Номер провадження: 22-ц/813/1429/21
Номер справи місцевого суду: 505/1876/19
Головуючий у першій інстанції Вергопуло А. К.
Доповідач Громік Р. Д.
25.05.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 120344,43 грн за кредитним договором №б/н від 19 серпня 2011 року, яка складається з наступного: 7909,79 грн - заборгованість за кредитом; 112434,64 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом з 19 серпня 2011 року по 30 липня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 серпня 2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір №б/н, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 16000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, утворилась заборгованість у розмірі 230472,49 грн, яка складається з наступного: 7909,79 грн - заборгованість за кредитом; 218332,52 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4230,18 грн - заборгованість за пенею та комісією. Оскільки законодавством передбачено, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, розрахували заборгованість до стягнення у розмірі 120344,43 грн, яка складається з наступного: 7909,79 грн - заборгованість за кредитом; 112434,64 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом з 19 серпня 2011 року по 30 липня 2018 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 вересня 2019 року позовну заяву задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 19 серпня 2011 року у розмірі 7909,79 грн. В іншому відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог, а саме заборгованості за процентам, та ухвалити нове, яким позові вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відсутність підпису позичальника на умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Позивачем суду надано копію заяви від 19 серпня 2011 року, з якої чітко вбачається інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з заяви чітко вбачається, що відповідач вислови згоду про оформлення договору, отримання кредитної картки «Універсальна». Скаржником надано копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», особисто підписану відповідачем, в якій зазначено, зокрема: порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості; розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором. Тобто сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. З урахуванням наявності в матеріалах справи довідки, підписаної позичальником, зокрема, з розміром відсоткової ставки, пені та штрафів, правові висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, не можуть бути застосовані. Позивачем доведено, що з моменту підписання відповідачем заяви, між банком та ним укладено кредитний договір шляхом приєднання до запропонованого банком договору, а також доведено, що відповідач був повідомлений про умови кредитування, в тому числі про відсоткову ставку за користування кредитними коштами.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить 123486,71 грн, що є менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційну скаргу буде розглянуто без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 25 травня 2021 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 19 серпня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої відповідач погодився з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також згідно з указаною заявою відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які йому були надані для ознайомлення в письмовій формі.
Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до укладеного договору від 19 серпня 2011 року №б/н відповідач отримав кредит у розмірі 16000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг клієнт - відповідач погодився, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надав право банку в будь-який момент змінити (зменшити та збільшити) кредитний ліміт.
Однак, відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання та не дотримується терміну повернення наданого їй кредиту.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 30 квітня 2019 року становить 230472,49 грн, яка складається з наступного: 7909,79 грн - заборгованість за кредитом, 218332,52 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4230,18 грн - заборгованість за пенею та комісією.
Позивач розрахував суму заборгованості відповідача до стягнення у розмірі 120344,43 грн, яка складається з наступного: 7909,79 грн - заборгованість за кредитом, 112434,64 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом з 19 серпня 2011 року по 30 липня 2018 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом першої інстанції вірно вказано, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17-ц встановила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача: 112434,64 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом з 19 серпня 2011 року по 30 липня 2018 року.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Щодо доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає наступне.
На доведення обставин зазначених в апеляційній скарзі скаржником суду апеляційної інстанції надано копію довідки про умови кредитування, проте, даний доказ не був поданий до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Жодних обставин, які виникли лише на стадії апеляційного розгляду справи, і є виключними в розумінні ч. 3 ст. 367 ЦПК України, в якості підстави дослідження апеляційним судом цього нового доказу, який не надавався стороною у районному суді і не досліджувався районним судом, в апеляційній скарзі не наведено.
Враховуючи наведене, копію довідки про умови кредитування, яка надана скаржником суду апеляційної інстанції, не може бути прийнята судом апеляційної інстанції.
Також, колегія суддів зазначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд не врахував висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року по справі №127/7543/17, на які посилається скаржник з тих підстав, що вони зроблені судом на підставі інших фактичних обставин, а саме, в постанові Верховного Суду зазначено, що в матеріалах справи наявні довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки та виписка за рахунком, проте, матеріали даної справи виписки за рахунком відповідача не містять, а надана суду апеляційної інстанції довідка про умови кредитування, як зазначено вище, не може бути прийнята судом апеляційної інстанції.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Порядок оскарження постанови.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 25 травня 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк