Номер провадження: 22-ц/813/1469/21
Номер справи місцевого суду: 501/368/18
Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.
Доповідач Громік Р. Д.
24.05.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
за участю секретаря - Сіваченко Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 травня 2020 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, за зустрічною заявою ОСОБА_2 про встановлення опіки та призначення її опікуном ОСОБА_3 ,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви та зустрічної заяви.
16 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення заявника ОСОБА_1 опікуном.
Свої вимоги заявник мотивує тим, що він є рідним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка страждає з 2011 року на хворобу ОСОБА_4 , у зв'язку з чим перебуває на обліку у лікаря-психіатра.
Внаслідок хвороби ОСОБА_3 значно втратила можливість самообслуговування та потребує постійної сторонньої допомоги.
06 березня 2018 року заінтересована особа ОСОБА_2 заперечували проти задоволення заяви, надала до суду зустрічну заявку про призначення її опікуном ОСОБА_3 ..
В обґрунтування заяви зазначила, що ОСОБА_3 є її рідною матір'ю, яка зареєстрована разом з заявником ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на повному її утримання, тоді як ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за іншою адресою. Крім того, її брат ОСОБА_1 вчинив проти неї ОСОБА_2 кримінальне правопорушення у вигляді легких тілесних ушкоджень з метою заволодіння майном померлого батька та майном матері.
18 березня 2019 року надала до суду заяву про призначення її опікуном матері ОСОБА_3 (а.с.28-29, 133-134).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29 травня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна відмовлено. В задоволенні заяви ОСОБА_2 про призначення її опікуном матері ОСОБА_3 відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 та визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Коритне Балтського району Одеської області, недієздатною; призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатною ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції зробив помилкові висновки без обстеження ОСОБА_3 щодо психічного стану останньої.
Сповіщення сторін.
Про судове засідання, призначене на 12 травня 2021 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 24 травня 2021 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками записані батько ОСОБА_5 та мати ОСОБА_3 (а.с. 7).
Відповідно копії паспорта, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , Паспорт серії НОМЕР_2 виданий 30.09.1998 року Іллічівським МВ УМВС України в Одеській області (а.с. 8).
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 - ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками записані батько ОСОБА_5 та мати ОСОБА_3 (а.с. 30).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 30.09.2006р. ОСОБА_7 одружився на ОСОБА_6 та остання змінила прізвище на ОСОБА_8 (а.с. 31).
Згідно з довідкою про склад зареєстрованих осіб № 15-3754 від 5.11.2016 року зазначено, що за адресою - АДРЕСА_1 зареєстровано ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 (а.с. 32).
Відповідно до ухвали суду від 29.12.2017р. призначено судове засідання за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.122 КК України (а.с. 36).
В актах обстеження квартири АДРЕСА_2 від 21.04.2016р., 27.10.2016р., 24.03.2017р., 28.02.2018р. зазначено про те, що, ОСОБА_2 проживає зі своєю матір'ю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не приймає участі в догляді за матір'ю (а.с. 37-39).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Статтею 55 ЦК України встановлено, що опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб які не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки.
Статтею 58 ЦК України визначено коло осіб над якими встановлюється опіка, зокрема у ній зазначено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Частиною 2 статті 60 ЦК України передбачено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 62 ЦК України, опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Згідно ч.1 ст. 63 ЦК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.
Згідно зі ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
З наведеного вбачається, що хронічний, стійкий психічний розлад є підставою для визнання фізичної особи недієздатною, якщо вона внаслідок цього нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Згідно з ст.1 Закону України «Про психіатричну допомогу» психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті; тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті). який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
Враховуючи вимоги ст.ст.76-79 ЦПК України до заяви про визнання фізичної особи недієздатною мають бути додані докази, які б підтверджували хронічність і стійкість психічного розладу, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними і саме наявність таких доказів є підставою для призначення судово-психіатричної експертизи особи. Ухвалою суду було призначено судово-психіатричну експертизу від 08.07.2019 року щодо ОСОБА_3 , яка повернена без виконання.
Положеннями ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 300 ЦПК України вбачається, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містить жодних обставин (та відповідних доказів), що свідчать про наявність у ОСОБА_3 хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого остання не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно вважав, що заява ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна та заява ОСОБА_2 про призначення її опікуном ОСОБА_3 є необґрунтованими та такими, що не підлягали задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у клопотанні про призначення повторної судово-психічної експертизи, яке міститься в апеляційній скарзі, було відмовлено ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що існує презумпція психічного здоров'я, оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24 травня 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк