Номер провадження: 22-ц/813/1433/21
Номер справи місцевого суду: 509/1879/19
Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.
Доповідач Громік Р. Д.
12.05.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
за участю секретаря - Сіваченко Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на його користь борг за договором позики у сумі 1107960 гривень.
В обґрунтування позову зазначив, що 18 червня 2008 року відповідач ОСОБА_4 на підставі усного договору позики, позичила у позивача 60000,00 дол. США. За умовами договору ОСОБА_4 зобов'язана повернути ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 80000,00 дол. США до кінця 2009 р. Сума боргу складається з суми позичених грошових коштів та процентів за договором позики. За виконання обов'язку ОСОБА_4 поручились її батьки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
До 04.03.2010р. співвідповідачі сумлінно виконували боргові зобов'язання, повертаючи проценти від суми боргу та борг частинами. Позивачу повернуто грошові кошти у сумі 38000, 00 дол. США, з яких 20000,00 дол. США процентів від суми позики та 8000,00 дол. США суми позики. Позивач вказує, що вищевказані обставини, в тому числі і визнання боргу підтверджується борговими розписками відповідача ОСОБА_3 та нотаріально посвідченим відзивом відповідача ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 1107960 гривень відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалите нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції проігноровано боргові розписки, складені від імені ОСОБА_3 .
Короткий зміст відзиву ОСОБА_3 на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що наведене у позові твердження щодо надання особисто позивачем відповідачу ОСОБА_4 позики в сумі 60 000 доларів США не підтверджено належними доказами та не визнається відповідачкою ОСОБА_4 ; позивач не надав суду доказів виникнення таких правовідносин між ним та відповідачкою ОСОБА_4 , передбачених статтею 1047 Цивільного кодексу.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України (ч. 1 ст. 1050 ЦК України). За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Під час судового розгляду позивачем не доведено, що між сторонами виникли зобов'язання, з якого випливло у наступному написання відповідачем розписки, що в сукупності дає підстави для висновків про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Однак судова колегія повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції не може з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.
Розписка є документом, який боржник видає кредитору, підтверджуючи як укладення договору позики, так і його умови, а також засвідчуючи отримання певної грошової суми.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору позики повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
З матеріалів справи вбачається, що розпискою від 19.03.2009р., наданою ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 , підтверджується факт отримання останньою 70 000 дол. США, які вона зобов'язується повернути поетапно до кінця серпня 2009 року (а.с. 54).
Розпискою від 01.08.2009р. ОСОБА_3 зобов'язується повернути борг ОСОБА_1 у сумі 60 000 дол. США поетапно до кінця серпня (а.с. 55).
Розпискою від 28.09.2009р. ОСОБА_3 зобов'язується повернути борг ОСОБА_1 у сумі 50 000 дол. США поетапно до кінця року (а.с. 56).
Розпискою від 04.03.2010р. ОСОБА_3 зобов'язується повернути борг ОСОБА_1 у сумі 42 000 дол. США як тільки продасть дім (а.с. 57).
Вказані розписки надані до суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 власноручно склала розписку про отримання грошових коштів, оригінал якої знаходиться у позивача. Факт того, що вказана розписка виконана нею особисто відповідач не заперечувала. Зменшення суми боргу свідчить про поетапне повернення боргу, тобто часткове виконання боргових зобов'язань.
Розписка містить, зокрема, дату її складання, місце її складання (місце проживання позивача), отримання грошових коштів в конкретно визначеній сумі та зобов'язання щодо їх повернення, строк повернення, однак даних про особу позикодавця в такій не зазначено.
На розписці відсутні будь-які ознаки, які б давали підстави для висновку, що її намагалися яким-небудь чином знищити, як помилкову чи таку, що містить неточності (вона не є пом'ятою, розірваною, не містить викреслень тощо).
Особа, яка має боргову розписку, в якій немає даних про позикодавця, вважається позикодавцем при відсутності належних і допустимих доказів, визначених частиною другою статті 76 ЦПК України, що спростовують зміст боргового документа, або є докази неправомірного заволодіння такою розпискою особою, яка нею володіє (рішення правоохоронних органів тощо).
Дослідивши спірну боргову розписку, оцінивши її зміст, установивши, що оригінал розписки знаходиться в позивача, а доказів неправомірного володіння ним розпискою відповідач суду не надала, тому колегія суддів вважає, що між сторонами існують правовідносини, що виникли з договору позики.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 545 ЦК, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність оригіналу боргової розписки в кредитора свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Встановлено, що на час розгляду справи грошові кошти за розпискою від 04.03.2010р. року позивачу не повернуті, що свідчить про невиконання відповідачем ОСОБА_3 своїх зобов'язань, а тому суд першої інстанції в цій частині дійшов помилкових висновків.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , то вони є недоведеними, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів отримання останніми грошових коштів.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 лютого 2020 року скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) борг у розмірі 42 000 доларів США.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24 травня 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк