текст якого складено 25 січня 2021 року, -
14 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) при розпаюванні земель Колективного сільськогосподарського підприємства «Комінтерн» (далі - КСП «Комінтерн»), загальною площею 2,51 га із земель запасу, створеного Коровинською сільською радою Недригайлівського району Сумської області під час передачі землі у колективну власність.
Позов мотивований тим, що у період з 24 червня 1995 року по 03 листопада 1998 року заявник був членом КСП «Комінтерн», де працював трактористом. На підставі рішення Коровинської сільської ради 30 червня 1995 року КСП «Комінтерн» передано землю загальною площею 5525,2 га у колективну власність для сільськогосподарського використання, на підставі якого 27 липня 1995 року видано Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Комінтерн» з додатком - списком власників земельних часток (паїв), однак до цього списку позивач помилково не був включений, у зв'язку з чим не було виготовлено на його ім'я і не видано йому сертифікат на право на земельну частку (пай). Вказану помилку посадові особи КСП «Комінтерн» не виправили, на даний час воно ліквідоване, а тому заявник просить суд визнати за ним право на земельну частку (пай).
Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 14 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що про порушення своїх прав заявник дізнався лише після отримання від сільської ради листа про неможливість включення заявника до списку осіб, які мають право на пай, а тому позивач просить суд поновити строк позовної давності. Крім того, про застосування наслідків пропуску строку позовної давності відповідач не заявляв.
У відзиві на апеляційну скаргу Коровинська сільська рада Недригайлівського району Сумської області не визнає заявлені позивачем позовні вимоги, а рішення суду вважає законним. Зазначає, що позивач не був включений до списку громадян-членів КСП «Комінтерн». Крім того, відповідач суду повідомив, що на території сільради відсутні землі запасу та резервного фонду, зокрема рілля, які залишені після ліквідації КСП «Комінтерн» для подальшої передачі їх у власність членам підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 червня 1995 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий в члени КСП «Комінтерн» трактористом, а 03 листопада 1998 року був звільнений з членів підприємства (а.с. 7-16).
Загальними зборами уповноважених колгоспників колгоспу «Комінтерн» 03 лютого 1995 року було прийнято рішення про реорганізацію колгоспу в КСП «Комінтерн» (а.с. 17).
21 березня 2000 року КСП «Комінтерн» було ліквідовано (а.с. 18), 21 грудня 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення КСП «Комінтерн» (а.с. 19-20).
Рішенням Коровинської сільської ради Недригайлівського району від 30 червня 1995 року КСП «Комінтерн» передано землю загальною площею 5525,2 га у колективну власність для сільськогосподарського використання, на підставі якого 27 липня 1995 року видано Державний акт серії СМ 018 на право колективної власності на землю КСП «Комінтерн» з додатком - списком власників земельних часток (паїв) (а.с 22-36).
ОСОБА_1 до вказаного списку не включений.
На заяви ОСОБА_1 до Коровинської сільської ради Недригайлівського району про уточнення списків осіб, які мають право на земельну частку (пай) в землі КСП «Комінтерн», його включення до списку та видачу сертифіката на право на земельну частку (пай), а також виділ у натурі (на місцевості) земельної частки (пай) сільська рада листом від 03 січня 2020 року № 02-28/06 повідомила, що Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» не визначено повноваження сільської ради встановлювати членство тієї чи іншої особи в колишніх колективних сільськогосподарських підприємствах. Разом з цим, відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Також у листі сільська рада вказала, що повноваження сільської ради щодо уточнення списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), які передбачені п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», то такі повноваження сільської ради застосовуються (використовуються) лише при виділенні в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) (формуванні земельної ділянки) особам, що мають документи, які у відповідності до ст. 2 зазначеного Закону, посвідчують право на земельну частку (пай) (а.с. 37).
Відповідно до листа Відділу у Недригайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 07 липня 2020 року № 217/108-20, середній розмір земельної частки (паю) розпайованих земель по КСП «Комінтерн» на території Коровинської сільської ради Недригайлівського району становив 2,51 в умовних кадастрових гектарах (при встановлені меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) близько 2,3481 га). Середня нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) розпайованих земель по КСП «Комінтерн» з коефіцієнтом індексації на 2020 рік становить 74844,32 грн (а.с. 38).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що на момент отримання КСП «Комінтерн" державного акта на право колективної власності на землю позивач був членом цього підприємства, рішення загальних зборів про його виключення з членів підприємства не приймалось, а тому на підставі п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», заявник мав право на отримання земельної частки (паю) із земель КСП «Комінтерн", яка становила 2,51 умовних кадастрових гектарів. Водночас, суд взяв до уваги п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, відповідно до якого правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом. Відтак, суд вважав, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права на земельну частку (пай) він повинен був дізнатись з початку розпаювання земель КСП «Комінтерн» ще у 1995 році, що є загальновідомим фактом, проте у передбачений законом строк без поважних на те причин не звернувся до суду з відповідними вимогами, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Будь яких фактів та доказів, які б свідчили про поважність причин пропущення строків позовної давності позивачем не надано, упродовж понад 25 років заявник не ставив питання про захист свого порушеного права, а тому суд відмовив у задоволенні позову.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом другим Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Частиною 9 ст. 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 22 та ч. 2 ст. 23 ЗК України 1990 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Отже право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку ( пай ) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту сьомого Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.
У даній цивільній справі судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що КСП «Комінтерн» був виданий державний акт на право колективної власності на землю, а позивач на час передачі державного акта був членом цього підприємства і не був виключений в установленому законом порядку з членів КСП, тому, відповідно, він мав право на внесення до списку осіб на розпаювання землі, однак не був включений до такого списку з невідомих суду причин.
Водночас, ОСОБА_1 пропустив визначений законом строк звернення до суду з цим позовом з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР.
Згідно зі ст. 71 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлений у три роки. Відповідно до положень ст. 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
За змістом п. 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.
Відповідно до ст.ст. 71, 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлений у три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.
Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У спірних правовідносинах право на позов у ОСОБА_1 виникло з 27 липня 1995 року, тобто з моменту видачі КСП «Комінтерн» Державного акта на право колективної власності на землю. Тому, звернувшись до суду у вересні 2020 року, позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про порушення своїх прав він дізнався, або повинен був дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників. Однак у передбачений законом строк позивач не звернувся до суду з указаними вимогами, що є беззаперечною підставою для відмови у задоволенні його позову.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 637/53/18 (провадження № 61-1048св19), від 17 червня 2020 року у справі № 600/528/16 (провадження № 61-36780св18).
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 не навів обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду із позовом.
Доводи заявника апеляційної скарги, що про порушення своїх прав він дізнався лише у 2020 році, коли сільська рада фактично відмовила йому у включенні до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай) колегія суддів апеляційного суду до уваги не бере, оскільки виходить з того, що розпаювання земель колишніх колгоспників є загальновідомим фактом.
До того ж, повноважень вирішувати питання поважності причин пропуску позивачем трирічного строку позовної давності на стадії перегляду судового рішення апеляційний суд не має.
Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність залишення без змін оскаржуваного рішення.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а спрямовані на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи. Висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову повно та послідовно викладені у мотивувальній частині рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском заявником строку позовної давності. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, враховуючи вартість паю (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 14 січня 2021 року у даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В.І. Криворотенко
Судді: О.Ю. Кононенко
Т.А. Левченко